Якщо поставити собі мету, то власноруч вишиту сорочку можна мати вже до Дня Незалежності. Надихає food- та lifestyle блогерка Олена Сагун, яка відкрила для себе українське мистецтво традиційної вишивки та розповідає в деталях про своє захоплення.
Про початок
З дитинства, завдяки бабусі по татовій лінії, я вмію в’язати та шити. Бабуся по маминій лінії була вишивальницею, — здається, я успадкувала якісь "вишивальні гени". Фотографуючи страви для своїх рецептів, я використовую текстиль, як реквізит. В якийсь момент захотілося додати в кадр щось вишите. Проте не хотілось яскравих рушників із сувенірних крамниць, бо вони не дуже вписувалися в стилістику моїх фото. Тоді й майнула думка вишити власноруч щось лаконічне. Те, що точно пасуватиме за кольоровою гамою та стилем.
Я вирішила прикрасити вишивкою столовий рушник. Подивилася кілька YouTube-відео з художньою гладдю (мені тоді здавалося, що це найпростіша техніка). Намалювала схему з квітами, підібрала матеріали у найближчій творчій крамничці — та почала шити одразу на чистовик. Ну а далі все закрутилося.
Про заспокійливий ефект вишивання
Вишивши одну річ, я зрозуміла, що не хочу зупинятися. По-перше, процес вишивання став мені підтримкою, способом заспокоїтися — наскільки це зараз можливо. Я часто кажу, що мої нерви тримаються на вишивальних нитках, це дійсно так. По-друге, я отримувала від вишивання таке задоволення, що готова була шити до світанку і не відчувала втоми. По-третє, я стала знайомитися з українськими автентичними орнаментами, опановувати традиційні техніки і поринула в такий неймовірний всесвіт, який не хочеться полишати.
Про першу вишиту сорочку
Якось, перебираючи речі доньки, я поглянула на одну білу блузу з пишними рукавами і подумала: сюди так і проситься вишивка! І все — я загорілася.
Орнамент на сорочці я уявляла квітковий, вишитий гладдю. Пошуки натхнення та орнаменту привели мене на сайт онлайн-школи Prekrasa Studio. Там я придбала схему вишивки дитячої сорочки з села Ростоки Косівського Району Івано-Франківської області.
Коли вирішила робити сорочку для себе, то намалювала ескіз, прийшла з ним до кравчині, вона розробила лекала, розкроїла деталі та віддала мені, а я вишила орнамент.
Ця сорочка була моїм особистим експериментом щодо того, як з мінімумом зусиль можна втілити задум. Увесь процес — від ескізу до зшивання — тривав приблизно півтора місяці. На швидкість впливали російські ракетні обстріли та спричинені ними блекаути в листопаді-грудні 2022 року.
Ця сорочка буде в мене не єдина, бо я планую взятися за повний цикл створення — від розкрою до зшивання. Це відповідальний крок та важливий етап творчого розвитку, хочу мати цей досвід.
Де брати схеми для вишивання
Схеми є, наприклад, в книжках та на сайтах, присвячених вишивці. Також їх можна знайти в крамницях товарів для рукоділля. Вони створені для того, аби ними користувалися.
Надихатися старовинним вбранням ніхто не забороняє. Деякі колекціонери та музеї навіть підтримують та заохочують інтерес до відтворення автентичних вишивок. Це набагато краще, ніж зношувати старовинні речі.
Так, на сайті Prekrasa Studio є схеми сорочок та рушників з приватних колекцій, а також з фондів Музею Івана Гончара. Та й на сайті самого музею Гончара є розділ з кроями та схемами старовинних сорочок і рушників.
Деякі майстрині роблять схеми самостійно — відтворюють автентичні візерунки або роблять авторські. Власне, я теж починала з власноруч намальованого орнаменту. Що далі, тим більше хочеться малювати.
Про необхідний реквізит
Вчитися — в сенсі, робити перші кроки — можна з мінімальним набором приладдя. А от серйозно займатися цим в подальшому — дійсно задоволення не з дешевих, якщо на перше місце ставиш якість матеріалів та вкладаєш кошти у постійний розвиток своєї майстерності.
Перше, що необхідно для вишивання, — тканина (готовий виріб або відріз, який потім перетвориться на сорочку, рушник або серветку). За нитками, п’яльцями та іншим приладдям можна відправлятися до найближчої крамниці товарів для рукоділля. Що потрібно, крім ниток та п’ялець? Гострі ножиці та хороші голки. Не завадить потужна настільна лампа. Іноді варто купити лупу, щоб не так сильно напружувати зір, як на початку робила я, — адже вільний час на вишиття мала переважно у вечірні та нічні години.
Зараз я часто купую тканини та необхідне приладдя онлайн. Спочатку здавалося дивним – замовляти тканину, не помацавши її руками. Або купувати нитки, не глянувши на їх реальний відтінок. Однак власники та працівники сучасних рукодільних крамниць чудово знають, як спростити життя вишивальницям та полегшити онлайн шопінг, тому невдалі покупки в мене трапляються вкрай рідко. Найчастіше звертаюся до магазинів "Світ Льону" (в них є крамниці у Львові та Києві) та "Мережка" (крамниця є тільки у Львові, проте онлайн консультації дуже детальні). З офлайн магазинів у Києві частіше за все ходжу в "Музу".
Про онлайн уроки та курси
Онлайн-школа Prekrasa Studio — моє основне місце навчання. Для мене це океан натхнення та цінних знань від українських майстринь і майстрів вишивки — детальні майстер-класи, розгорнуті тематичні курси, різноманітні схеми (платні та безкоштовні).
Є й інші корисні ресурси. Наприклад, Youtube-канал Ірини Зайцевої. Пані Ірина випустила електронний "Живий підручник з вишивки", в якому зібрані записи уроків її авторського курсу.
Також можна підписатися на патреон студії Юрія Мельничука та отримати доступ до лекцій та майстер-класів з української вишивки.
З моїх особистих вподобань — інстаграм-сторінка "Майстерня Мокоша". Тут можна можна придбати майстеркласи з технік вишивки та збирання традиційних сорочок.
Про нові горизонти, що відкриває вишивання
Паралельно з вишиванням знову оживає моє підліткове захоплення малюванням, тому мені так подобається самій створювати якісь орнаменти. Загалом я стала зовсім інакше сприймати навколишній світ. Іноді дивлюся на красиві квіти, фрукти, овочі, дерева — що завгодно — навіть візерунок бетонної стіни — і думаю: оце б зараз вишити! А ще по-іншому стала ставитися до одягу. Зараз майже не хочеться нічого купувати, хочеться вдосконалювати навички та більше шити самостійно та прикрашати одяг вишивкою.
Моє нове захоплення — книги зі зразками старовинних вишивок. І взагалі книги, що стосуються народної творчості. Обожнюю, надихаюся, при нагоді постійно поповнюю колекцію.
Відвідування музеїв зараз набуло нового сенсу. Це ніби прийти в храм. Окрім офлайн-музеїв відкрила для себе віртуальний формат. Наприклад, є чудовий проєкт "Відкрита скриня", де оцифровано та зроблено опис старовинного українського одягу, аксесуарів, предметів побуду за приватної колекції Валерія та Оксани Афанасьєвих. Зображення дуже якісні, описи детальні — в них багато натхнення та корисної інформації.
Про час, якого вимагає вишивання
Маючи малу дитину, я можу присвячувати вишиванню три — зрідка чотири години на день. У такому темпі робота над річчю триває в середньому три тижні. Йдеться про вишитий текстиль для дому. Робота — це не тільки вишивання, а й розкрій, пошиття, прання, прасування готової речі.
Про техніки вишивання для початківців
Можна почати зі штапівки та заволікання. Мені здається, вони всім під силу. А взагалі, головне — пробувати.
Так, я довгий час не наважувалася братися за мережки. А потім відвідала живий майстер-клас. Все вийшло добре — деякі види мережок далися мені одразу, в деяких треба було практикуватися довше, але я рада, що зважилася. Схожа історія із низинкою — придбала онлайн-курс, але довго не наважувалася розпочати. Зрештою все виявилося не так складно, як я уявляла. Наразі думаю взятися за вирізування та змережування. Не вистачає лише часу.
Про побічні ефекти вишивання
Все залежить від техніки вишивки, щільності тканини та тривалості процесу. Буває так, що болить рука — при чому не та, що шиє, а та, що тримає п’яльця (вони, до речі, потрібні не завжди). Шия чи інші частини тіла не турбують — або ж я не концентруюся на дискомфорті, бо вишивання — це задоволення.
Раніше я не розуміла фрази "втомлюються очі". Тепер знаю, як це, коли в якийсь момент ти просто перестаєш чітко бачити тканину. Хвилину тому бачив — і от вже все пливе. Для більшості робіт я використовую лупу, але коли очі сильно втомлюються, то навіть вона не допомагає. Тоді вихід лише один — робити паузу.
Про те, як почати вишивати
Якщо ви освоїли певні техніки, але не наважуєтеся на повний цикл створення сорочки — від розкрою до ручного збирання, — можна піти іншим шляхом. Першою моєю роботою була вишивка на готовій дитячій блузі — я розпорола рукави, перенесла на них малюнок та вишила. Після того рукави треба було просто зшити (це можна робити самостійно або віддати в ательє). Так само я вишивала орнамент в районі пазушного розрізу. З роботою впоралася за три тижні, встигла до минулорічного Дня Незалежності. Це — "швидкий" варіант сорочки.
Є й інший спосіб, якщо хочеться вишивати, але не кроїти та зшивати. Можна звернутися до професійної кравчині, яка розробить лекала та розкрій на тканині. Після цього ви вишиєте обраний вами орнамент, а далі кравчиня займатиметься збиранням. Участь кравчині та деяке осучаснення автентичного крою допоможе краще "посадити" річ на фігуру.
