6 фільмів для тих, кому сподобалася "Служниця"
В український прокат вийшов психологічний трилер "Служниця" — історія молодої дівчини з темним минулим, яка отримує місце покоївки у розкішному маєтку. Фільм із Сідні Свіні та Амандою Сейфрід досліджує зокрема образ сильної амбітної жінки, яка відстоює право бути собою. Ми зібрали ще кілька фільмів, як варто передивитися, якщо вам сподобалася "Служниця".
Від глянцевої класики нульових до провокаційних трилерів сьогодення — кожен фільм цієї добірки деконструює поняття жіночності у 2020-х, досліджуючи межі жіночої сили, амбіцій та права бути собою. Ми відібрали шість знакових стрічок останніх років, які стали справжніми точками опертя для попкультури: від іронічної "Барбі", що переосмислила моду на рожевий, до "Покинь, якщо кохаєш", яка розкриває тонкі механізми психологічних маніпуляцій.
"Диявол носить Prada" (2006)
Якщо у моди є свій кінематографічний маніфест, то це, безперечно, ця стрічка Девіда Френкеля про випускницю журфаку Андреа (Енн Гетевей), яка потрапляє в епіцентр глянцевого шторму як асистентка владної Міранди Прістлі (Меріл Стріп). Фільм "Диявол носить Prada" став справжнім соціокультурним дослідженням фешн-індустрії. Образ Прістлі, у якому миттєво зчитуються паралелі з легендарною головною редакторкою американського Vogue Анною Вінтур — від ідейного перфекціонізму до крижаного спокою, — в очах широкої аудиторії назавжди змінив сприйняття моди як професії.
Сьогодні, напередодні 20-річчя оригіналу, інтерес до цієї історії спалахнув із новою силою, адже у 2026 році на екрани виходить довгоочікуваний сиквел. "Диявол носить Prada 2" обіцяє бути прямим продовженням першого фільму, і це справжній тріумф кастингу: Меріл Стріп, Енн Гетевей, Емілі Блант та Стенлі Туччі повертаються до своїх культових амплуа. Проте нова глава готує до ще більше зіркового лоску: до акторського складу приєдналися Сідні Свіні, Джастін Теру, Люсі Лью та Кеннет Брана. А щоб додати стрічці максимальної автентичності, у кадрі з’являться сама Донателла Версаче та неповторна Леді Гага. Схоже, на нас чекає новий раунд битви за місце під сонцем у світі, де мода — це релігія, а Міранда Прістлі — її незмінне божество.
"Покинь, якщо кохаєш" (2024)
Екранізація однойменного бестселера Коллін Гувер стала чи не найбільш обговорюваною кіноподією минулого року, перетворивши традиційний жанр романтичної драми на поле для серйозної дискусії про домашнє насильство та розрив циклу травми. У центрі сюжету — Лілі Блум (Блейк Лайвлі), яка відкриває омріяний квітковий магазин у Бостоні та зустрічає харизматичного нейрохірурга Райла (Джастін Бальдоні). Але те, що починається як ідеальна казка про кохання, поступово трансформується у складну історію про болючий вибір та силу жінки сказати "досить".
Проте фільм увійшов в історію не лише завдяки касовим зборам, а й через гучний закулісний скандал, який тягнеться досі. Престур фільму виявив глибокий розкол між головною зіркою та Джастіном Бальдоні, який також виступив режисером стрічки. Відсутність спільних фото на прем'єрах та чутки про "творчі розбіжності" під час монтажу (де Блейк нібито залучала свого чоловіка Раяна Рейнольдса до переписування сцен) розділили фанатів на два табори. Лайвлі критикували за занадто "легковажний" підхід до промоції важкої теми, тоді як Бальдоні найняв спеціаліста з антикризового піару. Зрештою дійшло до взаємних судових позовів про харасмент, які досі не фіналізовані. Ця драма за межами екрана лише підкреслила головний меседж фільму: стосунки — це складна структура, де за красивим фасадом часто ховаються конфлікти, які потребують розголосу та рефлексії.
"Хороша погана дівчинка"
Еротичний трилер Галіни Рейн став сенсацією 81-го Венеційського кінофестивалю, повернувши на великі екрани жанр, який, здавалося, залишився у 1990-х, але зробив це в абсолютно новій, феміністичній оптиці. У центрі сюжету — Ромі, владна та успішна CEO великої корпорації (Ніколь Кідман, яка отримала за цю роль Кубок Вольпі як найкраща акторка). Ромі ставить під загрозу свою репутацію та сімейне життя, розпочавши небезпечний БДСМ-роман із молодим і зухвалим стажером Семюелом (Гаррі Дікінсон). Разом із Антоніо Бандерасом, який втілив образ чоловіка головної героїні, акторський склад утворює складний емоційний трикутник, загорнутий у холодну естетику сучасного корпоративного Нью-Йорка.
"Хороша погана дівчинка" — це тонка деконструкція динаміки влади, де контроль та вразливість постійно змінюються місцями. Стрічка ставить незручні запитання про право жінки на дослідження власної сексуальності та прихованих бажань поза межами соціальних очікувань і акцентує, що бути it-girl у дорослому світі означає мати сміливість визнати власну складність і не боятися своєї "поганої" сторони.
"Прісцила" (2023)
Режисерка Софія Коппола перетворила біографічну драму на візуальну поезію про дорослішання. У стрічці "Прісцилла" режисерка знімає позолоту з міфу про короля рок-н-ролу Елвіса Преслі, щоб сфокусувати об’єктив на тій, хто роками залишалася в його тіні. Сюжет, заснований на мемуарах Прісцили Преслі "Елвіс і я", проводить нас крізь десятиліття: від першої зустрічі 14-річної дівчини з Елвісом, коли він проходив військову службу у Західній Німеччині, до життя Прісцили у позолоченій клітці його маєтку "Грейсленд". Це витончене дослідження самотності в оточенні розкоші, де кожен кадр — від ідеальних стрілок на очах до пишних суконь — є метафорою жіночого пошуку власного "я" в умовах тотального контролю з боку чоловіка.
Виконавиця головної ролі Кейлі Спейні підкорила журі 80-го Венеційського кінофестивалю, де актриса отримала Кубок Вольпі за найкращу жіночу роль. Сама ж стрічка була номінована на "Золотого лева", а пізніше також принесла Кейлі номінацію на "Золотий глобус" за найкращу драматичну роль. Екранний тандем Спейні та Джейкоба Елорді, який втілив Елвіса як привабливого, але деструктивного деміурга, створює напругу, яку майже фізично відчуваєш навіть крізь екран. "Прісцила" — це must-watch не лише через бездоганний стиль та естетику 1960-х, а й через важливий меседж про те, що справжня it-girl починається там, де вона знаходить сміливість зачинити двері чужої казки, щоб почати писати власну історію.
"Трикутник смутку" (2022)
Фільм Рубена Естлунда з безжальною елегантністю деконструює та висміює світ привілеїв, моди та соціальних ієрархій. Ця гостра сатира на суспільство споживання починається з іронічного погляду на закулісся модельного бізнесу (сама назва стрічки відсилає до зони між бровами, яку моделі мають розслабити на кастингах) і переростає в епічну подорож на люксовій яхті. Але ідилічний круїз для мільярдерів та інфлюенсерів закінчується катастрофою, і герої опиняються на безлюдному острові, де всі діаманти світу не варті вміння розпалити багаття. Тут it-girl та it-boy змушені переглянути свою цінність у світі, де справжньою валютою стає не кількість підписників, а базові навички виживання.
Стрічка стала справжнім тріумфатором 75-го Каннського кінофестивалю, здобувши найвищу нагороду, "Золоту пальмову гілку", та викликавши гучні дискусії критиків. Окремої уваги заслуговує блискучий перформанс Гаррі Дікінсона та вже покійної Чарлбі Дін, які втілили у стрічці пару моделей-інфлюенсерів, чиє життя складається з ідеальних кадрів для інстаграма та глибокої внутрішньої порожнечі.
"Барбі" (2023)
Коли влітку 2023-го світ охопила манія "барбікору", стало зрозуміло: режисерка Ґрета Ґервіґ створила не просто фільм про ляльку, а справжній культурний маніфест. Сюжет про подорож Стереотипної Барбі (Марґо Роббі) із рожевого Барбіленду до реального світу перетворився на глибоку сатиру про патріархат, ідентичність та красу недосконалості.
Марґо Роббі в цій ролі стала втіленням сучасної жінки — сильної, вразливої, а Раян Ґослінґ у ролі Кена подарував нам іронічний погляд на маскулінність, який миттєво розійшовся на меми. Фільм став касовим гітом, зібрав купу номінацій на "Оскар" та "Золотий глобус", але його головна нагорода — це те, як він легітимізував жіночність у всіх її проявах. А ще стрічка "Барбі" стала частиною безпрецедентного феномену "Барбігеймер": неочікуваного та вибухового кінотеатрального контрпрограмування з похмурим "Оппенгеймером". Феномен "Барбігеймеру" повернув мільйони глядачів у кінотеатри та довів: сучасна it-girl легко може обговорювати екзистенційну кризу та одночасно вибирати ідеальну сукню.
