Текст: Анастасія Яворська
Впродовж кількох останніх років модний ринок стрімко змінюється. Все гострішим стає питання – чи потрібні будуть традиційні покази й тижні моди в цілому. Так, до прикладу, в Vetements на початку цього року вирішили відмовитися від звичайних шоу й колекцію для сезону весна-літо 2018 показали в рамках перформансу на фотовиставці, влаштованій на багатоповерховій парковці. "Модні покази – не найкращий інструмент. Ми робили шоу в секс-клубі, ресторані та церкві. Ми провели сезон, показуючи разом чоловічі й жіночі колекції. Це стало повторюваним і виснажливим. Тепер ми будемо робити щось, коли є час і необхідність у цьому. І нехай це буде сюрпризом", – поділився тоді Демна Гвасалія.
Уже зараз зрозуміло, що стандартні схеми показів не працюють настільки ефективно, як раніше і поступово бренди будуть вимушені вигадувати нові способи демонстрації колекцій. Це також торкнеться й українських дизайнерів. Робитимуть це окремі бренди, чи цілі тижні моди – поки незрозуміло, але той, хто першим збагне, що вітер змінився, той і перейде на новий етап розвитку. Вітчизняним тижням моди особливо варто тримати руку на пульсі, так як наші дизайнери в останній рік стали все частіше віддавати перевагу показам у Парижі, Берліні та Нью-Йорку.
Так склалося, що до цієї осені в Україні є три повноцінні тижні моди. Ukrainian Fashion Week виповнилося 20 років, Mercedes-Benz Kiev Fashion Days відзначили семиріччя, One Day Project провели свій третій сезон. Всі три тижні просувають українських дизайнерів на світовий ринок, хто в більшій мірі, а хто в меншій. І поки що питання є до всіх.
До появи Mercedes-Benz Kiev Fashion Days сім років тому в Ukrainian Fashion Weekвідчували себе досить розслаблено, але здорова конкуренція змусила ворушитися, переглядати розклад, переманювати дизайнерів, а також змінити ключове місце показів. У Mercedes-Benz Kiev Fashion Days завжди привозили найцікавіших представників модного світу – фотограф Мет Ірвінг був одним з перших гостей, стритстайл-фотограф Айван Родик буквально прописався на цьому тижні моди, Альона Долецька й модний критик Годфрі Діні читали неймовірні лекції, а в перших рядах завжди сиділи представники італійського Vogue й незалежна модна преса. Що буде зараз, коли натхненник Mercedes-Benz Kiev Fashion Days і засновник єдиного вітчизняного шоу-руму в Парижі More Dash Даша Шаповалова переїхала до Сан-Франциско на найближчий навчальний рік, поки незрозуміло (адже більша частина преси й представники великих універмагів і шоу-румів їхали саме на її ім'я). Вже цього разу зниження загального рівня заходу було помітним, хоча преса й байєри, як і раніше, організовано приїхали до Києва Mercedes-Benz Kiev Fashion Days в надії знайти нові таланти та навіть знаходили їх.
Зовсім нещодавно з'явився прогресивний One Day Project. Його організатору дизайнеру Антону Белінському вдалося швидко зробити цікавий модний та культурний проект. Ідея дати українським дизайнерам альтернативну сцену Ukrainian Fashion Week була багато років тому головною для Mercedes-Benz Kiev Fashion Days, але цей сезон показав, що все від чого MBKFD так старанно намагалися втекти впродовж багатьох років, повернулося до них сніжним комом. Нині ж багато молодих і в хорошому сенсі неформатних талантів отримали в своє розпорядження One Day Project. У вересні цього року в рамках проекту свої колекції показали: Anton Belinskiy, Paskal, Yulia Yefimtchuk+, Zirochka Ukraine + RCR Khomenko, Masha Reva for Syndicate і Drag & Drop.
Про те, що це має сенс і майбутнє, свідчить і той факт, що проект підтримала Ніна Васадзе (директор концерну "Фалькон-Авто"), виділивши для спонсорської підтримки автомобільний бренд Kia. Таким чином вона стала представляти одразу два тижні моди в Україні. Ще один бренд в портфелі Ніни Васадзе Mercedes-Benz вже кілька років підтримує Mercedes-Benz Kiev Fashion Days. І хоча в One Day Project усе – ще дуже сиреньке, і хотілося б, аби дизайнери не застрявали надовго в пострадянській естетиці, за якою до Києва їдуть авангардні західні журналісти (Dazed and Confused, ID), проект має всі шанси стати тижнем моди без лубковості і культу гіперболізованої жіночності, якими так славляться вітчизняні дизайнери незалежно від досвіду й віку. Ось тільки останніми днями трохи змішав карти, переїхавши до Парижа, ідеолог і організатор проекту Антон Белінський, і поки що невідомо, буде він робити Project в Києві, чи вже в Парижі.
Але насправді, ситуація з українськими дизайнерами не настільки похмура. Є кілька прикладів вдалих виходів на європейський і американський ринки. У вересні Світлана Бевза вперше показала свою колекцію в рамках Тижня моди в Нью-Йорку, представила її в шоу-румі під час паризького Тижня моди, а потім зробила re-see в Києві для українських журналістів і байєрів (зараз це рідкісна практика для вітчизняних брендів ). Зарубіжні заходи продемонстрували, що інтерес іноземних байєрів набагато вищий, ніж при проведенні показів в Україні. До того ж, подібний досвід зарубіжної роботи дає певний поштовх у розвитку бренду, який практично неможливо отримати на внутрішньому ринку.
Юлія Паскаль, поки найуспішніший український дизайнер на світовій модній арені (бренд представлений у понад 50 магазинах по всьому світу) – постійний учасник Тижня моди в Парижі й вітрин культового Colette також знову зробила шоу в Парижі. Тим ціннішим та цікавішим є її показ на One Day Project, який трапився приблизно за місяць до Парижа. На ньому Юля показувала пре-колекцію для сезону весна-літо 2018. Тут діє зворотний інтерес – на європейському ринку праці Паскаль відомі більше, ніж на батьківщині.
Уперше в рамках Тижня моди в Парижі презентувала свою колекцію Ліля Літковська. Вона вирішила не обмежуватися проходкою моделей. Це був справжній перформанс – дівчата завмирали за склом вітрин, а посеред подвір'я будинку, в якому відбувалося шоу, стояв стіл з моргу з "тілом" Лори Палмер. І хоча псевдо-Лора дихала, як жива, все це мало дуже ефектний вигляд, попри на не надто велику кількість глядачів.
Антон Белінський також влаштував перфоманс в Парижі. Нова робота Белінського знову була натхненна матеріальною культурою в контексті політичної влади в Україні. Це була основна тема колекції, представленої в українському павільйоні на 57-й Венеційській бієнале. Хутряне бікіні, зроблене зі старомодних хутряних шапок, які так любили носити свого часу вітчизняні партійні діячі, шкіряна куртка імітує текстуру диванів в міністерствах – на противагу старому світу була представлена капсульна колекція, під назвою EUkraine, створена в співпраці з Вальтером Торслеффом.
Кількість українських модних дизайнерів нині дійсно зашкалює, й очевидно, що ця ідейна маса ще довго блукатиме, перш ніж з'явиться справді вартісний продукт. А поки українські модні бренди, котрі беруть участь у всіх трьох тижнях моди, умовно можна поділити на три групи: перспективні бреди (вже представлені в крупних онлайн-магазинах), бренды-ательє (що працюють на внутрішній ринок та роблять колекції для невеликої частини модників столиці) та бренди, які можна назвати умовно звичайними виробниками предметів легкої промисловості. І якщо з першими двома все досить-таки зрозуміло, то останні – а їх значна частина – повинні чесно визнати, що вони звичайні виробники одягу й аксесуарів, і їхній стосунок до моди й модних трендів дуже опосередкований. І це непогано, тому що продати гарно зроблену річ легше, ніж продати псевдо-модну колекцію. Показник успішності бренду – це продажі, а не те, скільки платних статей вийшло в модній пресі. А поки в силу обставин, що склалися у нас в країні, жоден бренд не може оприлюднити обсяги продажів, успішність брендів залишається прораховувати тільки за кількістю заходів відвідувачів на їхні сайти та враховуючи приблизну конверсію продажів через SimilarWeb.
Читайте також: