Хореографка Катерина Курман — про нову постановку "Соляріс" у Львові та сучасний балет
Запам’ятайте це і'мя: за 26-річною київською балериною й хореографкою Катериною Курман майбутнє сучасного українського балету. У ці дні вона репетирує у Львові велику прем’єру — балет "Соляріс" на музику українського композитора Олександра Родіна, перші покази якого відбудуться вже у квітні. В інтерв’ю Vogue Ukraine Катерина Курман розповідає про різницю між сучасним танцем та класичним балетом, нові постановки та виклики, з якими стикається.
Життя Катерини Курман сьогодні розділене між Києвом і Львовом. У столиці — її рідний театр "Київ Модерн-балет", у складі якого Катя виступає з 19 років: шість днів на тиждень по п’ять годин репетирує у приміщенні Київської опери на Подолі, на базі театру, грає вистави. Тут вона задіяна в понад десяти постановках — від титульної партії в сучасному балеті "Кармен TV" з хореографією Раду Поклітару до Троянди у "Маленькому принці", модерному танцювальному прочитанні роману Антуана де Сент-Екзюпері на музику Моцарта й українських колискових.
У Львові — нові виклики: 11 та 12 квітня на сцені Національної опери заплановано прем’єру балету "Соляріс" за мотивами роману польського письменника Станіслава Лема, який Курман ставить як хореографка, разом з танцівником Олексієм Бусько. Культовий твір 1961 року про далеке майбутнє, в якому люди досліджують невідому планету, команда львівської опери разом із Катериною інтерпретує як "фантастику, що стала реальністю". І мовою сучасного танцю говорить про складні стосунки людини, природи і технологій, зокрема про чіпування, освоєння Марсу та штучний інтелект.
Ми зустрічаємося з Катею напередодні її від’їзду до Львова. Команда Львівської опери запросила Курман до співпраці, коли минулої зими побачила київську постановку "Аліса в Задзеркаллі", її дебют як хореографки в команді "Київ Модерн-балет". Два покази "Аліси" у Міжнародному центрі культури і мистецтв пройшли з аншлагом, а професійна танцювальна спільнота вибухнула захопленими відгуками: Курман — ім’я, яке варто запам’ятати. "Аліса в Задзеркаллі" — постановка про внутрішні трансформації та подорож героїні до себе. Катерина втілює цю історію під мінімалістичну електронну музику, написану молодим композитором Іваном Гаркушею, через сміливу і неочікувану хореографію: іноді танець Аліси у виконанні балерини Софії Гусевої нагадує запальні рухи рейверів, подеколи — медитацію, а в деяких сценах — несміливу пластику незграбної дівчини-підлітки.
У "Солярісі" хореографку захопила музика сучасного композитора Олександра Родіна та балетна трупа львівського театру — їхнє бажання розкрити свої можливості в авангардному танці: "На репетиціях ми багато шукаємо, імпровізуємо. Інколи ти йдеш з одними ідеями й концепціями, а в моменті може народитися щось абсолютно інше. Головне — мати потрібну енергію й бути відкритою до артистів".
Курман виросла на півдні країни, в селі Вигода на Одещині. Згадує, як у 13 років тітка повезла її в Одесу на "Лускунчика" театру "Київ Модерн-балет" у постановці українського хореографа родом із Кишинева Раду Поклітару, тепер — головного вчителя і наставника Катерини. За рік, на день народження Каті, колектив знову приїхав в Одесу — зі своїм "Кармен TV". "Я була в захваті, і тепер, коли сама танцюю головну партію в цій виставі, досі не вірю, що все це відбувається зі мною".
Поклітару побачив Курман на кастингу в театрі, коли їй було 19 — і запросив у майстерню в Київському університеті культури і мистецтв, куди дівчину прийняли одразу на третій курс. Кар’єру починала в балеті свого наставника "Спляча красуня" — водила одну з ляльок у виставі, а тепер танцює в головних постановках трупи: "Довгий різдвяний обід", "Болеро", "Жінки в ре мінорі". Коли запитую про улюблені, вона обирає "Кармен TV" — за легкий насмішкуватий настрій, і балет "Жінки у ре мінорі", постановку Поклітару на музику Баха про жіночу дружбу й гендерні стереотипи, — за хореографію, в якій "оживає кожна клітинка тіла".
"Київ Модерн-балет", у якому Курман сформувалася як артистка, заснований у 2005 році. Це перший в Україні театр сучасної хореографії. Його фірмова особливість — в авторському, часто іронічному прочитанні Поклітару класичних балетних лібрето, як "Кармен", та створенні нових постановок за мотивами популярних літературних текстів, як, наприклад, "Маленький принц".
Катерина в коледжі вивчала класичний і народний танець, а в університеті — сучасну хореографію. Каже, що принципова різниця між класикою й модерном — у вмінні танцівника розслабляти м’язи. "Класичний балет працює з напругою, а сучасний — з абсолютним розслабленням, — пояснює балерина, сидячи поруч зі мною у легінсах, світшоті й кросівках. — У сучасній хореографії іноді треба вміти просто розтектися, як рідина. Під час репетицій Раду може сказати нам: уяви, що ти зараз у теплій воді, а потім ця вода стає холоднішою, і ще, і ще. Як твоє тіло реагує, як рухається в цей момент? Покажи мені цей стан! Станцюй його. Це і є сучасний балет — він у багатьох сенсах про нашу фантазію".
Історія Курман, як і будь-якої балерини, — не тільки про талант, а й про боротьбу. "Танець — це суцільна дисципліна, — усміхається вона. — Ти постійно себе виховуєш, змушуєш бути кращою. Бувають моменти, коли відчуваю: вже не можу. Але коли ти балерина чи хореографка, не можеш "не могти". І ти видихаєш, видуваєш увесь свій "вогонь" через ніс і йдеш далі".
Після інтерв’ю Катя вирушає до Львова — працювати над "Солярісом". За день надсилає мені відео з репетиції й розповідає, як її надихає робота. Зокрема згадує художницю вистави Світлану Рейніш, яка придумала для героїв костюми на межі "земного та космічного". Деякі комбінезони кордебалету нагадують марсіанський ґрунт, а головна героїня Гері (цю партію виконують артистки Анастасія Бондар, Ольга Пилипейко й Мар’яна Гресь), яка помирає й повертається на станцію біля планети Соляріс у вигляді фантома, вбрана у корсет та прозору спідницю — костюм створює враження, ніби балерина левітує.
Ці образи втілюють відсторонений та холодний всесвіт "Соляріса", події якого, за лібрето Олександра Родіна, відбуваються спочатку в науковій лабораторії, де йдуть експерименти зі штучним інтелектом, а потім на космічній станції, де вивчають планету. Один із головних героїв, кібернетик Снаут (його партію танцюють Максим Кадикало, Андрій Гаврін та Ілля Устиненков), вживлює мікрочіпи в мозок піддослідних людей — імпланти мають позбавити їх хвороб, але зрештою роблять агресивними до науковців, що призводить до трагедії. Курман зізнається, що захоплена темою складних стосунків людини й природи. Гуляючи Львовом, зауважує, як рухається листя на вітру, адже поштовхом у сучасному балеті можуть бути речі, на які ми не звикли звертати увагу.
У листуванні, поки Катя у Львові, я запитую, як вона бачить своє завдання хореографки. Курман відповідає: "Ми живемо в трагічні часи, навкруги багато важкості. Я хочу, щоб були вистави, після яких легше дихається і мріється. Щоб мистецтво було фільтром".
Текст: Дарія Слободяник
Фото: Stepan Lisowski
Стиль: Dmytro Synytsia
Зачіски: Daria Zhadan
Макіяж: Svitlana Rymakova
Лінійний продюсер: Oleg Patselya
Асистентка стиліста: Valeria Shpylova
Вдячність — Київський академічний театр опери і балету для дітей та юнацтва
