Різноманітна природа, від краси якої перехоплює подих, чистий океан і білосніжний пісок, температура близько +30 увесь рік, екзотичні смаки, колоритний побут і особлива атмосфера, яка дарує таке необхідне перезавантаження. Є безліч причин обрати саме Занзібар для відпусти 2025 року — і повертатися туди знову й знову.

Зелений і дуже мальовничий, в оточенні теплого Індійського океану, Занзібар знаходиться за екватором. 9 годин льоту з Кишинева (або Варшави, Катовіце чи Бухареста — з усіх цих міст на Занзібар доставляє туристів український оператор Join.UP) — і перезавантаження починається. Занурення в атмосферу релаксу і позитива невідворотне вже в аеропорту. "Акуна матата, поле-поле", — повідомляють усміхнені місцеві. Що означає — розслабтесь і не поспішайте, як ми. Готуйтеся, ці слова ви чутимете тут дуже часто: якби щоразу за це давали монету, можна було б озолотитись. Спочатку смішить, потім трохи бісить, але зрештою ти вловлюєш цей вайб: не метушись, насолодись красою довкола, відчуттям себе в ній. Хіба ж не цього ми прагнемо у своєму щоденні?

По завершенню необхідних процедур в аеропорту — заповнення анкети і оформлення візи – мчимо в готель. Втому як рукою зняло — навколо буяє екзотичне життя: кипить торгівля біля яток із фруктами, занзібарки в строкатому вбранні граційно носять на голові вантажі, біля глиняних хаток на узбіччі чоловіки повиносили телевізори і вболівають за улюблену футбольну команду. Поруч, серед височенних пальм і листатих бананів, пасуться горбаті корови (вони — джерело їжі і транспортний засіб "корова-автівка", karova-car).

Зі столиці, де розташований аеропорт, дістатися в будь-який куточок острова можна за пару годин. І от — вілла готелю Mandarin Zanzibar у заростях бугенвілії, високі різьблені ліжка під балдахінами — в острівному стилі — прикрашені свіжозірваними квітами гібіскусів, а на горизонті — запаморочливий помаранчевий захід сонця над океаном.

Особливість пляжів на Занзібарі — відчутні відливи. За якусь годину вода може відійти від берега на кілометр-півтора — оголюються секретні пляжі і морське дно ген до горизонту, гуляй скільки завгодно. Місцеві діти і жінки виходять збирати восьминогів і водорості, на вечерю родині чи на продаж, а хлопці-"бізнесмени" — яскравих червоних і синіх морських зірок: їх переносять на мілину і за пару доларів показують туристам. На півдні острова відливи відчутніші, ніж на півночі. А слідкувати за розкладом океану можна у спеціальних застосунках.

Сезон дощів на Занзібарі дуже умовний (геть не те що в Азії): після короткої, хвилин на 15, теплої тропічної зливи знову вертається сонечко — і можна насолоджуватись відпочинком. Фактично увесь рік.

Острівна романтика

На Занзібарі що не мить — кадр із кіно. Жанри — від романтичної лірики до комедії. Помаранчево-рожевий захід сонця, крайнеба, що палаючи занурюється в океан і запалює його глибини, дзвінкий сміх підлітків із найближчого села, що грають у футбол просто в морі. Думка: тут добре відпочивати родиною, з дітьми. Або інший вечір: безкрая бірюзово-блакитна океанська гладь і білий з рожевою іскрою пісок, високе чисте небо — і барвисті паруси в ньому: охочі опановують кайт-серфінг у місцевій школі неподалік готелю Tui Blue Bahari Zanzibar (а в ньому відмінний сервіс, по-європейськи стримані інтер’єри і дуже смачна кухня). Фіксуємо: для спортивних і активних тут є свої принади, від дайвінгу і серфингу до кайтсерфа.

А ось пляж готелю The Royal Zanzibar Beach Resort всипають пелюстками троянд: заручається молода італійська пара. Дійство з виходом під "їхню" пісню і поцілунками на камеру вочевидь старанно зрежисоване нареченою, але від того не менш зворушливе: розчулились і співвітчизники молодят, що вболівають за них на шезлонгах по периметру, і торговці-масаї. (Наступного дня заручини гулятимуть кенійські репери — буде набагато динамічніше.)

Попри іронію: занзібарські пляжі немов зумисне вигадані для побачень і освідчень, а зі знанням справи спроєктовані вілли в готелі Essque Zalu Zanzibar дозволять усамітнитися і провести незабутній медовий місяць — чи поновити обітниці і гостроту в стосунках.

Якщо продовжити кінематографічні паралелі, за комедійний жанр відповідають місцеві підприємці: в тутешніх "мафах" — в косо-криво склепаних халупках, що тримаються на кількох патиках і чесному слові — гордо майорять вивіски Amazon, Max Mara і Zhabka – для всіх країн, на всі смаки. В асортименті — нехитрі саморобки місцевих ремісників, від статуеток і посуду до прикрас. Серед майстрів і торговців чимало масаїв (чи тих, хто під них маскується – заради колориту). "Звідки ти? Україна? Слава Україні! Акуна матата" — білозубо сміється один. Не можу не погодитись.

Формат, який хочу спробувати наступного разу, — суміщати пляжний відпочинок із дослідженням місцевих сіл. Поруч із готелем Mandarin Zanzibar — рибальське поселення. Перед світанком човни ідуть у море, а рано-вранці повертаються, і на базарі починаються азартні торги: за найцінніший улов розгортається аукціон — шефи готелів відчайдушно торгуються за рибу і морепродукти до вечері. А місцева кав’ярня-бар — ніби декорація до бондіани, де головний герой намагається загубитися від світу і відійти від справ.

Для екстремалів — пересуватися між селами можна на орендованому скутері. Проте безпечніше і комфортніше забронювати водія через турагенцію: рух тут лівосторонній і вельми хаотичний.

Поклик савани

Занзібар — місце, де варто стати yes-person: казати "так" усім пропозиціям. Бо ж зазвичай тур триває близько 10 днів. І хоч пляжі тут такі, що провести увесь час, флануючи між океаном, шезлонгом і рестораном, не гріх, інших розваг стільки, що відпустки не вистачить.

Одна з найулюбленіших атракцій — політ на сафарі. Саме політ – пів години на крихітному одномоторному літачку, виліт о 6 ранку — якраз зустріти сліпучий золотий схід сонця над океаном. На материковій частині Танзанії є кілька національних парків, які запрошують на сафарі. Найближчий і найбільший — Селус. Літачок приземляється на ґрунтовій смузі, туристи завантажуються у високі джипи – і на 7-8 годин вирушають у гості до слонів, жирафів, антилоп, зебр, левів, мавп, диких кабанів (їхнього родича Пумбу знають усі, хто бачив "Короля-лева").

Дрімота, втома, скепсис – все як рукою знімає, коли бачиш слонів зі слоненятами чи зворушливих закоханих жирафів. Привал на сніданок і обід — і от уже знайома злітна смуга, літачок і дорога в готель. За бажання можна взяти іншу екскурсію — із ночівлею в національному парку. Або ж вирушити далі на материк — в інші національні парки, до гори Кіліманджаро.

Острів на вимогу

Він з’являється за графіком, у відлив — довгаста смуга химерної форми з молочно-білого бездоганно чистого піску, що постає з океану. В назначену годину до острівця причалюють колоритні дерев’яні човни з різьбленими оздобами і помальованими парусами — сюди можна приїхати з групою, а можна парою: щезальний острів Накупенда — місце для особливих моментів, як-от освідчення. Гіди Join.UP все організують. Усі стихії сходяться тут: небо, вода, суша — і вогонь, на якому для гостей готують свіжовиловлених восьминогів, гребінці, креветки і тунця.

Мов нізвідки з’являються тенти, під ними столи з фруктами і напоями. В на острові вигулькують продавці барвистих пляжних парео, дерев’яних статуеток і прикрас. Вода все відходить, острів більшає — можна відійти подалі і усамітнитися, або плавати, або досліджувати кораловий риф. Африканські наяди в барвистих парео старанно позують на ньому, не втримують рівновагу і зі сміхом та бризками гепаються у воду. І стільки в усьому цьому простої вітальної радості — кілька годин пролітають геть непомітно.

Смак життя

Занзібар — це нові смаки. Не пропустіть ніжний, з приємною кислинкою, легкою солодкістю і тонким ароматом саусеп, найсмачніші у світі ананаси і рамбутани.

Манго спробуйте так, як подають місцеві, — приправивши сіллю і перцем — умамі-поєднання солодкого, солоного і пікантного захоплює. Готелі Занзібара пропонують звичний і улюблений українцями all inclusive, але відвідати місцеві заклади теж варто заради вражень.

В одному з барів, за рустикальними столами з вибіленої сонцем і морською сіллю деревини, з краєвидом на океан, ми п’ємо найсмачніший манговий мохіто і частуємося найліпшим гуакамоле: замість кукурудзяних начос — сушені овочеві банани. А на плантації спецій відкриваємо для себе незвичайний гарнір: ніжні плантани, тушковані в кокосовому молоці і приправлені соком лайма.

Що побачити іще

Історична частина столиці Занзібара, Стоунтаун, — колоритний лабіринт вуличок. Щось своє — як-от прості прямокутні форми будинків з коралового каменю, щось запозичене — пишно декоровані різьблені дерев’яні двері, як в Португалії, ковані металеві портали, як в Індії, мавританські форми вікон і балкончиків — місто взяло своє з кожного періоду буремної історії. Зазвичай туристам пропонують провести пів дня в історичній частині і навідатись на місцевий ринок. Проте, якщо є час і натхнення, можна лишитись на пару днів: в історичній частині є мечеті і церкви, галереї та музеї. Зокрема музей-готель Фредді Мерк’юрі, який народився і провів дитинство на Занзібарі.

Втім, є одне місце в столиці, якого не мало би існувати, і бути там боляче — проте необхідно. Музей рабства у Стоунтауні: Занзібар був центром работоргівлі. Похмурі підземелля, задушливі каземати, де в нелюдських умовах тримали сотні людей, викрадених, навіки розлучених із коханими, приречених на продаж, рабську працю і ранню смерть. Там досі тяжко бути. Хочеться скоріше на вулицю, вдихнути вільне повітря. Поруч розмістилася дитяча мистецька школа. Малюки захоплено малюють батьків, друзів, тваринок – життя триває, надія є.

Поїздку в Стоунтаун зазвичай продовжують візитом на плантацію спецій — і це дуже цікавий досвід для допитливих. Занзібар славиться своїми прянощами, особливо гвоздикою: привезти з собою правильний бленд приправ масала для індійських страв, неймовірно пахучий чорний перець чи куркуму просто необхідно. А ще цікавіше на власні очі побачити, як росте лемонграс і какао; відчути, як пахне мускат — геть не так, як сушений горіх; скуштувати кокос, добутий для тебе на твоїх очах з височенної пальми.

Іще одне унікальне задоволення на Занзібарі — можливість поплавати з морськими черепахами. Зооентузіасти рятують дрібних черепашок, які постраждали від акул чи втрапили в рибальські сіті, вирощують їх до підліткового віку (вагою до 200 кг і розміром з мінікупер) — і випускають на волю. А доти черепахи мешкають у відгороджених морських лагунах: щоб прогодувати їх, працівники збирають у відлив водорості. І дають можливість гостям почастувати підопічних. Великі, меткі у воді, черепахи люблять, коли їх гладять за шийку біля панциря — деякі видають задоволені звуки, схожі на котяче мурчання. На серці теплішає.

Айклауд стрімко заповнюється гігабайтами фото — одне краще за інше. Найбільш інстаграмними локаціями, до речі, на Занзібарі вважаються ресторан The Rock і пляж Мтенде з його скелями і гротами. Але правду кажучи — кожен рандомний кадр тут шедевр.

Про багато країн кажуть: вони змінять ваше уявлення про життя. Щодо Занзібара це чиста правда. Тут інше життя — в бідності за мірками європейця — проте в любові до природи і з добрим серцем до людей. Занзібарці живуть до глибокої старості і не сивіють — бо уникають стресів. Тут починаєш цінувати те що маєш, любити своє — і водночас закохуватись в Африку. Розумію Анджеліну Джолі і принца Гаррі з Меган. І як і вони — іще сюди повернусь.