Як сісти на шпагат: особистий досвід
Шеф-редакторка vogue.ua Віолетта Федорова захопилася Barre Body — і здійснила свою дитячу мрію сісти на шпагат. Про свій досвід та інсайт вона розповіла нижче.
Дорослий вік прекрасний тим, що здійснити свої дитячі мрії можна в будь-який момент. У моєму списку мрій завжди був шпагат. Я гнучка від природи, але ця вправа мені чомусь ніколи не давалася — доки я не зустріла свого тренера. Ксенія Копил, майстриня спорту, чемпіонка України із синхронного плавання, відразу сказала мені, що в юності, до 20 років, експериментувати з розтяжкою легко, а от пізніше варто бути дуже акуратною. "Тазостегновий суглоб обмежений певною амплітудою, — пояснює вона. — Природа не передбачила відкриття ніг на 180 градусів: можна ушкодити м’язи та сухожилля". Є ризик травмувати підвідні м’язи стегна і м’язи його задньої поверхні навіть під час динамічної розтяжки (махів ногами). Тут і потрібен супровід грамотного тренера.
Популярні сьогодні марафони "Як сісти на шпагат за 30 днів" — не більш як чергова вигадка на кшталт швидкого схуднення: користь сумнівна, ризики для здоров’я великі. Щоб виконати цю вправу, гнучким людям може знадобитися від трьох до шести місяців, а більшості — від пів року до року. Та охочих сісти на шпагат менше не стає. "Для дівчат шпагат — це не просто ефектна гімнастична вправа, а чудовий спосіб самовираження: „Дивись, як я можу"", — вважає тренерка. Користь шпагату не підтверджена, а ось заняття розтяжкою справді корисні для здоров’я. "Завдяки регулярним заняттям знімаються блоки в м’язах і психоемоційна напруга, знижується ризик травмування і збільшується амплітуда рухів, — каже Ксенія Копил. — Фігура підтягується, поліпшуються постава й хода. Крім того, вправи, які готують до шпагату, підсилюють кровообіг в органах малого таза й позитивно впливають на жіноче здоров’я".
Над розтяжкою ми працюємо останні 20 хвилин тренування Barre Body. Мені подобається такий підхід: до цього моменту м’язи вже розігріті й готові тягнутися. Ксенія постійно нагадує мені, що розтяжка (і шпагат як один з її етапів) — процес, що не терпить поспіху. У кожного свої вихідні дані, і перевантажувати м’язи категорично заборонено. Тому, хто тренується самостійно, важливо виконувати вправи повільно, поступово збільшуючи амплітуду рухів, і пам’ятати, що ривки можуть спричинити травми. На свій перший шпагат я сіла за кілька місяців регулярних занять. Спершу далася тільки одна сторона. Друга ніяк не хотіла відкриватися, і під час тренувань ми працювали над нею більше. Поступово піддалася й вона, а сам шпагат став набагато рівніший. Попри те, що це якась кінцева мета, важливо не забувати й про сам процес. А він у певному сенсі цілющий.
З’ясувалося, що заняття допомагають мені підтримувати і форму, і ментальне здоров’я. Упродовж тренування я фокусуюся на власному тілі, слухаю й відчуваю його, а інформаційний шум і вічні турботи відходять на другий план. Я звикла все робити швидко, а на заняттях ідея slow living працює як ніколи. Поспішиш — нашкодиш, тому розслабляємося й тягнемося — нагадую я собі. Розтяжка допомогла мені подолати й внутрішні страхи: торішня травма зв’язок, якої я зазнала, катаючись на сапборді, давала про себе знати, і я боялася знову щось ушкодити. Ксенія утримувала вагу мого тіла на руках і допомагала опускатися вниз, демонструючи, що можливо все — головне, дозволити собі це.
Останній місяць ми працюємо над шпагатом "з кубиків", коли амплітуда розширюється внаслідок того, що під ступні тренер підставляє додаткові елементи. І тут знову головна робота відбувається зі свідомістю: настанови "я не зможу" і "складно" доводиться опрацьовувати від і до. У підсумку на останньому занятті я сіла на шпагат з трьох кубиків. Поки виходить витримати всього десять секунд, але здаватися я не збираюся: у планах ідеальний вертикальний шпагат.
