9 найцікавіших фільмів Каннського кінофестивалю 2021 року
Торік Каннський фестиваль пройшов віртуально, проте цього року кінофестиваль повертається і обіцяє стати масштабною подією, яка відбудеться із 6 по 17 липня. Ми вибрали найочікуваніші фільми в програмі Канн — від "Меморії" з Тільдою Свінтон до мюзиклу "Аннетт" з Адамом Драйвером і Маріон Котіяр.
"Історія моєї дружини"
За рік після того, як фільм Веса Андерсона мали показати в Каннах, стрічку все-таки представлять публіці. "Французький диспетчер" — це естетська ода режисера ексцентричним журналістам, які працювали у Франції на початку XX століття. Фільм варто побачити щонайменше заради розкішного акторського складу, до якого ввійшли Тімоті Шаламе, Френсіс Макдорманд, Овен Вілсон і Тільда Свінтон.
Оголошення про те, що фестиваль відкриється приголомшливим сюрреалістичним мюзиклом режисера Леоса Каракса з Маріон Котіяр і Адамом Драйвером у головних ролях, викликало справжній захват в індустрії. Актори грають співачку і стендап-коміка, життя яких буквально перевертається догори дриґом з появою дитини — дуже незвичайної дитини.
Асгар Фархаді — двічі лауреат "Оскара" (за фільми "Розлучення Надера і Сімін" 2011 року і "Комівояжер" 2016 року), тож глядачі чекають його нову захопливу драму, затамувавши дух. У ній беруть участь іранські актори Амір Джадіді, Мохсен Танабандех і Ферештех Садрі Орафай, а також дочка режисера Саріна.
Пол Верговен повертається на великі екрани з новим фільмом у своєму впізнаваному провокаційному ключі. "Свята діва" — це лесбійська історія кохання, яка відбувається в італійському монастирі XVII століття. Причому одна з жінок — реальна історична постать. Героїнею фільму стала сестра Бенедетта Карліні, що потрапила до монастиря ще в 9 років. У 23 роки їй почали являтися релігійні й еротичні видіння. Черниці вдалося стати ігуменею монастиря, але згодом її запроторили до в’язниці.
Фільм "Материнська неділя" заснований на новелі Грема Свіфта 2016 року. Стрічка розповідає про один день 1924 року, коли в покоївки Джейн (її грає Одесса Янг) був вихідний. Тим часом її роботодавці (Колін Ферт і Олівія Колман) присутні на святкуванні з нагоди заручин коханця Джейн (якого грає Джош О'Коннор). Сценарій адаптувала драматургиня Аліса Берч ("Нормальні люди", "Спадщина"), а зняла стрічку французька режисерка Єва Гассон.
Актори Тім Рот і Вікі Кріпс грають кіношну пару, яка вирушила за натхненням на острів Форьо в Балтійському морі, де жив і творив Інгмар Бергман, що зняв тут багато культових фільмів. Міа Васіковська і Андерс Даніельсен Лі також знімаються в цьому довгоочікуваному фільмі, який боротиметься за Золоту пальмову гілку, найвищу нагороду фестивалю.
У "Меморії" Тільда Свінтон (вона також виконавча продюсерка фільму) грає шотландку, яка починає помічати дивні нічні звуки, коли відвідує свою сестру в Колумбії. Фільм зняв тайський режисер Апічатпонг Вірасетакул, який виграв Золоту пальмову гілку у 2010 році. Це його перша робота за межами Таїланду. "Люди уявляють певні речі й тому відчувають страх", — відповів Вірасетакул на запитання про те, що слугувало натхненням для стрічки. "Фільм про це — про очікування чогось, чого ти не знаєш".
"Історія моєї дружини" режисерки Ільдіко Еніеді — екранізація угорського роману Мілана Фуста, що описує події 1920-х, а вперше опублікований тільки 1942 року. Сюжет заснований на казці про Летючих голландців і розповідає про морського капітана, який побився об заклад, що одружиться з першою жінкою, яка зайде до таверни, де він випиває з другом. Ця жінка — Ліззі (грає Леа Сейду). Ільдіко Еніеді описала своє перше знайомство з книгою як один з "вирішальних моментів підліткового віку", а фільм — як "любовний лист всім недосконалим і прекрасним чоловікам".
Актриса, композиторка й співачка, фешн-ікона — Джейн Біркін зіграла безліч ролей за свою шестидесятирічну кар’єру. Але з прем’єрою документального фільму "Джейн Біркін" 74-річна ікона стилю відкриває абсолютно нову себе: ця стрічка — інтимне вікно в її життя, що його прочинила її дочка Шарлотта Генсбур. Хоча подробиці фільму залишаються в таємниці, відомо, що в ньому буде показано три роки життя Біркін, коли вона озирається на свою кар’єру, а також на власні взаємини із Сержем Генсбуром. З огляду на схильність Шаротти Генсбур до авторського авангардного кіно, не дивуйтеся, якщо фільм виявиться набагато оригінальнішим, ніж здається на перший погляд.
