Поділитися

Перетворення: інтерв'ю з режисером документального фільму про Кроу Кіана

1 серпня в арт-просторі SET відбувся закритий допрем'єрний показ документальної кінострічки Krow's TRANSformation ("Трансформація Кроу"). Головна дійова особа картини – герой обкладинки нового арт-номера Vogue UA, канадський манекенник Кроу Кіан. Протягом трьох років знімальна команда документувала його перехід з жінки в чоловіка. Для продюсера Джини Гоул Лазарович цей проєкт став першим режисерським досвідом. В інтерв'ю Vogue UA Джина розповіла про свій дебют, роботу з Кроу і головний урок, який вона освоїла під час створення фільму.

Джина Гоул Лазарович

— Джина, як вам спало на думку зняти таке кіно?

— Я натрапила на пост матері Кроу в Facebook. Вона написала, що її син вирішив зробити трансгендерний перехід. Тоді його в Ванкувері ще знали як дівчину на ім'я Кіанна – він працював моделлю протягом п'яти років. Ліса, мати Кроу, звернулася до мене як до продюсера – вона хотіла, щоб я організувала останню фотозйомку перед тим, як він пройде курс ін'єкцій тестостероном. Я подумала, що це чудова історія, і в той же вечір написала Лісі лист з запитанням, чи планує Кроу продовжити роботу вже в ролі хлопця-моделі. Я запропонувала їм подумати про документальний фільм – хотілося відобразити його трансформацію.

Кроу Кіан

— Ця стрічка — ваш перший режисерський досвід...

— Це правда. Я – продюсер і до цього ніколи не займалася режисурою. До початку зйомок у нас навіть не було бюджету. Але дата першої ін'єкції для Кроу вже була запланована, ми просто мусили зняти це. Я взяла на себе всі витрати з виробництва фільму: ми з чоловіком вирішили інвестувати у проєкт, поки не отримаємо якийсь бюджет. Але через три роки і десятки заявок на гранти – грошей ми так і не отримали. Зате зняли кіно.

— Важко було?

— Мені знадобилося три роки, аби назвати себе режисером – я ніколи про себе так не думала. Але у мене був задум. До початку зйомок я вивчила всі доступні фільми про трансгендерів – і не знайшла майже нічого, присвяченого трансгендерним чоловікам. А все, що було знято, здавалося низкою сумних історій з трагічним фіналом. Наш фільм – це не ігрове кіно, а реальна історія, знята одним дублем. Найбільше мені хотілося зробити фільм-метафору щастя. Я хотіла показати публіці і особливо трансгендерним підліткам, що можна зробити перехід і бути щасливим. Це те, що відбувається з Кроу на наших очах.

— Під час зйомок ви з Кроу зблизилися?

— Зараз ми часто листуємося: Кроу майже весь час проводить у Нью-Йорку і Європі. Ми багато сміялися на зйомках, але було нелегко. Я постійно втручалася в його простір. Безперервно перебувати поруч протягом трьох довгих років – тільки уявіть, як це! Я впевнена, що неабияк йому набридла, але він ніколи цього не показував.

— Мабуть, ви були свідком досить важких сцен. Як Кроу справлявся з випробуваннями ?

— Звісно, у нього були важкі моменти. Але, долаючи їх, він ставав все щасливішим. Я постійно жартома запитувала, чи не міг би він додати трохи сліз і драми. Але одного разу зрозуміла: у всіх його вчинків була одна мета – він просто хотів бути щасливою людиною. І став нею.

Кроу Кіан на показі Louis Vuitton весна-літо 2019

— Який головний урок освоїли ви особисто?

— Знаєте, буває, що в школах однолітки цькують і ображають дітей і немає нікого, хто б заступився за них. Я зрозуміла, як важливо бути тією людиною, яка вийде з кола і встане на захист. Цей фільм – моя спроба захистити трансгендерних людей. Я хочу показати нашому, здебільшого гетеросексуальному, світу, через що проходять ці люди, і закликаю всіх дозволити їм жити повноцінним життям. Зараз стільки людей бореться проти LGBTQ+ спільноти. Замість цього ми повинні стати їхніми друзями і захисниками.