13 років знадобилося Джеймсові Кемерону, щоб зняти продовження "Аватара" — найдорожчої стрічки в історії кіно, яка свого часу закохала в себе весь світ. З 15 грудня "Аватар. Шлях води" можна побачити в українських кінотеатрах.
Чому на прем’єру другого "Аватара" довелося чекати 13 років
Прем’єру другої частини "Аватара" переносили п’ять разів, а фанатам довелось очікувати на продовження цілих 13 років! Про те, що будуть друга і третя частина, Кемерон заявив ще 2007 року, за два роки до виходу першого "Аватара", і підтвердив це після успішної прем’єри у 2009 році. Але виявилося, що на створення сценарію та знімання другої частини знадобилося понад десятиліття: фільм переносили то через неготовність сценарію, то через ковід, який тимчасово зупинив роботу ще на два роки…
Але причина не тільки в цьому — насправді Кемерон дуже прискіпливий до дрібниць режисер, який витратив два роки тільки на те, щоб написати сценарій, і навіть ледве не звільнив усіх сценаристів "Аватара", адже вони, на його думку, недостатньо уваги надавали тому, щоб поєднати продовження фільму з першою частиною.
За словами Кемерона, його взірець — трилогія Пітера Джексона "Володар перснів", адже кожна частина цього фільму гармонійно продовжує наступну. Але в Джексона була допомога у вигляді серії романів Толкіна — цілий всесвіт персонажів Середзем’я... А всесвіт Пандори вигадав Кемерон та його команда з чотирьох сценаристів.
Отже, "Аватар. Шлях води" побачить світ 15 грудня. Квитки на покази в усьому світі було заброньовано за кілька місяців, а критики називають стрічку фантаcтичною роботою. Історія фільму розгортається більше ніж через десятиліття після подій першої частини. Стрічка розповідає про сім’ю Саллі (Джейка, Нейтірі та їхніх дітей), проблеми, які їх переслідують; шлях, який вони долають, щоб захистити одне одного від небезпек; битви, які вони ведуть, щоб залишитися живими; і трагедії, які вони переживають разом.
Але настає час, коли на Пандору повертаються люди-загарбники. Щойно ці натовпи й величезна руйнівна техніка висаджуються на Пандорі, Саллі та його друзі змушені створити надійну фортецю в гігантській печері, розташованій в одній з масивних плавучих скель. Якщо говорити стисло про головну драму фільму, то вона звучить так: люди прагнуть колонізувати світ, де щасливо живе Саллі та його родина — а Саллі та його близькі мають захистити свою землю від колонізаторів...
Як завжди, візіонер Кемерон порушує у своїх фільмах надважливі глобальні питання. У другому "Аватарі" це тема зміни клімату та критика колонізаторів. Адже ми дізнаємося, що люди повертаються на Пандору не лише для того, щоб видобувати корисні копалини, а й заради колонізації цього світу й перетворення його на новий дім для людства, адже Земля вже майже непридатна для життя...
Всі актори пройшли курси дайвінгу та навчилися дихати під водою
Джеймс Кемерон — пристрасний фанат підводного світу. Понад 50 років свого життя він захоплюється глибоководним зануренням — відомо, що під час знімання "Титаніка" він двічі занурювався на дно океану, щоб побачити те, що залишилося від корабля. Є навіть легенда, що 11 вересня 2001 року Кемерон перебував у підводному човні на палубі "Титаніка" й обідав, тож про теракт почув лише після того, як вийшов з води... У 2012 році Кемерон збудував підводний човен, що мав опустити його на найглибше місце в морі, дно Маріанської западини. Тож режисер став першою людиною в історії, що сама спустилася на 10,8 милі.
Кемерон не просто пристрасний фанат підводного світу й природи загалом, а ще й популяризатор сталого ставлення до навкілля. Ось як пише про це Hollywood Reporter: "Кемерон продав свої два будинки в Лос-Анджелесі, і тепер його сім’я проводить час між, як він описує, „порівняно скромним" будинком у Веллінгтоні та фермою площею 5000 акрів приблизно за 20 миль від будинку, де вирощують коноплю й органічні овочі. Режисер також інвестував у сільськогосподарські угіддя й виробничі потужності в Саскачевані, Канада, щоб виробляти гороховий протеїн для веганських продуктів, і став виконавчим продюсером документального фільму The Game Changers про спортсменів, які харчуються рослинною їжею".
Робота над фільмом "Аватар: Шлях води" розпочалася у 2017 році на студії в районі Мангеттен-Біч, штат Каліфорнія. Для підводного знімання збудували резервуар об’ємом понад 900 тисяч літрів і заввишки 18 метрів. Адже найважливіше для Кемерона – щоб актори не імітували своє існування в підводному світі, а справді жили в ньому. Всі актори пройшли курси дайвінгу й навчилися дихати під водою, адже працювали без додаткового спорядження. Відомо, що під час знімання підводної сцени Кейт Вінслет могла затримати дихання на понад сім хвилин, чим побила рекорд Тома Круза під час створення фільму "Місія нездійсненна: Нація ізгоїв"
Ще одне важливе нововведення Кемерона, з яким він працював і над другим фільмом — технологія захоплення руху, яку режисер використав для відтворення кожного плавного руху й міміки своїх акторів. Також спеціально для фільму розробили камери для знімання під водою. Режисер об’єднався з компанією з питань візуальних ефектів Weta Digital (найвідомішою своєю роботою над фільмом "Володар перснів"), а постпродакшн робили за допомогою штучного інтелекту.
"Аватар" — найкасовіший фільм в історії, і це фільм, який змушує вас плакати через загибле дерево
Частина знімання також тривала в Новій Зеландії, Веллінгтоні, де мешкає сам режисер. Там знімали, зокрема, акторів, які грають людей. Адже людські персонажі у фільмі знято в живих діях, тим часом акторів, які грають персонажів Na’vi, знято в режимі performance-capture: камери відстежують їхні рухи, а пізніше художники візуальних ефектів змінюють їхній зовнішній вигляд. Загалом над стрічкою працювала команда з півтори тисячі художників.
В інтерв’ю The Hollywood Reporter режисер каже, що його фільм, зокрема, і про природу та наші унікальні стосунки з навкіллям. "Аватар — не просто найкасовіший фільм, це фільм, що змушує вас плакати через загибле дерево, — говорить режисер. — За останні роки ми перейшли від повного заперечення зміни клімату до фаталістичного прийняття, але ми пропустили середній крок. Роль режисера полягає не в тому, щоб говорити про те, що ми приречені, а в тому, щоб пропонувати людям конструктивні рішення".
