Чому варто подивитися "Трикутник смутку" — один з найголовніших фільмів року
В український прокат вийшла блискуча сатира "Трикутник смутку" — фільм-лауреат "Золотої пальмової гілки" Каннського кінофестивалю та один з найобговорюваніших релізів року.
Якщо ви ще не бачили цього фільму, то, можливо, бачили трейлер. Якщо ні — подивіться просто зараз, ви дістанете насолоду. Перша сцена трейлеру зображує кастинг модного показу. В кадрі група чоловіків-моделей — вони всі з оголеними торсами й у джинсах. У центрі стоїть англійський актор Гарріс Дікінсон, який грає Карла, головного персонажа стрічки. Моделі за наказом кастинг-директора кривляються, тим часом він каже їм: то Balenciaga, то H&M, то Balenciaga, то H&M. Моделі на згадку про Balenciaga дивляться в кадр похмуро та зверхньо, а на слова H&M реагують широкою й відкритою усмішкою. І знов, і знов. Задоволений кастинг-директор називає Balenciaga "злим брендом", а H&M — "добрим брендом для смайликів". Зайвим буде говорити, що перші двадцять секунд трейлеру — це яскрава порція модних стереотипів, яких впродовж фільму буде ще дуже багато.
"Трикутник смутку" — новий фільм данського режисера Рубена Оcтлунда, ім’я якого добре знайоме поціновувачам європейського фестивального кіно. У 2017 році Остлунд здобув "Золоту пальмову гілку" за стрічку "Квадрат" — теж сатиру, теж жорстоку, але цього разу на світ сучасного мистецтва. Що ж, у разі з "Трикутником смутку" об’єктом його точної сатиричної препарації є блискучий світ моди й інфлюенсерів, світ багатих і знаменитих, та й загалом капіталістичний світ.
Довгоочікуваний фільм Остлунда (знімання тривало ще у 2020 році) розповідає історію пари фотомоделей, Карла (Гаріс Дікінсон) та Яї (Чарлбі Дін, яка померла в серпні цього року), яких запрошують у розкішний круїз для багатих. Звісно, для інфлюенсерки Яї це безплатно, тож весь круїз вона мусить фотографуватися й викладати в соцмережі контент. У круїзі їх оточують малоприємні люди — корумповані олігархи з Росії, європейці, що заробили капітал, продаючи зброю, капітан-марксист (яскрава роль Вуді Гаррельсона) та, звісно, обслуга з картонними усмішками, що намагається вгодити багатіям. Але доля повернеться так, що корабель потоне, а частина подорожніх опиниться на острові. Що буде далі, розповідати немає сенсу — не тільки, щоб не спойлерити, а ще й тому, що для Рубена Остлунда головне не що відбувається, а як відбувається. Варто лишень додати, що, найімовірніше, ви будете шоковані.
"Трикутник смутку" — гротескний, непередбачуваний, смішний та водночас страшний фільм. Втім, за гротескною формою приховані цілком конкретні життєві факти. Сцени, присвячені інсайтам модної індустрії, режисер написав спільно з дружиною Сіною, яка працює фешн-фотографкою, тож Оcтлунду вдається бути доволі точним. Наприклад, він порушує питання певної дискримінації чоловіків у цій професії — адже його герой Карл зізнається, що заробляє набагато менше за Яї. Із цього приводу в них навіть виникає абсолютно блискуча сварка в ресторані. Радником стрічки також був стиліст Роберт Рідберг, який сьогодні є старшим модним редактором Vogue Scandinavia.
"Картина світу моди в „Трикутнику смутку" не є доброю, — пише фешн-редакторка Guardian Морвена Ферр’єр у своїй рецензії. — Назва стрічки стосується пари нахмурених ліній між бровами. Це одна із зон обличчя, що найчастіше піддається ботоксу, ймовірно тому, що (як випливає з назви) вони з’являються лише тоді, коли ви нещасливі, а цього ніхто не хоче... Іноді фільм стає справді важким. Так, у ньому є сцена, де за кілька хвилин до початку показу трьох гостей просять зрушити зі своїх місць, щоб звільнити місце для інших, які стоять вище. Феодалізм перших рядів на модних показах добре задокументований і сумно відомий — і болісно сприймається серед усіх, хто працює в моді..."
Чи не найбільшу увагу у фільмі привертає 26-річний Гарріс Дікінсон, який грає Карла. Ви могли бачити Дікінсона в серіалі "Траст", або стрічках "Кінгс Мен" і "Там, де раки співають". На перший погляд може здатися, що його Карл — такий собі himbo, привабливий, проте не дуже глибокий юний чоловік. Але це не так.
"Я ніколи не бачив його як himbo, — каже Гарріс Дікінсон в інтерв’ю W magazine. — Я завжди сприймав Карла як дуже складну, але трохи безладну людину. Я думаю, що він ухвалює багато неправильних рішень. Він піддається неврозам, і багато його неправильних рішень спричинені егоїзмом і браком самоповаги... Я не думаю, що він дурний, я думаю, що він досить розумний, але, можливо, не в правильному ключі. Та найголовніше — він хоче дослідити, що означає бути чоловіком сьогодні, у сучасних стосунках".
Що значить бути чоловіком і жінкою в сучасних стосунках, де межа між намаганням бути лідером думок і безглуздям, чи знає капіталістичний світ норму, чи можуть гроші зробити щасливим — Рубен Остлунд торкається у своєму фільмі багатьох майже екзистенційних питань. За 2,5 години стрічка трансформується з романтичної драми через абсурдистську комедію в справжній бойовик, де героям доведеться виживати на безлюдному острові (а Карлу, вибачте за спойлер, — навіть торгувати своєю зовнішністю). "Трикутник смутку" викликає шквал почуттів, як і має потужний витвір мистецтва — від страху й огиди до абсолютного захвату. Але, окрім усього, це яскравий глядацький досвід, який варто пережити.
