Чому варто подивитися "Балконетки" — провокативну комедію про сміливих жінок
В український прокат вийшов фільм "Балконетки" — яскрава і гостра історія про трьох подруг із Марселя, які через одного чоловіка занурюються у вир несподіваних пригод. Це другий повнометражний фільм Ноемі Мерлан, відомої французької акторки, лауреатки премії "Сезар" та зірки фільмів "Портрет дівчини у вогні" й "Тар".
"Балконетки" є яскравим протестом проти патріархальних норм, насильства і натхнений особистим досвідом режисерки. Фільм був представлений на 77-му Каннському кінофестивалі, де спеціально для vogue.ua кінокритикиня Соня Вселюбська зустрілася з Ноемі Мерлан і поговорила про стрічку.
"Балконетки" — провокативна комедія, яка розповідає про трьох сусідок у Марселі — письменницю, вебкам-модель і акторку, — які проводять літо на спільному балконі, спостерігаючи за сусідами та фліртуючи з фотографом. Та невинна вечірка в його квартирі обертається кривавим інцидентом.
"Балконетки" були показані в секції "опівнічних показів" на екваторі Каннського фестивалю. Домовившись про інтерв'ю на ранок після гучної прем'єри, ми зустрілися на даху Unifrance, що знаходиться біля фестивального палацу: Ноемі зустріла мене, сидячи за столом під пекучим сонцем з тонкою сигаретою в руках. Мерлан — одна з найвідоміших французьких акторок, що працюють сьогодні. 36-річна парижанка встигла зіграти у понад 40 телевізійних і кінопроєктах, отримавши визнання як у Франції, так і на міжнародній арені. Популярність їй принесла роль у фільмі "Портрет дівчини у вогні" Селін С'ямми — історичній квір-мелодрамі, в якій вона зіграла художницю, котра закохується у свою натурницю. Фільм здобув нагороду за найкращий сценарій у 2019-му році в Каннах та встиг стати сучасною класикою. Символічно, що над сценарієм "Балконеток" Мерлан працювала саме разом із Селін С'яммою.
Фільм "Балконетки" починається з панорамного огляду балконів житлового комплексу в Марселі, що задихається в аномальній спеці. На одному із таких чарівних балконів із дерев’яними жалюзі проводять час близькі подруги. Ніколь (Сандра Кодряну) — авторка романів, її подруга Рубі (Сухейла Якуб) — вебкам-модель. До них несподівано завітала подруга Еліз (Ноемі Мерлан), яка з’являється на порозі квартири, вдягнена у костюм Мерилін Монро. Еліз — акторка, яка приїхала до дівчат після сварки з чоловіком, шукаючи в їхній компанії підтримки. В певний момент дівчата помічають незнайомця з будинку навпроти. Красень фотограф (Лукас Браво, відомий за роллю в "Емілі в Парижі") залицяється до дівчат зі свого балкона, і подруги вирішують завітати до сусіда в гості.
Вони вбираються, беруть напої й підіймаються в його квартиру-фотостудію. Розпиваючи алкоголь на імпровізованій фотосесії, дівчата знайомляться з хлопцем, який поклав око на Рубі. Вечірка набирає високих градусів, і в певний момент фільм провалюється в алкогольний "блекаут". І якщо Еліз і Ніколь просто прокинулись у квартирі з неабияким похміллям, то їхня подруга Рубі пережила вночі дещо набагато жахливіше і повернулась додому вся в крові. Подруги безрезультатно намагаються дізнатись у безмовної Рубі деталі цієї ночі, допоки не виявляють фізичне свідчення злочину у квартирі фотографа. Дівчата долають колективний шок і обʼєднують сили, щоб за всяку ціну сховати докази.
Мерлан має багато спільного зі своєю героїнею. Вона зізнається, що завʼязка історії натхнена подіями в її особистому житті: "Я втекла від свого партнера й переїхала до подруги. Вперше я була в жіночому колі кілька місяців поспіль — і це стало для мене неймовірним полегшенням. Нарешті я могла дихати на повні груди". Загалом ролі, які виконує Мерлан, доволі міцно пов’язані з темами фемінізму та гендеру, як це було у "Тар", або ж із роботою з оголеним тілом, як у "Куріозі". Проте якщо в таких фільмах вона зазвичай грає витончену леді, то в режисерському кріслі дозволяє собі бути більш різкою. Повною мірою це проявляється в "Балконетках", що є відвертим висловлюванням на всіх рівнях.
"Балконетки" — це насамперед маніфест на підтримку жіночої дружби, такий зухвалий, як і його формальна подача. Естетично — це вибух фарб і емоцій, який слугує способом висловити серйозний політичний протест проти лукізму, сексизму й насильства. Теми, що хвилюють Мерлан, вона подає через жанрове змішання: окрім комедії та мелодрами, вона вплітає в сюжет елементи горору з відтінками сюрреалізму.
Своїм візуальним стилем та ексцентричними жіночими образами фільм нагадує ранні стрічки Альмодовара. У розмові Мерлан сама згадує "Жінок на межі нервового зриву" як один із головних референсів. Проте, говорячи про улюблені жанри, вона виокремлює корейські та японські фільми жахів. "Я обожнюю спостерігати за тим, як вони міксують жанри. У цьому відчувається певна свобода. Власне, моїм жінкам теж потрібно перейти умовну межу — вони не до кінця розуміють, хто вони, тож їм доводиться пробувати багато нового й досліджувати навколишнє середовище".
У "Балконетках" горор був необхідний для того, щоб "виразити нищівну лють", каже Мерлан. "Взагалі я хотіла дослідити агресію, яку жінки тримають у собі. Але ж я не могла зосередитися лише на гніві, насильстві й крові — гумор був необхідний. Тому я додала комедію, щоби врівноважити це".
Своєрідним маніфестом свободи та формою протесту проти патріархального насильства стає поведінка героїнь. Три подруги з різними інтересами та професіями об’єднані тим, наскільки вільно почуваються у своєму колі. Вони довіряють одна одній, почуваються комфортно у своїх тілах, не соромлячись нічого. Вони голосно розмовляють й лаються, ходять квартирою голими, люблять секс і вміють захищати власні кордони.
Тема наготи як відкритості є особливо важливою у її фільмі, й режисерка свідомо прагнула її нормалізувати, адже "це наше тіло — це природа, і це нормально". Найбільшу частину оголених сцен у фільмі вона бере на себе, бо це стало для неї своєрідним способом пропрацювати особисту травму. Вона ділиться інтимною історією, згадуючи, як у підлітковому віці хвилювалася, що у неї невеликі груди, і почувалася жахливо — "ніби це визначає, жінка ти чи ні", каже вона. Саме це підштовхнуло її до збільшення грудей, попри застереження лікаря. "Потім я почала працювати в модельному бізнесі, мені казали, що я недостатньо худа, хоча при зрості 176 см я важила 47 кг! Я почала страждати на анорексію, роками знущалася зі свого тіла, шоб відповідати ідеалу. Я стала просто тілом, яке мало бути ідеальним для цього патріархального світу… Ти не жінка, а ніби м’ясо. Звідти походить моя непроста історія стосунків із тілом".
У фіналі розмові Мерлан підсумовує, що вийти з кризи їй допомогло саме кіно, в якому вона знімається і яке знімає сама, яке дозволяє відверто говорити на болісні теми.
Стрічка "Балконетки" в українському прокаті з 1 травня
