5 фільмів про вимушене переміщення, які варто побачити
20 червня світ відзначає Всесвітній день біженців, ініційований ООН. Його ідея – привернути увагу до долі мільйонів людей, які були змушені покинути домівки через війни та переслідування. У нашій добірці – п'ять блискучих фільмів про вимушене переміщення: від цьогорічного лауреата Каннського кінофестиваля "Фіорд" до документальної стрічки АйВейвея "Людський потік".
"Фіорд", 2026
Найсильніша картина в Каннах цього року – холодний і безкомпромісний трилер румунського режисера Крістіана Мунджіу. У центрі сюжету "Фіорда" – подружжя: румун Міхай Георгіу (Себастіан Стен у неймовірному перевтіленні) та його норвезька дружина Лісбет (незмінно блискуча Ренате Рейнсве), які разом із п’ятьма дітьми переїжджають до віддалених фіордів Норвегії.
Ідилічна картина нового життя поступово стає тривожною. Місцева спільнота, яка спершу тепло приймає родину, починає насторожено ставитися до їхньої глибокої релігійності. Коли старша донька Елія (Ванесса Чебан) приходить до школи з дивними синцями, поспішні висновки запускають ланцюг подій, унаслідок яких усіх п’ятьох дітей забирають у батьків відповідно до суворого норвезького законодавства щодо захисту дітей.
У боротьбі за повернення опіки тут немає однозначних героїв чи антагоністів. Мунджіу з винятковою точністю досліджує внутрішній світ родини Георгіу, особливо Міхая – суворого батька, чий авторитарний стиль виховання навряд чи зміниться. Це фільм, наповнений сильними кадрами, стримано зворушливими акторськими роботами та складними питаннями про міграцію, виховання дітей, прогресивні цінності й культурні відмінності. Не дивно, що "Фіорд" зрештою здобув "Золоту пальмову гілку" Каннського кінофестивалю. За підсумками Каннського кінофестивалю 2026 року "Фіорд" отримав саме Palme d’Or, а не Гран-прі.
"Бруклін", 2015
Події цього зворушливого фільму Джона Кровлі відбуваються в 1950-ті роки. Ейліш Лейсі (чудова робота Сірші Ронан) — проста ірландська дівчина, якій волею долі судилося покинути рідне село. У пошуках роботи вона відправляється в далеку подорож: туди, де знаходять притулок всі, кому не посміхнулася удача в рідному домі, — в Америку. Ейліш влаштовується на роботу і поселяється в Брукліні. Згодом ностальгія залишає дівчину. Нове місце і нові знайомства одне за іншим захоплюють її, вражаючи уяву. Вінцем життя, що змінилося стає воістину грандіозна подія: Ейліш закохується. Але ніколи не знаєш, куди далі заведе колесо подій...
"Людський потік", 2017
Свій перший фільм всесвітньовідомий художник Ай Вейвей присвятив мігрантам. Для художника вибір теми очевидний: з 2011 року Ай Вейвей живе в Німеччині через політичні репресії, з якими стикнувся рідному Китаї, і, по суті, сам є політичним біженцем. Свого часу в Китаї був репресований і батько Ай Вейвея, філософ і поет.
"Людський потік" знімали більше року в більш ніж 20 країнах по всьому світу. У фільмі беспрецедентна кількість героїв: якщо точніше, десятки тисяч – це мігранти з Афганістану, Сирії, Іраку, Мексики, Бірми і Південного Судану, які втратили будинки і вирушили в дорогу в пошуках кращого життя. Ай Вейвей документує їх шлях в нове життя. Ай Вейвей – перш за все, художник, тому знятий фільм дуже поетично. Людей в ньому справді потоки: вони йдуть один за одним крізь ліси, пустелі і міста, пливуть на кораблі через моря, а коли камера захоплює їх зверху, з висоти пташиного польоту, то ловиш себе на думці, що люди схожі на мільйони мурах – маленьких, але наполегливих. А факти за кадром озвучують співробітники гуманітарної місії ООН – наприклад, те, що сьогодні в світі більше 65 мільйонів людей вигнані зі своїх будинків. Всього Ай Вейвей і його команда за час зйомок взяли 150 інтерв'ю.
"Зелений кордон"
Фільм оскароносної режисерки Агнешки Голланд викликав справжній шквал в польському суспільстві та уряді. Міністр Юстиції Збігнева Зьобро і президент Анджей Дуда порівняли стрічку з "нацистською пропагандою часів Другої світової". Натомість, варто зазначити, що ця стрічка є дослідженням мігрантської кризи на польсько-білоруському кордоні у 2021 році.
Паралельно у 150-хвилинному фільмі розвиваються лінії мігрантів, волонтерів, польського прикордонника та порушуються проблеми та цінності політичних систем Путіна, Лукашенка та Польщі, яка в цьому конфлікті піддалася впливу. Маючи багатий досвід в кіно, Аґнешка Голланд ("Ціна правди", "Слід звіра") вправно режисує складну драматургічну сітку, порушує важливі питання та не забуває висловитися про актуальне — польсько-українські відносини під час повномасштабного вторгнення.
"Під вулканом", 2024
Фільм польського режисера Даміана Кацура розповідає історію української родини, яка вирушила у відпустку на Канарські острови, проте, коли росія почала повномасштабний наступ, вони за ніч із туристів перетворилися на біженців. Україно-польський фільм змальовує зворушливий і чуттєвий портрет звичайних людей, життя яких в один день змінює жорстока війна.
Головні ролі у "Під вулканом" зіграли Анастасія Карпенко ("Як там Катя?", "Я і Фелікс") та Роман Луцький ("Відблиск", "Сторожова застава"). Оператором виступив Микита Кузьменко, який зняв фільм "Памфір" та відомий роботою над кліпами Гаррі Стайлза, Дуа Ліпи, Cardi B. Це сильне глядацьке кіно, яке розповідає світові про Україну з емпатією та делікатністю.
