У глухому куті: звідки в косметиці мікропластик?
Попри поінформованість про мікропластик, який у нас усюди, багато хто ще не усвідомлює, скільки його у наших б'юті-засобах.
Photo: Oliver Hadlee Pearch / Art PartnerЯкщо сьогодні вранці ви наносили сонцезахисний крем — найімовірніше, тепер у вас мільярди часточок мікропластику на обличчі і тілі. Згідно з твердженням Plastic Soup Foundation, данської компанії, яка бореться з попаданням мікропластику у воду, в одному флаконі санскріну може міститися до 100 тонн навмисно доданих часточок мікропластику, потрібних для зв'язування інгредієнтів, формування тонкого покриття на шкірі і водонепроникності. Якщо вам пощастить провести відпустку на пляжі (або ви вже там), вам слід про це знати.
Насправді прожити хоча б місяць без пластику — проблематично для будь-кого, хто купує косметичні засоби. І йдеться не лише про упаковку. Попри заборону використання мікрогранул пластику в кількох країнах, як-то США і Великобританія (часточки до 5 мм), багато косметичних продуктів все ще містять настільки крихітні часточки пластику, що їх не можна помітити неозброєним оком, але цього недостатньо, щоб вплинути на вирішення проблеми на законодавчому рівні.
Згідно з останнім дослідженням Plastic Soup Foundation, близько 83% сонцезахисних засобів, 80% санітайзерів для рук, 71% шампунів і 61% кремів для обличчя містять мікропластик. Якщо сумніваєтеся, скачайте додаток Beat the Microbead і відскануйте список інгредієнтів будь-якого продукту у вашій ванній кімнаті. Результат вас шокує.
"Але чому винними мають почуватися споживачі? Адже вони всього лиш купують те, що їм пропонують", — запитує Шон Сазерленд, співзасновник компанії A Plastic Planet. "Що ми можемо вибрати? Упродовж десятиліть індустрія не бере на себе відповідальності за це".
І це складне запитання. "Навмисне додавання мікропластику — це нова тема", — пояснює Мадхурі Прабхакар, активістка Plastic Soup Foundation. "І наше усвідомлення впливу мікропластику на довкілля і наше здоров'я з'явилося зовсім недавно". Хоча й існують альтернативні інгредієнти, додавання мікропластику є дешевшим і доступнішим.
Крім того, Прабхакар зазначає, що немає єдиної думки щодо того, чим мікропластик є насправді. Цей термін — похідний від "мікроліттера", що означає деградовані частки пластмаси, які потрапляють в океан. Але при цьому, з огляду на непомітні оку людини мікрочасточки, складно зрозуміти, що ми називаємо "мікропластиком". Додайте до цього складні назви хімічних речовин, і, зі слів Прабхакар, "бренди іноді шоковані, коли з’ясовують, що вони використовують часточки пластику у своїх продуктах". Ба більше, додає вона, "регулювання цього питання — аж ціле випробування, адже використання мікропластику зростає, а на ринку щодня з'являються нові його види".
Чи має значення те, що ми, самі того не знаючи, мастимося пластиком? Деякі вчені категоричні з цього приводу. Доктор Хізер Леслі, відомий екотоксиколог з Vrije Universiteit Amsterdam в Нідерландах, пояснює, що "ті, хто використовує незмивну косметику, зазвичай мають низький або дуже занижений мікрометровий діапазон" (один мікрометр складає одну тисячну міліметра). Чим менші частки, тим більшу небезпеку вони становлять, тому що, якщо вони стануть меншими за 10 мікрометрів, "вони з більшою ймовірністю зможуть проникнути через біологічні мембрани". Іншими словами, частинки мікропластику можуть просто потрапити під шкіру.
Хоча переконливих доказів впливу мікропластику на здоров'я людини поки що немає, "це науково правдоподібно і може вплинути на майбутні покоління", — каже доктор Леслі. "Нам терміново потрібно заповнити прогалину в знаннях". Її поточна наукова робота досліджує вплив мікропластику на імунну систему людини.
"Якби це була їжа, то в супермаркеті її б не могли продавати, не знаючи все про безпеку продуктів", — додає Джо Чідл, хімік-аналітик і засновник бренду Beauty Kitchen, засоби якого не містять пластику. "Дуже небезпечно ховатися за браком інформації", вважає він.
І, звісно ж, вплив на довкілля. Так само, як люди ризикують проковтнути дрібні частинки пластику, підводний світ перебуває в не меншій небезпеці. Дослідження показують, що нанопластик — часточки розміром від 0,001 до 0,1 мікрометра — може втручатися в біологічні процеси як прісноводних, так і морських тварин. І як тільки нанопластик потрапляє в організм тварини, він стає частиною харчового ланцюжка і може переміщатися ним угору.
Поки вчені намагаються створити інструмент для вимірювання концентрації мікропластику в океані, ми знаємо, що "ці збитки незворотні", — каже Прабхакар. "Цього не можна позбутися, якщо мікропластик уже в воді. Тому ми маємо бути особливо обережними, щоб не допустити забруднення".
Гарна новина полягає в тому, що Європейський Союз готує закон, який забороняє використання мікропластику в косметиці, миючих засобах, фарбах і пестицидах, які можуть становити ризик для довкілля і здоров'я людини. Погана новина в тому, що цей закон не зможе діяти як мінімум до 2026 року і не застосовуватиметься до частинок мікропластику розміром менше за 0,1 мікрометра — до пластику, який вважається найбільш небезпечним. Але є лазівка: "Очікується, що бренди будуть використовувати менше пластику або його рідку форму", — пояснює Прабхакар. Тим часом, згідно зі з Стокгольмською конвенцією ООН про стійкі органічні забруднення, існує пропозиція про глобальне регулювання хімічних речовин з мікропластіку, але нафтова і хімічна промисловості дуже його лобіюють, як показало розслідування Greenpeace.
На щастя, є альтернативи щодо сонцезахисного крему й інших косметичних засобаів з часточками мікропластику у складі. Лідерами революції стали невеликі бренди, чия історія почалася, коли їхні засновники вжахнулися від списків інгредієнтів, ле суцільний пластик. Коли данець Йохем Гес, співзасновник Naïf і батько чотирьох дітей, дізнався, що не існує засобів догляду для дітей без небезпечних інгредієнтів, він створив свій власний продукт. Він визнає, що уникнення пластику — це складний, але єдиний шлях. Асортимент Naïf, сертифікований B-Corp, включає сонцезахисні креми, засоби з догляду за волоссям, засоби з догляду за шкірою і серветки, упаковані в біопластик. Доступні ці засоби в Європі і Азії. Поряд з Beauty Kitchen, Weleda та приблизно 138 іншими брендами, чия продукція сертифікована додатком Beat the Microbead, що не містить мікропластику.
Як ми, як споживачі, можемо вплинути на ситуацію? "Як покупці, ми відповідальні, — говорить Сазерленд. — Ми робимо вибір, витрачаючи гроші". Вона також радить використовувати соціальні мережі, щоб говорити про бренди, які використовують мікропластик. "Запитайте їх, що вони роблять з мікропластиком. Скажіть їм, щоб прибрали його зі складу". Можливо, тиску з боку споживачів буде достатньо. "Поінформованість швидко зростає, — каже Прабхакар. — Настане час, коли великі бренди не зможуть це ігнорувати. І вони будуть виробляти те, що продається".
Текст: Fleur Britten
