Як незалежні книгарні стають помітними
В Україну повертається "Книжковий Арсенал" — один із найпопулярніших літературних фестивалів країни. Цього року головними його гравцями стануть саме книгарні, ринок яких поступово розвивається в нашій країні. У тому числі з'являються і незалежні гравці з цікавим підбором книг та ком'юніті, яке їх підтримує. Ми попросили інсайдерів індустрії розповісти як незалежні книгарні стають помітними і чому це важливо. Для vogue.ua з ними поспілкувалася Іванка Стець.
Книгарні продовжують ставати видимими у загальному культурному просторі українців. З одного боку, це пов’язано з дуже очевидною, але через війну одночасно несподіваною тенденцією — на мапах міст з’являються нові книжкові крамниці. Вже існуючі шукають і тестують різні способи взаємодії з аудиторією, перетворюючись на самостійних персонажів книжкового ринку. По-друге, помітною є активізація культурних інституцій та медіа, які допомагають книгарням набувати тієї самої суб’єктності. Один з останніх прикладів — оновлений формат "Книжкового Арсеналу" 2023, де головними операторами продажу книжок цього разу стануть не видавництва, а якраз книгарні (першопричина такого рішення — наслідки війни). І, зокрема, незалежні.
Для мене, як читачки, звертатись саме до незалежних книгарень – необхідність найперше для себе. Сьогодні книжкові крамниці (про найкращі незалежні книгарні міста читайте тут) — це вже окремі штаб-квартири спільнот, де читання є дуже базовою річчю. Ну і якщо книгарень у моєму місті не буде, для контакту з книжкою у мене залишиться лише онлайн і Нова Пошта (бібліотеки тут окрема тема). Чому нам, читачам, важливо мати фізичний доступ до книг та як незалежні книгарні перетворюють сам процес пошуку на цікавий досвід — думками діляться представники книжкового ринку.
Віра Агеєва, українська літературознавиця, професорка, авторка
Книгарня — одне з тих місць, які найбільше визначають атмосферу міста. Як і музеї, якісь затишні двори, скульптури, годинники. Публічний простір мусить обов’язково мати свою культурну ауру, тим більш, коли йдеться про столицю. Так, улюблену новинку тепер ніби простіше замовити на сайті, але інтимний контакт із завсідниками-книголюбами при тому втрачається. Адже в "Сенсі" чи "Сяйві" можна зустріти знайомих, розпитати, хто вже захоплювався тим чи іншим романом. Є ще притягальні полички книжок з автографами.
Та й просто порпання у книжках — це чудове дозвілля, от ніби мандрівка далекими світами. Книгарні потрібні не лише покупцям, а й письменникам, бо зустрічі з шанувальниками таки наснажують. У "Є" на стінах чимало світлин із численних зіркових презентацій і зустрічей: здається, всі сучасні класики на тих фото зафіксовані. Часом у кумедних позах, в запалі полеміки, часом з радісними посмішками. Бо письменники ж бувають безпосередніми, як діти, тішачись увагою й зацікавленням. А ще (тут уже чи не магія починає працювати, може, геній місця так жартує) у багатьох столичних книгарнях є особливі персонажі. Завсідники їх знають, і коли умовний учитель фізкультури чи якась знаменита внучка не втручаються в розпланований перебіг події, то ніби й колорит втрачається. Я люблю книгарні в середмісті. "Є" на Лисенка сусідить із оперним, і по дорозі на презентацію часом можна підглянути у вікнах театру якусь небуденну сценку. "Сяйво" на Васильківській — у будинку з численними меморіальними дошками: це ж був дім письменників, книгарня Спілки, тож легко уявити, коли трохи зосередитися, як заходить сюди Максим Рильський. Григір Тютюнник чи Микола Вінграновський… А "Сенс" розташований між Лаврою й Арсеналом, двома історичними місцинами Києва. Війна не зупинила мистецькі події, люди приходять побачитися, відчути атмосферу товариської підтримки. І розмови з митцями під виття сирен повітряної тривоги ми по війні згадуватимемо як одне з підтверджень нашої стійкості, підтверджень того, що ми зуміли зостатися собою.
Олександр Мимрук, поет, журналіст, випусковий редактор медіа "Читомо"
В Україні будь-яким книгарням завжди було складно, а тим більше незалежним. Коли я говорю "незалежні", то маю на увазі перш за все одиничні або невеличкі мережеві книгарні, які мають лише декілька представництв і насправді ніколи не претендували на масовість "Книгарні Є", "Букви" чи навіть "Книгарні-кав’ярні Старого Лева". У Києві багато людей, і на будь-який товар тут знайдеться свій покупець. Мені здається, що саме в такому місті, враховуючи реалії українського книжкового ринку, незалежні книгарні мають можливість повноцінно існувати й наповнювати новими змістами вулиці й райони, де вони розташовані. Живий рітейл як спосіб розповсюдження книжок вже давно втратив свою ексклюзивність.
Ми живемо у такий час, коли будь-яке видання для нас перебуває на відстані одного кліка й найближчого відділення "Нової пошти". Тож немає жодного сенсу ходити до книгарень просто за книжками — тепер люди ходять туди за емоційним досвідом і дозвіллям. Саме тому (а також і для економічної доцільності) незалежні книгарні часто поєднують у собі і функції кав’ярень чи навіть ресторанів. Бувають і такі випадки, коли ти вже й не розумієш — це кафе з книжками чи книгарня, в якій є меню? Але все це складові одного соціального досвіду, елементи творення простору для зустрічей, читання, роботи та обміну думками. Не можу вже й згадати, скільки разів "Моя книжкова полиця" на Чикаленка рятувала мене під час блекаутів і скільки кави я там випив. Багато було випито і в "Закапелку" на Подолі, але то вже була не кава і не робота – ця книгарня стала постійним прихистком для культурної платформи "Літстейдж", яка регулярно організовує читання поезії та збір коштів на ЗСУ. Тобто життя у таких місцях вирує, і часто воно виходить далеко за межі простої активності, яка зводиться до "прийти й купити книжку". Мені подобається, що довкола незалежних книгарень формуються власні аудиторії, стійкі спільноти. Це як жити в одному невеличкому будинкові й знати усіх своїх сусідів. Саме такі горизонтальні зв’язки між людьми нам усім потрібні у ці складні часи.
Катерина Носко, видавчиня, ist publishing
Книговидавництво та незалежні книгарні мають між собою міцний зв’язок, що виникає як наслідок продуктивного обміну: книгарня є місцем, що продовжує життя книжки. З однієї сторони, до книги можна відноситися як до товару, придбаного з дистанції та онлайн. Це швидко та зручно. Але з іншої — книгарня дозволяє бути різним виданням побаченими, прогорнутими (і пригорнутими), придбаними. Тоді як сам похід у книгарню стає досвідом. Крім цього, вочевидь, важливо просто продовжувати піклуватися про папері книги, дбати про їх систематизацію, обговорювати у рамках книжкових клубів, тобто здійснювати "низку жестів".
Цікаво, що за останній рік, впродовж воєнного стану в Україні, з’явилися нові книгарні. Гадаю, передусім це пов’язано з тим, що в Україні такі місця окрім своїх "прямих" задач, працюють як громадські простори. Мені книгарня нагадує сучасний тип бібліотек: відвідувачі приходять сюди, щоби побути поруч з книжковими полицями, взяти до рук будь-яку книгу, обкладинка якої здасться найбільш привабливою. Там усі вільні займатися своїми справами, дивитися youtube, а потім ще й опинитися на презентації нової книжки. Така мультифункціональність та свобода приваблює.
Олександра Коваль, директорка Українського інституту книги
Кожен читач (чи покупець) здійснює власний вибір книжок, а такоож де їх купувати. Комусь достатньо інтернет-книгарні, хтось любить мережеві, а хтось — маленькі. Якщо книжки купуються виключно задля професійного чи особистісного розвитку, то це можна зробити й через інтернет, якщо ж для задоволення — то книжку хочеться погортати.
Я, перед тим, як купити, люблю погортати, навмання відкрити і прочитати кілька речень, торкнутися паперу, уявити, про що думав автор/авторка, коли писала ці рядки. Та й продавець в такій маленькій книгарні (зазвичай він один) краще обізнаний з асортиментом і може дещо слушне порадити. Що зміниться в світі, якщо зникнуть книгарні, не витримавши тиску обставин? На їх місці з'являться кав'ярні, бари чи аптеки. А читаючий світ рухатиметься вперед. У нас змінилися цінності під час війни, сподіваюся, що цінність неспішності, споглядання, читання також є і залишиться з нами. Тоді й книгарні виживуть. І ціле людство з ними.
