5 проникливих книжок про відчуття дому
Рік повномасштабної війни змусив кожного з нас зрозуміти, наскільки важливим для людини є її дім — не тільки певні речі, а перш за все спогади. У нашій добірці — п'ять чудових книжок, автори яких міркують про відчуття дому та вкоріненість, історичну пам'ять та пошук прихистку для душі.
"Вдома", Юдіт Германн; Видавництво Старого Лева
Нещодавно українською вийшов новий роман однієї з найпопулярніших авторок сучасної Німеччини, володарки Бременської премії та премії Гуго Балля Юдіт Германн. 52-річна Германн відома передусім як майстриня короткої психологічної прози — її слово лаконічне, точне, влучне та потрапляє в самісіньке серце.
У своєму другому романі "Вдома" (2021) письменниця досягає найвищого рівня майстерності — ця книжка захоплює, як великі романи XX століття. Її героїня — жінка, яка після розлучення залишає свою квартиру та приїздить у портове село, починає працювати у кнайпі свого брата і оселяється в будинку на околиці. У 48 років вона намагається віднайти свій справжній дім, адже до того звикла називати домом то будинок своєї матері, то квартиру, де народилась її донька, але яку вона згодом мала залишити колишньому чоловікові.
Чудова книжка про потрібність дому, про вкорінення та важливість пам’яті.
"Правила будинку сидру", Джон Ірвінг; "Фабула"
Один із найпопулярніших романів американського письменника, майстра психологічної прози та володаря премії "Оскар" Джона Ірвінга. Дія роману, вперше опублікованого в 1985 році, відбувається у притулку для дітей-сиріт на узбережжі штату Мен та розповідає непросту історію сироти Гомера Криниці, вихованого очільником цього притулку, лікарем-відлюдником Вілбуром Модриною. Ставши юнаком, Гомер вирушає у доросле життя, переїхавши у дім своїх друзів. Хлопець закохується, очолює сімейну справу з виробництва сидру, але згодом все ж таки повертається у притулок Святої Хмари, бо саме там, у місці, де виріс, він потрібен найбільше.
Захопливий великий роман про вибір та відповідальність, вірність собі та обов'язку — та про те, що справжнім домом може бути тільки те місце, де тебе приймають таким, який ти є.
"Інтернат", Сергій Жадан; Meridian Czernowitz
Один з небагатьох великих романів про російсько-українську війну та її наслідки для однієї конкретної, простої людини з Донбасу. Головний герой "Інтернату" — 35-річний вчитель Паша, який живе в містечку неподалік лінії фронту і який змушений вирушити в дорогу, аби забрати з інтернату, який знаходиться прямо на межі зіткнення, свого племінника-підлітка. Додайте до цього той факт, що на початку роману Паша не має яскраво вираженої громадянської позиції — і отримаєте портрет героя на роздоріжжі, який впродовж розгортання сюжету має визначитися, хто він є. Важливий для сучасної України роман про війну, вибір, дім та відповідальність.
"У чужому домі. Травма вимушеного переміщення: шлях до розуміння і одужання", Ренос Пападопулос; "Лабораторія"
Єдина нон-фікшн книжка у нашій добірці, але дуже важлива, бо досліджує таку актуальну для українців травму втрати дому. Її автор — професор Ренос Пападопулос, директор Центру дослідження травми, притулку та біженців в університеті Ессекса, психоаналітик, який багато років працює з вимушено переміщеними особами та людьми, що пережили політичне насильство.
У цій книжці автор досліджує досвід людей, які змушені залишити свої домівки у пошуках безпеки. Корисна книжка як для тих, хто пережив цей травматичний досвід та хоче зрозуміти власні почуття, так і для психологів і фахівців, що працюють із темою вимушеного переміщення
"Три лини для Марії", Сергій Осока; Видавництво Старого Лева
Збірка короткої прози Сергія Осоки — яскраве свідчення того, що хороший письменник — це завжди трохи психолог, уважний до дрібниць. У книжку увійшло 30 коротких історій: про Різдво у подруги юного героя, Катьки; яблуневі сади восени; про кривди, з якими стикається Марія; про запахи дитинства та спогади юності; про ловлю риби та старі будинки. Цю насичену, щільну деталями та образами книжку хочеться читати на свіжому повітрі: у весняному, залитому сонцем міському парку чи в саду на дачі, або просто на терасі улюбленої кав'ярні, аби зануритись із головою.
