7 запитань про моду Карін Ройтфельд
На запрошення київського ЦУМу, щоб відсвяткувати 80-річчя головного універмагу, до Києва приїхала Карін Ройтфельд, легендарна редакторка з більш ніж 30-річною кар'єрою у світі моди. Українському Vogue вдалося задати їй кілька запитань.
Засновниця і арт-директорка CR Fashion Book, міжнародна редакторка моди Harper's Bazaar, володарка премії Ради американських модельєрів CFDA Founder's Award, – 2019 року Карін Ройтфельд випустила парфумерну лінію 7 Lovers іменного бренду Carine Roitfeld Parfums. Її продажі стартували в ЦУМі, де Карін особисто представила лінію. У перерві між презентацією, фотосесією та паблік-током за участю модних інсайдерів, Карін Ройтфельд відповіла на запитання Vogue UA.
У вас репутація одного з найбільш безстрашних редакторів у світі моди. Чи було щось, чого б ви ніколи не допустили в роботі?
Я завжди була безстрашною, але завжди поважала читачів. Ми ніколи не робили того, що може образити когось. Ніколи. Але мені подобалося і подобається порушувати межі звичного. Іноді я знімала фотосесії, які відображали те, що відбувається у світі – може, не в великому світі, але в моєму точно. Зараз складно бути чесним і відкрито говорити про те, що до душі. У французькій мові є вираз, що можна перекласти як "перед тим, як говорити, варто сім разів перевернути язик у роті". Зараз дуже важливо його дотримуватися. Я, озираючись назад, шкодую лише про одне – моделей з цигарками в моїх зйомках. Я виросла в родині курців, мені це здавалося нормальним. І двадцять років тому нікого не турбувало, що куріння шкодить здоров'ю – не те, що сьогодні. Але я ніколи не дозволяла собі роздягати юних моделей у кадрі або просити їх бути занадто відвертими, або пропагувати насильство.
Чи завжди мода реагує на соціальні проблеми?
Мені це здається природним. Я перша поставила дівчину мусульманського віросповідання в хіджабі на обкладинку (19-річна Халіма Аден була на обкладинці десятого випуску СR Fashion Book 2018 року – прим. ред.) і зняла модель-трансгендерку для Vogue Paris (Валентина Сампайо була на обкладинці березневого номера 2017 року – прим. ред.). Вперше я побачила Халіму на американському конкурсі краси "Міс Міннесота" 2016 року. Вона його не виграла, але я подумала: "Яка вона красива, треба поставити її на обкладинку". За допомогою моди можна представити світові щось нове (після обкладинкової зйомки модель з'явилася на показах Yeezy Season 5, Max Mara і опинилася на липневій обкладинці 2018 року Teen Vogue – прим.ред.). Поки ми працювали над зйомкою, я навчила Халіму ходити на підборах і наносити макіяж. Я страшенно пишаюся нею: вона тепер посол UNICEF. І називає мене "мама-фешн", як і багато інших моделей. У мене до всіх них материнські почуття, я люблю залишатися вірною тим, кого відкрила, і працювати з ними роками – як з Джиневрою ван Синус або Каролін Мерфі. Я ставлюся до них, як до акторок історії, яку хочу розповісти в зйомці, – себе я вважаю сторітелером. Ще я гадаю, що започаткувала тренд на моделей з пишними формами – зокрема, коли почала знімати Лару Стоун для Vogue Paris. Дивовижно, які люди забудькуваті – ніхто вже не пам'ятає про це.
Завдяки "Інстаграму" вас почали згадувати все частіше, особливо час вашої спільної роботи з Томом Фордом для Gucci.
Це було дуже весело: зробити ставку на хлопців у стрингах або обіграти "точку G" в кадрі – Том Форд теж був безстрашним.
Що вам подобається більше – працювати редактором чи брати участь у зйомках як стиліст?
Я люблю командну роботу, мені страшенно подобається працювати на знімальному майданчику. Журнал робити досить важко, і тут я до сих пір вчуся довіряти і делегувати повноваження.
Як швидко ви розумієте, що дизайнер вартий вашої уваги і підтримки?
Немає жодних закономірностей. Французькою я б сказала – coup de foudre, трапляється любов з першого погляду. Саме так, покладаючись на інтуїцію, я порекомендувала Ріккардо Тіші в Givenchy. Речі Мартіна Маржела мені подобалися з першої колекції. Я познайомилася з ним ще у ролі редакторки французького Glamour. Він запропонував мені взяти участь у показі – Мартін любив проводити кастинги з непрофесійними моделями. Шоу проходило на закритій станції метро, яку обставили свічками. Я ходила в черевиках Tabi. До сих пір ношу такі. З того часу ми робили чимало зйомок для журналу з його одягом. Вибір часто відбувався і на рівні емоцій – мені важливо навіть те, як дизайнер спілкується з моделями.
Що змінилося в роботі редактора за час вашої кар'єри?
Знаєте, яка головна проблема сьогодення? Будь-хто може бути редактором, фотографом, візажистом – це дуже легко завдяки соцмережам. Моє покоління було більш скромним. Точніше, не так скромним, як готовим навчатись. Коли я починала, робота редактора була важкою, навіть фізично. Зробити гарну модну зйомку, яка залишиться такою і через двадцять років, дуже непросто. Зараз же всі хочуть зняти кампейн на телефон, і часто в цьому відсутній талант.
Чи бачите ви світло в кінці тунелю?
Я більш позитивно на це дивлюся. Будемо чесними: ми не в тунелі. Ми бачимо, як з моди йдуть великі імена, і мені здається, ми перебуваємо в кінці великого циклу. Зараз дизайнерам недостатньо мати талант і створювати одяг, вони повинні бути і маркетологами. Вони живуть у стані стресу, роблять колекцію за колекцією, у них немає часу, щоб опрацювати образ з візажистом і в моделях розглянути живих жінок. Те ж з речами: їх змінюють не дивлячись. Свою першу сумку Chanel я купила в 45 років. І мені сумно бачити дівчаток-підлітків з цією сумкою. Це частково руйнує мрію.
Якими з "7 коханців" ви користуєтесь найчастіше?
Я люблю всіх своїх "коханців". Першим ми придумали "француза", ним я і почала користуватися. Протягом 25 років моїм улюбленим був мікс Opium YSL і Cherry Blossom Jo Malone. Навіть коли я працювала в Vogue і отримувала багато семплів, я ніколи не пробувала чогось нового. Мені подобалося, що мене впізнають по моєму запаху. І мені треба було придумати переконливий аромат, щоб перейти на нього. Тому перший ми створили в стилі тих парфумів, якими я користувалася до Opium. Під кожен аромат ми розробляли історію, якісь я присвятила "носам", які їх робили – наприклад, Орельєну Гішару. Взагалі, я люблю міксувати ці сім ароматів – так само, як це роблю з одягом: я ношу вінтажний Westwood і елегантне пальто Celine, панк і класику.
Текст: Тетяна Соловей