Як серіал "І просто так"... показує реальне старіння
Продовження легендарного серіалу "Секс і місто" навряд чи сподобається тим, хто чекав на утопічну картинку. Міранда прийняла свою сивину, Керрі перенесла операцію на стегні, Стів носить слуховий апарат — улюблені персонажі зістарилися, а містер Біг і зовсім помер. У продовженні серіалу шукаємо рішення дилеми: "Краса — це синонім молодості?".
У 6-й серії "І просто так"..., яку зрежисувала Синтія Ніксон, Керрі супроводжує Ентоні на зустріч із пластичним хірургом. "Гарна шкіра, прекрасний тонус м’язів", — на цьому моменті Керрі спокушається на консультацію і для себе. Поки хірург на комп’ютері перетворює зображення нинішньої Керрі на Керрі 15-річної давнини (схоже, "юні" зображення взято безпосередньо з перших сезонів серіалу), стає більш-менш зрозуміло, чому думка "молодість тотожна красі" близька багатьом, навіть самій Керрі Бредшоу.
"Ох, я пам’ятаю її", — зітхає Керрі, спокушаючись перспективою стерти роки, які тільки в останні кілька місяців підкинули їй втрату чоловіка, відчуження Саманти та інші неприємності. Жінці за 50, життя якої стало догори дриґом, план знайти себе через пластику здається цілком реальним.
Згодом Керрі, Шарлотта й Міранда зустрічаються в кафе. Їхні розмови так схожі на світську розмову, яку чотири подруги колись вели за бранчами, обговорюючи оральний секс. Тепер настав час інших тем — ботокс, старіння, — але Шарлотта й Міранда як і раніше виступають з протилежними думками, як грецький хор. Сценаристи серіалу зізнавалися, що нерідко брали сюжетні лінії з власного життя, і від цього серіал ставав тільки кращим — і гострішим. Ту серію знято з неупередженим реалізмом, коли аргументи не можна вважати ані вичерпними, ані об’єктивно неправильними. Це просто віддзеркалення справжніх думок і суперечок, які ведуть жінки, коли вони по-справжньому чесні одна з одною. Як б’юті-інсайдерка, я теж провадила подібні розмови — і з колегами, і з людьми поза індустрією, — і звучало все приблизно так само, як розмова цієї трійці.
"Я вб’ю цього лікаря! Тобі подобався твій вигляд, а тепер через нього ти раптом засумнівалася, — каже Міранда. — Ось що вони роблять із жінками, — змушують нас думати, що старіти — ненормально". Вона, звісно, має рацію, але тут вступає Шарлотта: "Жінки мають право освіжити свій вигляд, — каже вона, — без цього неприємного почуття, коли сторонні її за це засуджують. Ботокс і трохи філерів — ще не кінець світу".
Репліка героїні Крістін Девіс звучить особливо актуально в контексті розмов, які викликала її поява в кадрі. На актрису накинулися з критикою в таблоїдах і соцмережах, яка могла конкурувати хіба що з хвилею критики проти сивини Сари Джессіки Паркер. Отже, реальність така: робиш ти щось із собою, не робиш, — в обох випадках ти винна.
"Ми стикнулися з такою кількістю мізогіністських коментарів, — коментує Сара Джессіка Паркер в інтерв’ю американському Vogue. — Із чоловіками такого б ніколи не сталося. „У неї занадто багато зморщок, у неї не досить зморщок". Здається, людей дратує, якщо нас усе в собі влаштовує. Їм ніби подобається, коли ми журимося через зовнішність, байдуже, вибираємо ми природне старіння, чи робимо щось, аби почуватися кращим. Я знаю, який вигляд маю. У мене немає вибору. Що мені з цим робити? Зупинити старіння? Щезнути?"
Звісно, вона має рацію. Немає сенсу вибирати єдину фактичну альтернативу старінню, тому що очевидно — це смерть. А проте суспільство досі не дає змоги жінці старіти без боротьби. Воно змушує жінок відчувати, що вони зобов’язані бути молодшими на вигляд, щоб бути гарними, але водночас — соромить їх і насміхається над тим, як вони намагаються змінити зовнішність.
Пластичний хірург, з яким розмовляє Керрі, незмінно доброзичливий, шанобливий й обережний, часто нагадує їй, що рішення про те, чи робити їй якесь втручання, повністю залежить від неї. І все ж Ентоні йде після фрази лікаря про те, що в нього немає підстав для пластики, а Керрі запропонували лазерні процедури, повне підтягнення обличчя і шиї і довгий перелік косметологічних втручань ("Але вирішувати вам, звісно").
Розмова за бранчем потрібна, тому що жінки фактично опинилися в безвиході, а серіал, як і всі ми, не має відповіді на запитання про те, що "правильно", а що ні. Здається, бракує вирішального голосу Саманти — безсоромної і безстрашної. Втім, згадаймо, що ми двічі супроводжували її до кабінету хірурга в попередніх сезонах серіалу: одного разу вона пішла, вкрита розміткою для можливої пластики, вдруге — ошелешена діагнозом "рак грудей". Однак розмова все одно була справжньою, чесною і співчутливою.
Зрештою, Керрі дивиться на своє обличчя без макіяжу й вирішує, що стирати з нього останні 15 років життя вона не хоче. Хоча героїня цілком могла б піти іншим шляхом, і це теж показало б реальність.
Текст: Lisa Niven-Phillips
За матеріалами vogue.co.uk
