Коли йдеться про ікон стилю, Леонардо Ді Капріо, Раян Гослінг або Девід Бекхем зазвичай займають перші місця, а за ними вирізняють кількох представників молодшого покоління, які опинилися в центрі уваги завдяки бездоганному зовнішньому вигляду. Але ставлення до моди не завжди очевидне — іноді потрібно подивитися на людину під іншим кутом, щоб усвідомити силу її впливу.
Не так давно світ став свідком так званого "кіанусанса" — підвищеної уваги до Кіану Рівза внаслідок його появи в кампанії Saint Laurent осінь-зима 2019/2020, а пізніше й відвідин показу французького бренду в Малібу та знімання для обкладинки американського журналу GQ. Завдяки низці цих подій його назвали іконою стилю 2019 року.
Але правда в тому, що він завжди був своєрідною іконою: вдягався в нехитрі ансамблі, які майже неможливо відтворити, навіть якщо постаратися. Недбало укладене волосся, об’ємні потерті джинси, такі ж футболки, спортивні кросівки або зношені дезерти, які він не знімає навіть на червоних доріжках — навмисна абиякість Кіану заворожує.
Виникає відчуття, що актор мало дбає про вбрання й вельми подивувався б з того, що його вважають іконою стилю. Та, можливо, у цьому й уся суть: поки молоде покоління голлівудських зірок дедалі ретельніше намагається відповідати модним віянням, Рівз надто легко ставиться до свого зовнішнього вигляду, що й робить його таким привабливим.
Джона Гілл — не той, про кого можна відразу подумати, коли згадують про ікон стилю. Актор удосконалив зовнішній вигляд за останні кілька років і прославився завдяки своїм культовим вбранням у вуличному стилі. Та так, що подкаст чоловічого одягу Failing Upwards навіть зробив день Джона Гілла.
Стиль Джоні не знає меж. Він великою мірою шукає натхнення у вуличній культурі: наприклад, носить футболки з принтами або спортивні речі. Ба більше, Джона знявся в кількох рекламних роликах для бренду вуличного одягу Palace і створив власний фільм Mid-90s, неабияк навіяний культурою й естетикою скейтбордингу 1990-х у Лос-Анджелесі.
Робін Вільямс справді був іконою моди, але випередив свій час. Озираючись назад, можна сказати, що деякі його вбрання дуже подібні до тих, які можна побачити в streetstyle-звітах з Тижнів моди.
Коли Робін Вільямс з’явився на прем’єрі фільму "Флаббер" у 1997 році, на ньому була чорна куртка-бомбер в мілітарі-стилі Issey Miyake, золоті окуляри в круглій оправі з прозорими бічними щитками, мішкуваті чорні штани й пара кедів. Звісно, тоді його образ не викликав особливого резонансу, але циклічність моди в ретроспективі засвідчила, що його вбрання випереджали свій час.
Стиль Вільямса не обмежувався постіронічним вуличним одягом — актор також чудово розбирався в повсякденному одязі й класичних костюмах. Та попри його знакові виходи, батьківські кросівки й загальне передбачення того, що відбуватиметься в моді тепер, містера Вільямса не пам’ятатимуть завдяки його одягу, що — поряд з його ролями у фільмах "Спілка мертвих поетів", "Джуманджі", "Розумниця Вілл Гантінг" та багатьох інших — є лише частиною його індивідуальності.
Що може бути зручніше за об’ємну толстовку? Схоже, для Роберта Паттінсона — нічого. Попри те, що британця часто зараховують до наймодніших акторів сучасності, найкраще він опанував недбалий стиль — DGAF (Do not Give A Fuck).
Підбираючи повсякденне вбрання, Роберт зважає на простоту й вдале поєднання кольорів, ніж на останні модні віяння. Його улюблена комбінація — піджак, звичайна футболка або поло у парі зі штанами-чиносами або джинсами. Що стосується взуття, то це радше будуть черевики на шнурівці чи кеди, яких у нього, здається, мільйон.
Також Паттінсон прекрасно підбирає вінтажний спортивний одяг. Авіатори, непоказна бейсболка, бежеві штани з напуском, шкіряна куртка, сорочка з коміром-стійкою і Converse — Роберт ідеальний персонаж творів Гантера Томпсона.
У гардеробі Паттінсона немає нічого надто елітарного або невідповідного, за винятком випадкового костюма від Dior, у якому Паттінсон з’являється в межах співпраці з брендом і дружби з Кімом Джонсом.
Шая Лабаф — загадка для багатьох. Одіозний актор тривалий час мав вигляд хіпстера або безпритульного, але якщо пильніше поглянути на деякі з його найзнаковіших поєднань у стилі нормкор, то можна побачити набагато продуманіший підхід до моди, ніж може здаватися.
Фактично, його схильність до невибагливих військових речей, вуличного технічного одягу, кросівок, похідних черевиків, толстовок з іронічною графікою і зазвичай неоднозначних аксесуарів, які мають такий вигляд, ніби їх купили в крамничці "Все по 1 долару", демонструє незаперечний факт — він у тренді. Байдуже, випадковість це чи точно розрахований хід, Шая ЛаБаф — справжня ікона моди.