2 лютого в Жовтневому палаці відбудеться прем'єра балету-біографії "Леся". Сучасна постановка хореографа Артема Шошина на музику Франца Шуберта розкаже про любов, життя та творчість однієї з найвидатніших жінок України. Як готувалася премʼєра, читайте в нашому матеріалі.
За плечима 33-річного хореографа Артема Шошина постановка 12 балетів. Найгучніше він заявив про себе наприкінці 2023 року своєю роботою із Львівською національною оперою, неокласичним балетом "Тіні забутих предків" на музику Івана Небесного. Тоді історія про кохання, земне та небесне, за однойменною повістю Михайла Коцюбинського, втілена в хореографію, стала справжнім гітом театру — цьогоріч її номінували на Шевченківську премію.
Сьогодні Шошин презентує нову амбітну постановку — балет-біографію "Леся", в якій переосмислює життєвий та творчий шлях, занурюється в емоційний світ однієї з найвідоміших жінок в українській культурі — Лесі Українки. Створювати балети саме на українську тематику, зізнається Шошин, його принципова позиція у часи війни. "У нас стільки талановитих людей, легендарних постатей: чому ж про них не розповідати мовою танцю? Чому ж не втілити яскраві твори українських авторів у хореографії?"
Твори Лесі Українки неодноразово ставали основою для балетних постановок. Найвідомішим є балет "Лісова пісня" композитора Михайла Скорульського, створений у 1936 році за мотивами однойменної драми-феєрії. Прем’єра відбулася в 1946-му, і відтоді вистава залишається популярною в багатьох театрах. У 1967 році Львівський театр опери та балету презентував постановку "Досвітні вогні" за мотивами однойменного вірша поетки. Одним із творів Лесі Українки, який найчастіше ставлять на театральних сценах, є "Кассандра". У 2023 році театр імені Івана Франка представив свою версію драматичної поеми, а у 2010-х "Кассандра" йшла в Донецькому національному академічному українському музично-драматичному театрі.
Але це все вистави за мотивами творів, а от про життя Лесі Українки немає жодного хореографічної постановки. Саме тому Артем Шошин наважується поставити балет-біографію — аби показати глядачеві Лесю Українку не тільки як легендарну постать, а як жінку із власними почуттями, пристрастями та драмами.
Ідея створення балету "Леся" з'явилася в Шошина в лютому минулого року. Самого хореографа із постаттю Лесі Українки пов'язує особиста історія: Артем народився і виріс у Луцьку, біля місць, де наприкінці XIX століття мешкала родина поетки. Він згадує, що в дитинстві часто гуляв вулицями, де ходила Леся, бував у родинному будинку Косачів, сидів біля Лесиного Ясеня.
Життєвий шлях Лесі Українки не поступається її творам у драматизмі й силі. Тим, хто прийде на прем’єру, буде розказано цю історію мовою танцю повністю, від народження героїні до смерті. Глядач побачить маленьку Лесю та стане свідком її зустрічі з постійним "супутником" її життя — невиліковною хворобою. У чуттєвому дуеті оживе історія першого кохання Лесі із Сергієм Мержинським, сповнена ніжності й надії, які поступово перетворюються на гіркий досвід втрати та народження поеми "Одержима". Особливе місце в балеті займає образ Ольги Кобилянської, подруги Лесі, яка в найтемніші моменти життя стає для неї джерелом сили та віри. Елегантною й зворушливою є сцена балу, де Леся зустрічає Климента Квітку — чоловіка, який стане її коханням і надійним партнером.
Паралельно із реальними постатями — мамою Лесі Оленою Пчілкою, дядьком Михайлом Драгомановим, якого Леся дуже любила і саме в нього позичила свій псевдонім (він підписувався як "Українець"), у виставі оживуть персонажі головних творів, які стали відображенням різних етапів життя Лесі: Мавка, Русалка. Також у "Лесі" одним із центральних та найяскравіших персонажів вистави є Смерть. Вона завжди поруч із поеткою. Але Смерть — не як ворог, а як та, що нагадує про тлінність життя та спонукає діяти, не втрачати жодної хвилини марно.
Цікаво, що в балеті "Леся" сцені зійдуться як українські зірки, так і артисти, для яких ця постановка стане дебютом у великому балеті. Вишукувати своїх героїв серед зовсім молодих артистів, довіряти їм провідні партії, ставити в першу лінію того, хто чомусь опинився в останній лінії кордебалету, бачити більше, глибше, ніж техніка танцю, — це те, чим керується Артем Шошин, обираючи виконавців для своїх вистав. Так, головну партію, Лесі Українки виконає народна артистка України, прима-балерина Національної опери України Наталія Мацак. Артем Шошин зізнається, що завжди мріяв попрацювати з Наталею. Для самої ж Наталії партія Лесі попри весь її досвід стала водночас і серйозним викликом, і натхненням. Прима-балерина розповідає, що постать поетки захопила її.
"Уявіть, передати всю глибину цієї величної постаті за два акти! Це дуже непросто, — розповідає Наталія. — Леся була особистістю неймовірного масштабу: інтелігентна, вишукана, з блискучим вихованням, знала багато іноземних мов, прекрасно грала на фортепіано, вела активне соціальне життя. Але за цією витонченістю ховалася величезна сила — сила жити повноцінним життям попри хворобу. Для мене особисто це завдання не лише про техніку, хоча хореографія у виставі надзвичайно складна. Це ще й про сенси, які ми маємо вкласти в кожен рух. Я сподіваюся, глядачі зможуть відчути, наскільки унікальною була Леся Українка".
Центральні партії виконають зірки Національної опери України — прем'єр Сергій Кривоконь втілить роль першого кохання Лесі, Сергія Мержинського, уособленням Климента Квітки стане соліст балету Іван Авдієвський, а найконтроверсійнішу партію, Смерті — соліст Ілля Морозов. Образ Ольги Кобилянської ж виконає артистка балету Марина Апанасенко. Працювати над хореографією допомагали асистенти Тетяни Куруоглу та Анастасії Баірд.
Для вистави було створено 40 унікальних костюмів, але в "Лесі" глядачі не побачать ані класичних пишних пачок, ані шопенок. Створюючи кожен костюм, команда художників прагнула передати епоху, а також характер персонажів та їхній внутрішній конфлікт. Майстрині вивчали тенденції вбрання за часів Лесі, її стиль, працювали з архівними документами у музеях та бібліотеках. Художниця з костюмів Неллі Васейкіна, зазначає: кожен образ Лесі відповідає конкретному етапу її життя і тим трансформаціям, які вона переживала.
"Леся Українка завжди мала гарний смак та відчуття стилю. Вона мала унікальну можливість подорожувати Європою, де знайомилася з останніми тенденціями моди, купувала журнали й привозила їх додому, у маєток Зелений Гай на Полтавщині, — розповідає художниця. — Разом із мамою та сестрами вони самостійно створювали одяг за європейськими трендами та гармонійно поєднували його з українським стилем. Цікаво, що саме Олена Пчілка, мати Лесі, стала однією з ключових фігур у формуванні цього "українського стилю". Леся, зі свого боку, не лише цікавилася модою, а й сама любила вишивати. В її листах до сестри можна знайти слова, сповнені глибокої особистої символіки: "Чи немає в тебе якихось зразків із вишивки? Бо коли я вишиваю, то воно не так болить".
Особливим у балеті є образ, що пов’язує Лесю Українку з її національною ідентичністю, — це сіра сукня з вишитими рукавами. "З книжок я дізналася про існування рукавів, які залишилися від сорочки Лесі Українки. Це була родова сорочка, що передавалася від матері до доньки. На жаль, сама сорочка не збереглася, але рукави сім’я зберегла й передала до Київського музею, де вони наразі перебувають. Цей унікальний артефакт дав нам змогу відтворити орнаменти та мотиви, які були популярні в той час".
На питання, якою ж побачить свою Лесю сучасна Україна 2 лютого, Артем відповідає: "Різною. Мрійливою, сильною, драматичною, у певні моменти звабливою. Мені хочеться, щоб глядач не просто побачив її історію, а й занурився у її життя".
Текст: Катя Єлецьких, авторка ютуб-каналу Ballet Maniac
Фото: Григорій Веприк
