Особистий досвід: як почати займатися балетом у 34 роки
Опанувати балет у 34 роки — виклик чи насолода? Найімовірніше, і те й інше.
Текст: Дар’я Слободяник
30 грудня я дивилася в Національній опері "Лускунчика" — і саме тоді зрозуміла, що хочу спробувати танцювати сама. Можливо, всьому виною ігристе й легковажний передсвятковий настрій, але незабаром я прямувала на своє перше в житті заняття з балету.
Студію Mary Ballet, яку заснувала балерина Марія Шкарапута, мені порадила вибрати подруга. Балет допоміг їй — ні, не тільки схуднути чи підтягти м’язи сідниць, — а менше непокоїтися, позбутися нав’язливих думок, стати спокійнішою і гармонійнішою. "Менше непокоїтися" — мій вічний запит, тож я позичила гарний бежевий хітон і вирушила до балетного класу. На календарі було 12 лютого, і я сподівалася, що протримаюся місяць, та я пишу цей текст восени, сьогодні чергове тренування, а за місяць — дебютне відкрите заняття (чоловік обіцяв кричати "браво" й обсипати мене пелюстками троянд). Я втягнулася.
Пам’ятаю свої відчуття після першого тренування: я мало що зрозуміла, але дістала величезну втіху. Для тих, хто ніколи не захоплювався танцями, старт навряд чи буде легким. Моя наставниця Ганна Вечірка пояснює, що в початковій групі ми вивчаємо ази класичного танцю, поступово ускладнюючи завдання та впроваджуючи нові технічні елементи, — від простих комбінацій біля балетного станка до танцювальних зв’язок. Водночас структура занять — як у професіоналів.
Спершу поклін, потім підходимо до станків ("на півпальцях, гарно" — коментує Ганна), розминаємося й нарешті переходимо до комбінацій, від коротких — до складніших і довших. Приблизно на 30-й хвилині заняття (воно триває годину), витираючи піт із чола й охкаючи, я згадую подругу, яка зауважила якось, що балет допомагає їй відвернути увагу від роботи. Для мене кожне тренування за інтелектуальними витратами подібне до математичних вправ (фахівці кажуть, що балет поліпшує роботу мозку й пам’ять). Мені доводиться запам’ятовувати назви комбінацій і зв’язок, контролювати голову, шию, спину, прес, сідниці ("нехай вам здається, що ви затиснули між сідниць велику монету!" — періодично підбадьорює Ганна), пам’ятати про руки ("лікті нижче від плечей, кисті розслаблені"), стежити за виворотністю — думкам про реченці не лишається місця.
Окремий бонус — музика. Я люблю класику (у моїй добірці на Spotify — найкращі арії з опер, "Кармен" Бізе, best of Вагнер) і завдяки балету усвідомила, що маю почуття ритму. У залі звучить музика, під яку тренуються справжні балерини, — на YouTube Music можна знайти твори композиторів Девіда Пламптона, Ендрю Голдсуорта, Гантера Брауна. Також наші заняття часто супроводжує музика з відомих балетів: "Лебедине озеро", "Спартак", "Віденський вальс".
Я періодично викладаю фото тренувань в Instagram — і спостерігаю, як реагує на моє нове хобі оточення. Найбільше радіє мама: здається, вона зрозуміла, навіщо я, тривожний, нетерплячий холерик, вирішила спробувати себе в педантичному занятті, що потребує дисципліни й терпіння. Більшість подруг захоплювалися моєю сміливістю, а в опитуванні, яке я зробила в stories, чи світять мені пуанти, тільки троє проголосували проти. Дехто єхидствував, зокрема, близька подруга в коментарі до знімка біля станка написала: "Дашо, ти сексі, але носок треба тягнути ліпше". Були й ті, хто не приховував подиву: "ти ж не зробиш кар’єри балерини, навіщо марнувати час".
Ці реакції, критика й коментарі допомогли зрозуміти, що мої заняття балетом, крім іншого, — ще й соціальний експеримент. Всі ми симпатизуємо новій етиці й обстоюємо бодипозитив, але в реальному житті ще тільки вчимося не судити й не оцінювати інших. На своєму досвіді я побачила, що мене оцінюють і судять. Мовляв, навіщо йти в балет у 34, якщо твоя маса починається з цифри шість, а об’єм стегон — 100 см? В уявленні більшості балерина — небожителька, тендітна фея, що не куштувала у своєму житті нічого калорійнішого за салат. Тому, коли в балет приходять дівчата з формами й любов’ю до життя (зокрема й до вина, смачної їжі та вечірок за північ), суспільство це дратує, оскільки виходить за межі уявлення про те, як улаштований світ. Але я щаслива, що живу в той час, коли можу дозволити собі бути в гармонії із собою.
"Ти не бентежилася через те, що твоя фігура відрізняється від фігури балерини, коли вперше прийшла на заняття?" — запитала мене beauty-редакторка Олена Пономаренко, доручаючи готувати матеріал. На цю тему я можу говорити довго: я дівчина з формами й на будь-якому тренуванні в обтислому одязі маю занадто помітний вигляд. Мені здавалося, зі своїми комплексами я впоралася ще років сім тому, коли практикувала йогу: пам’ятаю, дивилася на себе в дзеркало, поруч стояли сухі підтягнені йоги — і мені страх як хотілося бути такими, як вони. Згодом зрозуміла, що такою не стану, — і байдуже. Коли пішла на балет, сумніви знову прокинулися. Але якось після заняття я зробила селфі в балетному класі біля станка, подивилася на себе збоку — і зрозуміла, що хітон, боді й пуанти мені дуже пасують, що я гармонійна в цьому образі й не маю чого соромитися.
Прийняти себе — важливо, але як бути з об’єктивною реальністю? Майбутні балерини починають вивчати класичні вправи з п’яти років — у цьому віці простіше поставити виворотність і гнучкість. Чи не запізно думати про балет у 30+? Чи можна опановувати балет, якщо маєш кілька зайвих кілограмів? "Зайва вага — поняття відносне, так само як і худорлявість, — каже моя 24-річна наставниця, балерина зі стажем у 18 років. — Люди однакового зросту й маси тіла відрізнятимуться на вигляд. Часто в дівчат великої статури прекрасні дані, і навпаки — худеньким усе дається складніше. Для балету важливі виворотність, крок, підйом стопи, гнучкість. Не стану заперечувати, що довгі ноги й руки будуть плюсом, та це не обов’язкова умова. У студії ми ламаємо стереотипи: в аматорському балеті вік, маса й досвід неважливі".
Завдяки тренуванням мені хочеться набути подовжених, витягнених м’язів. Ганна каже, це досягається завдяки тому, що ти постійно тягнешся вгору: "Стегна й стопи під час заняття завжди у виворітному положенні (тому активно працюють внутрішня й зовнішня сторона стегон, сідниці), корпус підтягнений, плечі опущені, а шия тягнеться вгору — все працює на подовження. У балеті, на відміну від фітнесу, ставки на те, щоб висушити й подовжити м’язи, а не наростити їх".
За кілька місяців тренувань я зрозуміла, що класика для мене — прекрасна можливість бути у формі, почуватися гнучкою та енергійною, водночас оминаючи спортивний зал, де мені завжди було нудно. Тіло стає рельєфнішим, витягується шия. "А ще ви можете виявити в себе м’язи, про існування яких і гадки не мали", — жартує Ганна.
Ефект від тренувань я помітила швидко. У дзеркалі приміряльні побачила, що підтягнулися ноги — м’язи литок і стегон. На них, за моїми суб’єктивними відчуттями, припадає головне навантаження — після заняття я виходжу на вулицю на тремтячих ногах і перші хвилин десять не йду, а плентаюся, бідкаючись чоловіку в слухавку, що зараз хочу одного — померти. Жарти жартами, але тепер я краще тримаю поставу, шию, стежу за прогином у спині, а ще стала м’якшою в рухах.
У балеті мені імпонує дисципліна. У нас немає вихідних, нам не можна спізнюватися, відвертати увагу на телефон або фотографуватися під час тренування (із цим найскладніше). Є певні вимоги й до форми: на балет не рекомендується приходити у вільному одязі. Варто віддавати перевагу хітону, боді й лосинам — все чорне, біле або тілесне. До речі, хітон не завадить щоразу випрасувати: балерина має бути ідеалом у всьому.
Перед заняттям я роблю акуратний "балетний" жмутик, а зверху вдягаю сіточку, яку придбала в крамниці для танцівників. Ці ритуали теж корисні: балет навчає сповільнюватися й фокусуватися на головному, не метушитися й не поспішати. Перші місяці наставниця весь час робила мені зауваження, що я виконую комбінації швидше, ніж потрібно. І тільки тепер я, нарешті, навчилася робити гран-пліє на чотири такти — повільно, глибоко, "жимно". Вірю, що ефект уповільнення пошириться не тільки на пліє, а й на інші сфери мого життя.
