Довгоочікувану в українському прокаті стрічку "Я, Тоня" австралійського режисера Крейга Гіллеспі про популярну американську фігуристку Тоню Гардінг можна віднести одразу до двох жанрів – біографічної драми та чорної комедії. Саме заради неї витончена красуня Марго Роббі змінилася до невпізнанності, й схоже, недарма – наприкінці січня "Я, Тоня" здобула одразу три номінації на Оскар. Наскільки високі шанси Марго Роббі здобути свою першу статуетку – дивилася редактор Vogue.ua Марія Дачковська.
"Америка. Їй потрібно когось любити, їй потрібно когось ненавидіти". Стрічка "Я, Тоня" побудована на біографічній історії видатної фігуристки Тоні Гардінг – першої американки, якій вдалося виконати надзвичайно складний елемент у фігурному катанні – потрійний аксель. Фільм, у якому режисер з рідкісною увагою, прискіпливістю й послідовністю пильнує відтворення повноти історії та комплексної реальності, настільки ж про саму Тоню Гардінг, наскільки про всю Америку в цілому: Гіллеспі показує глядачу, яка вона – американська мрія навиворіт. Байдуже, що твій рівень володіння технікою – феноменальний. Тут ніколи не здобути першості без красивого образу – Америці потрібна картинка. З вишуканим костюмом, правильним лаком для нігтів і, звичайно ж, повною сім’єю.
Маленькій Тоні – 4. З перших тренувань стає очевидним, що перед нами – потенційна зірка фігурного катання. Чемпіонка, вихована в атмосфері тотального контролю матері-диктатора. Жорстокість, грубість, домашнє насильство – все це стимулює Тоню досягати мети, й усе це неодмінно руйнує її життя. "У стосунках завжди є садівник і є квіточка", – каже одного разу її мати вустами Елісон Дженні. Проте це зовсім не означає, що квіточка завжди буде свіжою та ніжною, а садівник – дбайливим та відповідальним. Так, Тоня завжди перебуває у центрі уваги – з одного боку, мати тяжко працює, аби оплачувати її тренування, з іншого – є засобом для втілення її ж амбіцій. Мати плекає свою квітку, та часом турбота виливається в застрялий у передпліччі дівчини ніж. Перші стосунки Тоні з недалеким Джефом (Себастіан Стен), так само сповнені насильства, переростають у шлюб, і за ще одного зв’язку, де незмінним комплементом кохання стають синці, дівчині здається, що навряд чи все буває по-іншому. "Я ні в чому не винна" – цей незмінний рефрен фільму викликає криву посмішку глядача. Та якщо замислитися – хіба ж винна? Гіллеспі нагадує нам, що всі ми – родом з дитинства.
Постійне пригнічення в особистому житті робить спорт місцем її реваншу. Кульмінацією стрічки стає гучний скандал 1994-го: напад на суперницю Тоні Ненсі Керріган, нібито організований подружжям, після якого та не змогла брати участь у національній першості. Гардінг виграла чемпіонат, та після – визнала свою провину й отримала три роки умовно із забороною повернення до фігурного катання. "Я, Тоня" оповідає нам цю історію з усією її багатогранністю й неоднозначністю й показує, якою велетенською може бути прірва поміж видимим та дійсним. Кіно та реальність – аж ніяк не антиподи. Ба навіть остання може бути вигадливішою за будь-чию фантазію.
Акторський склад фільму ще в вересні минулого року був відзначений двома нагородами Hollywood Film Awards, а нині "Я, Тоня" є номінатом на Оскар у трьох категоріях. Це, без сумніву, найглибша роль і неймовірно ефектне перетворення Марго Роббі, що нарешті у повній мірі розкрили її акторський талант і майстерність, а також показали, що акторка може бути вкрай різною. Далеко не менші шанси на здобуття статуетки має її колега Елісон Дженні ("Найкраща жіноча роль другого плану"), котра настільки неперевершено зіграла деспотичну матір фігуристки, що навіть закохала глядача в харизматичну диктаторку. Це без сумніву той випадок, коли любов – усього лиш за крок від ненависті.
Колоритна акторська гра, тонкий психологізм і відмінний сторітеллінг – ось вони, три кити біографічної драми "Я, Тоня", обов'язкової до перегляду.
Читайте також:
Фільм тижня: "Гра Моллі" Аарона Соркіна