Те, що Colette вже не буде працювати 21 грудня, так само немислимо, як і неминуче. Буде справедливо стверджувати, що протягом двох останніх десятиліть жоден інший роздрібний магазин не був настільки ж популярним і унікальним, як бутик, який створили Сара Андельман зі своєю матір'ю Колетт Руссо за адресою 213 Рю Сент-Оноре. І, звичайно, всі знають фірмовий лого магазину у вигляді двох синіх кіл (колір Pantone 293 C blue).
З моменту оголошення про закриття час пролетів швидко?
І так, і ні. За цей час ми встигли зробити велику кількість проектів. Правда і те, що я поки не можу собі уявити, що все закінчується. Прямісінько зараз все ще здається, що це далеко.
Чи можна сказати, що продажі за останні тижні зросли?
Так. Я ще не знаю цифри, але навіть без аналізу, можна було побачити кожен день натовпи людей, які купували, приміром, свічку Colette. Минулого вікенду на Water Bar люди очікували по півтори години, щоб отримати стіл. Страшно уявити, скільки людей захоче пообідати в останній день.
Чи все розкуплено вже?
Я намагалася розподілити товар так, щоб покупці, які прийшли 20 грудня в 11 ранку все ще бачили, що магазин заповнений. Ми, приміром, продовжуємо отримувати відмінні товари Saint Laurent. У нас були навіть головоломка і календар. Також у нас є компіляційний вініл з Тревісом Скоттом.
До липня цього року просто ходили чутки. В який момент ви вирішили закрити магазин?
Я не можу згадати точну дату. Був певний момент, коли ми почали розуміти, що 20 років – гарний вік. Стало зрозуміло, що нам потрібно було все змінити і почати з нуля, тому що все було не так свіжо, як ми хотіли.
Ідея запропонувати окремим брендам зробити свої власні простори на верхньому поверсі в останні кілька місяців: як це було?
Я розуміла, що не хочу розміщати замовлення звичайним способом, тому що в січні ми не могли продавати зиму. І ця вічна проблема з поставками [через сезон]. Але було дивно відкрити для себе, що ми можемо продавати буквально на підлозі і робити відмінні штуки, які ми не могли робити, коли були мультибрендом – з дня відкриття Balenciaga і Sacai, Thom Browne і Chanel. Я так багато зробила, щоби правильно поєднувати бренди і провела так багато часу в салонах, і можу сказати, що кожен з цих брендів може продати дійсно більше. Звичайно, це були спеціальні проекти, але це було дуже цікаво.
Щоби повністю прояснити ситуацію, скажіть, бренду Colette більше не існує?
Так.
Якщо хто-небудь попросив вас описати Colette, щоби ви сказали?
Цікаво, що це був би той самий опис, що і 20 років тому. Це місце в Парижі, куди ми приносимо все, що нам подобається, з моди, дизайну, краси. Поєднання цих речей, плюс ресторан внизу, який відкритий весь день і галереї, де ми міняємо виставки кожен місяць. Якщо вам подобається, то це і є опис того, що ми вважаємо найзахопливішим на даний момент.
У вас збереглися клієнти з 1997 року?
У нас було багато уваги з боку французької преси, тому що нічого подібного не існувало і всі були в захваті. Були люди, які говорили, не вірили в те, що ми будемо існувати навіть через півроку. І це правда, що деякі боялися увійти, тому що Colette виглядав як галерея – така чиста в плані дизайну, з одним об'єктом, наприклад, з вазою. Але преса також заявляла, що все дорого. А я в свою чергу наводила пресі приклади і показувала, що у нас продаються гумові браслети від художника з Нью-Йорка, вартість яких становила один франк.
Завжди здавалося, що ви маєте двояке ставлення до того, щоби бути в центрі уваги, хоча, можливо, в епоху соціальних мереж вибору особливо не було?
Наш сайт і Instagram були неймовірними. Люди дійсно могли стежити за тим, як ми отримуємо нові продукти і що робимо кожен день. Особисто я намагалася не позувати для портретів, але все одно тебе будуть знімати, коли ти сидиш першому ряду. Зрештою, я зрозуміла, що марно грати в хованки. Крім того, коли ви бачите людей в магазині, таких як месьє Лагерфельд і Фаррелл Вільямс, які завжди кажуть "так" фотографії. Наша головна ідея була в тому, щоби дозволити бутику говорити. Справа не в тому, що я відмовляюся це робити, навіть 20 років тому, я ніколи не відмовлялася від інтерв'ю, але я зазвичай все ще відмовляюся від фото. Я думаю, що те, що зробив Мартін Марджела, було би неможливе в наші дні: стати невидимкою. І навіть Daft Punk, ви ж знаєте їхні обличчя. Я не намагаюся втекти. Напевно, я просто намагаюся бути красивою.
З якими думками ви закриваєте Colette, це ж один з найвпливовіших ритейлерів у світі?
Ми ніколи не намагалися бути впливовими. Я рада, що люди так думають, звичайно. Але ж я не завжди слідувала комерції і, навпаки, іноді відмовлялася від продуктів, які могли стати занадто комерційними або впливовими. Просто тому, що це не наша чашка чаю, якщо можна так висловитися. Ми завжди дивимося на все без апріорі; ми спостерігаємо за тим, що відбувається і вибираємо, щоби наш коктейль вийшов ідеальним.
Ви підтримали багатьох художників, регулярно співпрацювали з Кевіном Ліонсом, Жаном Джулліеном, Дарселем і Тіффані Купером, і це крім презентацій відомих художників, таких як Нобуєші Аракі. Наскільки це було важливо для вас?
Вони креативні, і ми хочемо отримати трохи цієї творчості. У Colette ми дихаємо завдяки іншим. Як тільки я бачу, що хтось робить щось відмінне, я хочу привести його сюди, навіть якщо здається занадто пізно, і я бачила все це десь в іншому місці. Це моя мета – отримати речі, які мені подобаються. Геній, такий як Фаррелл, незалежно від того, чи робить він щось для Moncler, чи власну лінію, буде продовжувати говорити, що він вдячний нам. Але ж все навпаки. Мені так пощастило, що ці художники існують і що вони були раді щось зробити для Colette.
А що буде з Air de Colette?
Ми дали зелене світло Lola James Harper і його засновнику Рамі на продовження виробництва. Нова назва – L'Air de 213 Rue Saint-Honoré, і він буде робити свічки і спрей. Тому, якщо деякі люди дійсно звикли до запаху, вони будуть раді дізнатися, що все ще можуть його знайти!
Бренди створювали власні бари для Colette і люди йшли в магазин, знаючи це. Що буде тепер?
Я сподіваюся, що бренди все одно зроблять це для себе. Вони просто повинні це робити, не думаючи про нас. Вони повинні робити це з поваги до себе і своїх клієнтів – існувати інакше, ніж всі інші, і робити щось з почуттям творчості. Є великі магазини в Нью-Йорку, Лос-Анжелесі і Токіо, які можуть продовжити цю справу. Але люди можуть думати ширше: кумедний проект в галереї, готелі або ресторані. Париж теж не такий, як раніше, 20 років тому. Є багато прекрасних місць для проведення заходів.
Хто ваш найзвичайнісінький клієнт?
Є люди, які регулярно приходять за beauty чи музикою. Але, звичайно ж, в Water Bar, у нас є люди, які приходять кожен день або кожну суботу. Вони сказали: "Куди ж ми тепер підемо?". Але, може бути, Марко (менеджер) відкриє тепер своє місце. Або вони знайдуть нові місця. Світ, як і раніше, буде обертатися.
Серед співробітників є ті, хто був з вами з самого початку?
Так, у нас всередині створювалися пари, які зустрічалися і народжували дітей. Більше одного!
Чи правда, що Карл Лагерфельд, як і раніше, приїжджає майже щосуботи, і коли він в місті, він – ваш найвірніший клієнт?
Звичайно. І він дуже засмучений.
Повертаючись назад, коли магазин тільки відкрився, у вас був свій план Б, якщо би щось не вийшло?
Чесно кажучи, я все це не дуже усвідомлювала тоді і через кілька років, коли моя мати сказала комусь, що вона відкрила Colette, я раптом зрозуміла, що це правда. Вона дійсно відкрила його, щоби ми могли працювати разом. І не було ніякого плану Б. Магазин був моєю школою, і це був найнеймовірніший подарунок – пригоди з дня у день.
Ваша мати була такою ж відданою?
Це її природа. Вона завжди була такою. Вона не на 100%, а на 1000% бере участь у всьому. Це стало її життям.
Дехто припустив, що квартал зміниться, як тільки ви підете?
Ми не залишаємо тут пусте місце, Saint Laurent точно принесе трафік. На вулиці все ще є м'ясник і продавець риби. Звичайно, квартал може змінитися і я знаходжу це захопливим. Я знаю, що всі переймаються, що це може стати подібним до Авеню Монтень. Але навряд чи це станеться найближчі 10 чи 15 років.
За матеріалами: Vogue.com / Емі Вернер.
Читайте також: