RU UA

Журнал VOGUE

Підписатися
Продовжуючи перегляд сайту, ви погоджуєтесь, що ознайомились з оновленою політикою конфіденційності і погоджуєтесь на використання файлів cookie.
Погоджуюсь

Особистий досвід: як підготуватися до першого Ironman

14 листопада 2020

Карантин надав Максиму Некрасову можливість нарешті здійснити свою мрію — підготуватися до змагань з триатлону Ironman. Vogue.ua він розповів, як проходив цей захопливий процес.

Максим Некрасов

Близько року тому мій на той час тренер з функціональної фізкультури, Іван Прудников виклав в Instagram фото на велосипеді зі свого цілого айронмену в Барселоні. Я не вигадав нічого розумнішого, ніж написати йому, що заради такої світлини навіть навчився б кататися на велосипеді. Ми посміялися. І забули. У лютому він придбав новий велосипед, естетично такої краси, що в мені щось стріпнулося. Ми якраз були в Нью-Йорку на Тижні моди і спокійно насолоджувалися божевіллям організації показу BEVZA. В останній вечір ми з директоркою бренду Анею Назарчук вирішили пограти в туристів і поїхали вночі фотографуватися на Таймз Сквер, а цей стрес треба було згладити парочкою коктейлів "Космополітан", як у всіма улюбленому серіалі. Звідки після другого келиха в повітрі забриніла тема триатлону і Ironman, я не знаю досі, але у мене навіть збереглося відео, як я відразу ж пишу Івану повідомлення, що треба спробувати триатлон. Завдяки різниці в часі відповідь отримую блискавично. Як і фото свого майбутнього велосипеда вже наступного дня на стикуванні в одному з німецьких аеропортів.

Як мету, ми для мене відразу ж визначили Ironman 70.3 1 листопада в Туреччині. Ніхто й подумати не міг, що це буде єдиним досяжним стартом сезону для всіх українців. З трьох дисциплін на початок березня у мене було тільки плавання, велосипед — я знав тільки назву самого девайса, і міг проїхати хіба що сільською дорогою в разі гострої необхідності. Біг — ну хіба що через величезну нудьгу на п'ятий день безлюдним грецьким островом, не більше.

Відразу зазначу, для того, щоб почати — не досить тільки вирішити, треба забезпечити себе всім необхідним на три дисципліни. Зі скромним шосейним велосипедом, нормальним годинником і най-найнеобхіднішим можна вкластися в 4000-5000 доларів — це для старту, другої межі не існує. Годинник життєво необхідний, він усе фіксує і передає всю необхідну інформацію тренеру. Я зібрав усе за кілька тижнів і потихеньку почав тренуватися з березня, останні з «триатлон мінімуму» окуляри мені надійшли точно в день початку карантину.

Максим Некрасов

На окрему увагу заслуговує велоодяг, абсолютно новий на той час для мене світ, зі своєю модою, брендами і філософіями, дуже раджу поцікавитися навіть тим, хто не збирається їздити на двох колесах. Одягом, по суті, наша любов і обмежилася.

Що мене в триатлон-підготовці закохало відразу — режим і дисципліна. Шість тренувань з сумарною тривалістю 7-8 годин на тиждень. Ну і що ще важливо, в найжорсткіший локдаун можливість і необхідність бігати і крутити педалі, хай навіть удома на тренажері, рятували і вирішували. Я без спортивного бекграунду просто мовчки робив те, що було мені написано робити, мій пульс дуже пришвидшувався під час бігу, крутити ввдома було максимально нудно, але особисто для мене це було точно краще, ніж будь-які онлайнтренування.

Максим Некрасов

Я давно прокидаюся рано, і у весняно-літній період тренуватися з 5-ї до 7-ї ранку для мене було досить приємним заняттям. Перші виїзди ми стали робити вже навесні, коли стало тепло, по суті, я освоював велосипед з самого нуля. Як занадто доросла дитина, щось вдавалося — радів, частіше нічого не вдавалося, злився так сильно і так щиро, що сам не очікував від себе. У триатлоні все поступово і спокійно, зараз, озираючись назад, я не згадаю тренувань, на яких би вмирав, легше чи складніше — так, з відрізками або інтервалами — так, але нічого такого, щоб з язиком на плечі. Кожна дисципліна окремо. Рідко-рідко бріки (тренування з двох дисциплін поспіль).

Перший старт — спринт-дистанцію (0,75/20/5) я зробив на локальному старті TRIATMAN у липні, просто для розуміння, що пробігти можна після велосипеда, якщо до нього ти ще поплавав. На той час я тільки навчився їздити у велочеревиках з пристебнутими до велосипеда ногами. І ця навичка тоді здавалася мені чимось надлюдським. Якраз тоді ж, за чарівним збігом обставин, моїй агенції надійшла пропозиція взяти на себе комунікаційні та візуальні прояви більш серйозного старту TRIATMAN, так званих половини і цілої дистанцій. Тут уже увімкнувся особистий виклик, у рік, коли ніхто нікуди не летить, допомогти максимально локальному старту. Все вдалося на відмінно, і для мене це стало можливістю ще глибше зануритися і відчути дух триатлону.

Максим Некрасов

З кінця літа я «побіг», тобто після півроку граніту і монотонних спроб його гризти почав з'являтися результат, з велосипедом і раніше ми були на ви, але без особливої ​​любові. Осінь подарувала збільшення обсягів тренувань, тепер їх стало часто по два на день. Але в мій день вони вписуються абсолютно адекватно, шкода тільки, що пізно світає вранці.

Ситуація повного нерозуміння того, що відбувається, і непередбачуваності завтрашнього дня змістила прийняття рішення про старт максимально. Приблизно у другій половині жовтня ми з Іваном резюмували, що стартувати я готовий. Але фінальне придбання слотів і всього іншого здійснили буквально за кілька днів до вильоту. До цього старту я жодного разу не їздив 90 км і не бігав напівмарофон, і в моєму логічному мозку не дуже складався пазл, як я зможу це накинути на майже 2 км плавання. Але тут треба або вірити тренеру, або сидіти вдома.

З особистого досвіду — крім фізичної підготовки, у цьому виді спорту важливий момент «взаємин з собою». Моє рішення було чітким — отримати задоволення від кожної хвилини, мене не цікавив час, для мене головним було пройти від початку до кінця. Я стартував з посмішкою, проплив нормально, але на якомусь височенному пульсі. Довго копирсався в транзитній зоні, ці переходи між дисциплінами — моє найслабше місце, і вийшов на велосипед не зовсім розуміючи, як цю справа провернути до кінця. Я повністю вимкнув на годиннику час, швидкість і темп, щоб ці дані не впливали на мій настрій.

Першу чверть дистанції довелося проходити з сильним боковим вітром, і часом мені здавалося, що цей шлях нескінченний. На 79-му кілометрі я подумав, що хоча б не пробилося колесо, а то зовсім небагато залишилося. І цієї миті отримав у брову укус бджоли, яка залетіла між окулярами і шоломом. Але все одно в ту мить для мене це було кращим, ніж якби колесо.

Максим Некрасов

Перевзуваючись на біг, я думав, що ніби ж залишилося небагато, але "внутрішній троль" усередині нагадував, що оце «недовго» — скромний напівмарафон. Три кола по 7 км, перше я пробіг навіть дуже спокійно, на другому пришвидшився, а звідки взялися сили ще швидше бігти на третьому — не розуміє ніхто. Фінішував швидко і зі щирою посмішкою на обличчі. Напевно, це була моя найдовша медитація, мабуть, зігрівало, що на фініші мене чекають. Ну, і значить, був готовий фізично і морально.

Це дуже цікавий досвід роботи над собою, і ці емоції безцінні. Навіть цінніші за новину на фініші, що нашу машину евакуювали, коли перекривали трасу для велоетапу, а відшукати її в турецькій провінції виявилося куди складніше, ніж зробити ще один старт. Але все те добре, що добре закінчується.

Ще в розділі Спорт

Популярне