КУПИТИ КВИТКИ

"ЦеШо": все про новий театральний проект Влада Троїцького

У вересні на фестивалі "ГогольFest" режисер Влад Троїцький представить новий музичний проект "ЦеШо". Молодому театру режисер пророкує успіх гуртів "ДахаБраха" і Dakh Daughters.

Текст: Дар'я Слободяник

Реклама.

Фото: Armen Parsadanov

Стиль: Olaa Zhyzhko

Cвій новий проект Влад Троїцький називає словом "бомба". "Це буде "бомба", повір. Пишіть про них зараз: наступного року ти їх у Києві не спіймаєш". Ми сидимо в його театрі "ДАХ" на Либідській, в кабінеті. Навколо бігають "діти" Троїцького, як він сам їх називає: дівчата з Dakh Daughters, команда "ГогольFest", яка щосили готується до вересневого фестивалю, і нові підопічні Влада – п'ятеро юних осіб з проекту "ЦеШо". "ДАХ" – це три невеликі кімнатки, тут тісно й усе заставлене декораціями, але місця в театрі Троїцького вистачає усім.

На Марусі: шорти, sasha.kanevski; блуза, Anna October; пальто, Mulberry; чоботи, Santoni. На Катерині: сукня, Maison Margiela; жакет, Each x Other; чоботи, Burberry. На Надії: сукня, FLOW; штани, Maison Margiela; сукня, Monse; пояс, Frolov; туфлі, Lake Studio. На Марічці: боді, Faith Connexion; юбка, Chloé; тублі, Lake Studio. На Ігорю: сорочка, Burberry; штани, sasha.kanevski; ботинки, Marsèll

Продюсер, режисер, ідеолог театру, культуртрегер – Владу Троїцькому 52 роки, 25 з них він займається театром. Його ім'я в Україні – синонім живого сучасного мистецтва. Головний талант Троїцького – об'єднувати навколо себе дивовижних, юних людей, які палають мистецтвом, і створювати з ними успішні проекти: так з акторів театру "ДАХ" в 2004 році виріс гурт "ДахаБраха", який тепер виступає на фестивалі "Гластонбері" й бере участь в ефірах Бі-бі-сі, пізніше – гурт Dakh Daughters, який уже надійно "оселився" в Європі. "Мені подобається, коли люди горять і прагнуть, – каже Влад. – Коли я взявся за цих молодих осіб, то відразу зрозумів, що сію на вдячний і благодатний ґрунт. Їхня юність заразлива, вони легко навчаються і, я думаю, швидко досягнуть потужного результату".

На Марічці: боді, Faith Connexion

У "Це шо?" п'ять осіб: Марічка Штирбулова грає на акордеоні й співає, Ігор Мітальніков, єдиний хлопець у команді, відповідає за ударні, Маруся Бернос грає на віолончелі, Катерина Петрашова – на гармоніці, а у Наді Голубцової – контрабас. Найстарший у колективі – Ігор, йому 26 років; наймолодшій, Марусі, – 22. Троїцький зізнається, що юність і зухвалість учасників підкупили його з першої зустрічі. Попри молодість, усі – досвідчені артисти. Вже другий рік у них є свій маленький колектив – театр "Пральня", який п'ятеро студентів-лялькарів театрального інституту ім. Карпенко-Карого створили, навчаючись на четвертому курсі.

"Художник, який не працює з проблемами сьогодення, – не художник"

"Коли ми закінчували університет, викладачі нам сказали: "У Київському театрі ляльок є одне місце. Хто хоче?" Ніхто не хотів. Ми домовилися взагалі не йти на прослуховування у держтеатри. До цього часу ми поїздили по європейських фестивалях, у нас було бачення ідеального синтетичного театру, театру-лабораторії. Ми розуміли, що хочемо працювати у театрі, якого немає, – тому вирішили створити власний".

На Надії: сукня, FLOW; штани, Maison Margiela; сукня, Monse; пояс, Frolov; туфлі, Lake Studio

На одному з фестивалів у Польщі хлопці познайомилися з режисером Марціном Бжозовські, запросили його до Києва і поставили з ним спектакль "Ми є", який тепер з успіхом показують на європейських фестивалях. Потім придумали кілька музичних програм, виступали у київських клубах і на фестивалях.

З Троїцьким вони познайомилися майже рік тому: Влад запросив Марічку Штирбулову у свій спектакль "Але вітер", а потім подивився кілька відео "Пральні" – і загорівся. "Якесь хуліганство в цьому є. А приведи-но своїх голубів завтра до мене ", – згадують хлопці доленосні для них слова Влада. Більше півроку під його керівництвом вони готували програму для першого перформансу, який повністю можна буде почути на "ГогольFest".

"Ми розуміли, що хочемо працювати в театрі, якого немає, – тому вирішили створити власний"

Його тизер влітку показали на фестивалі Atlas Weekend. У програмі – українська та європейська поезія, а також власні композиції артистів, переважно політично заряджені. Під час перегляду згадується Dakh Daughters – та ж еклектика жанрів та стилів, легкий перехід з англійського на французький, реп та народний вокал, високе й низьке, смішне й трагічне. Щоправда, "ЦеШо" – куди більше про політику й сьогодення. "У мене болить те, що нічо не болить" – читає речитативом красуня Надя, яка стоїть за контрабасом. Її пісня – назірка новин з Facebook, такий собі скролінг стрічки, який щопівгодини робить кожен з нас, – тільки поданий як перформанс. "В зоні АТО загинуло стільки-то українських військових", "хлопчик Ваня з Івано-Франківська прокинувся і не знайшов свою праву шкарпетку", "У канадському притулку для тварин зробили справжні ліжка для кішок". Таке собі інформаційне сміття з новин – прямісінько в вічі. "У цих хлопців є громадянська енергія, але вони не думали, що її можна перетворювати в мистецтво, – каже Троїцький. – А для мене художник, який не працює з проблемами сьогодення – не художник. Потрібно розуміти, що ти тут і зараз, – в цьому і є суть сучасного театру".

Фото: Armen Parsadanov

Стиль: Olaa Zhyzhko

Макіяж: Yulya Zalesskaya

Асистент стиліста: Kateryna Makhno

Зачіски: Svetlana Bizyukina

Продюсер: Vika Yukhymenko

Локація: креативна спільнота IZONE

Не слідуй за модою — відчувай її

Підписатися

Ще в розділі

Популярне на VOGUE

Продовжуючи перегляд сайту, ви погоджуєтесь з тим, що ознайомилися з оновленою політикою конфіденційності, та погоджуєтесь на використання файлів cookie.