Поділитися

#РАКНЕВИРОК: Анжела Грицай — про психологічну стійкість і підтримку сім’ї

Vogue UA і "Фонд Ріната Ахметова" започаткували проєкт #РАКНЕВИРОК. Його герої — жінки, які перемогли онкологічні захворювання, а також лікарі та психологи. Продовжує проєкт історія лучанки Анжели Грицай, яка дізналася про діагноз рак молочної залози, коли рятувала від цієї хвороби власну маму. Тепер їй довелося боротися вже за них двох.

Анжела Грицай

Навесні 2017 моїй мамі поставили діагноз рак четвертої стадії — для нас це було дуже несподівано й страшно, адже нічого не віщувало біди. Ми просто готувалися до видалення в неї кісти, у звичайній лікарні, навіть не онкологічного спрямування. Однак після операції прийшов хірург і приголомшив нас новиною, що вони навіть нічого не стали вирізати — побачили кількість метастазів і просто зашили її. Двадцять років тому моя мама вже стикалася з раком, тоді це був рак молочної залози, який вона перемогла. Саме в ту мить в моїй душі оселився дикий страх, подібний до хробака, що постійно гриз мене. У такому стані я жила досить довго. Восени того ж року, стоячи під душем, я намацала ущільнення в грудях, а невдовзі виявила ще одне. З візитом до лікаря вирішила не зволікати, знаючи свою спадковість, і недарма... Мамолог-онколог підтвердив мої побоювання — це були дві різні пухлини, різного походження, які потребували довгого й складного лікування. Так я дізналася, що таке рак.

Реклама.

Лікування я проходила в Луцьку, а на консультації їздила до Києва. Почалося все з операції, мені вирізали ці пухлини, потім я пройшла чотири курси хімієтерапії, а після цього лікарі вирішили мене спрямувати ще й на радіологічне лікування, щоб не залишити раковим клітинам жодного шансу. У підсумку я пройшла 25 курсів опромінення з одного боку й так само з іншого. Після хімії було дуже складно — ти лежиш і немає сил ні на що, а я ще мала доглядати за мамою. Пекельний біль у ногах іноді заважав устати й дійти до ванни — доводилося чекати чоловіка з роботи, щоб він мене туди відніс. Я просто не можу передати словами всю ту вдячність, яка живе в моєму серці. Його любов і терпіння допомогли нам вистояти.

Анжела Грицай

Попри всі фізичні складнощі, найскладнішим був мій моральний стан. Ми з мамою лежали в одній лікарні, але вона дуже довго не знала про мій діагноз. Ми не хотіли її турбувати та змушувати хвилюватися. Складно, коли в родині один хворий на рак, а коли їх двоє — це майже нестерпно, але я розуміла, що мені не можна зламатися. Я одночасно тягла і її, і себе, а під час нападів відчаю мені просто не хотілося жити. Іноді я навіть розповідала чоловікові, у чому маю бути похована. Нині мені це здається маразмом, але так і було. Тепер я розумію, що однією з причин моєї зустрічі з раком став величезний стрес через хворобу мами. Нервова система тоді розсипалася на друзки, а пригнічений психологічний стан помножений на генетичну схильність вилився в такий діагноз.

Пройшовши це випробування, я можу точно сказати, що своєчасне діагностування та підтримка сім’ї допомогли мені перемогти рак. Чоловік повсякчас запевняв мене, що ми пройдемо, він говорив про технології, які сьогодні зробили крок уперед, і силу мого ще молодого організму. Підтримувала мене й мама, яка завжди нагадувала, що після раку молочної залози вона живе вже 20 років. Думки про маленьких дітей також змушували щоранку прокидатися на боротьбу проти раку. Саме тоді я зрозуміла, що сильніша за рак. Недарма кажуть, що він — дурень, а ми розумніші й упораємося з ним. Величезною опорою ще стали мої друзі — багато хто з них навіть підтримував нас фінансово, хоча публічно я ніде не просила про це. Дуже дякую всім, хто допомагав.

Діагноз змінив моє життя, ставлення до нього. Я викинула всі чорні речі, адже розуміла, що потребую яскравих емоцій. Купила багато рожевих речей, золотих. Кайфувала від усього, що мене оточує. Навіть навчилася робити різноманітні зачіски на перуці, яку носила тоді, — плела коси, укладала на один бік, пробувала нові стилі. Я реально почала жити й бачити прекрасне навколо.

Анжела Грицай

Підтримка рідних дуже важлива під час боротьби з раком. Також абсолютно не соромно звертатися до онкопсихіатра — правильні слова, сказані в потрібний час, можуть справді стати цілющими й надихнути не здаватися. Треба морально дійти до головного — розуміння, що лікування потрібне. Багато хто здається майже відразу, не хоче бути тягарем для рідних, але з власного досвіду хочу просто кричати, що рак можна перемогти. Я знаю безліч людей, які після зустрічі з діагнозом починають нове життя, нарешті здійснюють свої мрії, стають сміливішими, відкривають бізнес і подорожують. Зрозуміло, що в усіх дуже різні ситуації, але без віри не можна — ракові клітини живляться нашим стресом. До мене іноді звертаються онкопацієнти, з якими ми просто розмовляємо. Іноді після 40-хвилинного спілкування в людини з’являється надія. Я рада, що можу бути корисна для них.

Нині я найщасливіша жінка — кохана і кохаю, у мене чудові діти й насичене життя. Після діагнозу реально переоцінюєш усе, вчишся радіти дрібницям і цінувати моменти, коли ти з рідними й близькими. Після одужання я захопилася фотографією. Мені хочеться показувати усмішки людей, ловити їхні щирі емоції. Я навіть пішла вчитися у фотошколу. Ще захоплююся візажем — тут теж я працюю з людьми, бачу їхні радісні реакції після макіяжу. До речі, навіть знімання для vogue.ua стало для мене особливим — після нього мені захотілося зробити в Луцьку класну фотостудію. Разом зі знайомим фотографом ми вже опікуємося справою — зробили ремонт, замовили спорядження, обладнали кілька тематичних зон. Моє перше фотознімання якраз буде з онкохворими дівчатами — я дуже хочу здійснити їхню мрію й подарувати втіху, адже рак виліковний. Я точно це знаю.

Дізнатися більше про ініціативу #РАКНЕВИРОК, а також поділитися своєю історією одужання можна на сторінці проєкту.

Над проєктом працювали:

Текст: Дар’я Слободяник, Віолетта Федорова
Відео: Polina Grebenik
Фото: Danil Kaistro
Стиль: Anastasiia Yatsenko
Макіяж: Vitalia
Зачіски: Yevgeniya Kozlova
Асистент стиліста: Lesya Pak
Сет-дизайн: Tanya Kantemirova @ComilfoDecor @ComilfoFlowers
Продюсер: Marina Sandugey-Shyshkina