7 цікавих фактів про Крістобаля Баленсіаґу

Спадщина Крістобаля Баленсіаґи безумовно є національним надбанням. Його обожнювали клієнтки, ним захоплювалися колеги-дизайнери, а його внесок у модну індустрію складно охопити. У день народження великого кутюр'є Vogue UA розповідає про нього 7 цікавих фактів.

Крістобаль Баленсіаґа

Крістобаль Баленсіаґа почав шити в 11 років. Коли його батько помер, матері довелося самотужки забезпечувати своїх дітей. Саме у віці 11 років майбутній кутюр'є проявив інтерес до моди: почав шити, щоб допомогти своїй матері, яка працювала швачкою для маркіз Іспанії.

Клієнтка його матері, маркіза де Каса Торрес, відправила хлопчика до Мадрида, коли йому було всього 12 років. Там він пройшов формальну підготовку з пошиття одягу і працював підмайстром у багатьох дизайнерів, шанованих як у Мадриді, так і в Сан-Себастьяні. Досяг успіху хлопець дуже швидко – і зайняв місце головного кравця міста. До слова, Баленсіаґа був одним з небагатьох кутюр'є, який добре знав, як шити, а не просто малював ескізи і передавав їх швеям.

Баєри на вечері Balenciaga, Париж, 1954

Крістобалю було всього 22 роки, коли він відкрив своє перше кутюрне ательє. 1919 року він відкрив свій власний модний Дім у Сан-Себастьяні під назвою C. Balenciaga, який незабаром став Balenciaga y Compañía, а потім ще раз змінив ім'я на Cristóbal Balenciaga. Його клієнтами стали королева Марія-Христина та інші дами з іспанської королівської сім'ї. До середини 1930-х років бізнес розширився, і він відкрив ательє от-кутюр у Мадриді і Барселоні.

У Баленсіаґи вже були відкриті три бутики в Іспанії, коли 1936 року йому довелося покинути країну через громадянську війну. Як і тисячі інших іспанців, які втекли в табори біженців у Франції, Баленсіаґа неохоче переїхав до Парижа, і новий магазин відкрив на Авеню Георга V в серпні 1937 року.

Ескіз сукні baby doll, 1958 рік

Він змінив силуети жіночого одягу. Якщо New Look Крістіана Діора 1947 року складали невеликі завужені талії, міді-спідниці і помітні стегна, то Баленсіаґа рухався у протилежному напрямку зі своїми широкими плечима і дещо квадратними шатами. З неймовірно м'якою формою, об'ємом навколо талії та асиметрією довжини, він створив такі знакові речі, як пальто-кокон, напівобтислий костюм і сукню з павичевим хвостом.

Однією з головних інновацій Крістобаля вважають сукню baby doll. Як прихильник м'яких ліній, ніжності і жіночності, він переробив своє бачення жіночої фігури цією сукнею. Від хвилястої, безрукавної версії Твіггі до гранж-інтерпретації Кортні Лав – об'ємна, вільна, трапецієподібна сукня багато разів була переосмислена з моменту її створення 1958 року.

Крістобаль Баленсіага у своєму паризькому ательє, 1959 рік

Він винайшов тканину «шовковий газар». Газар (gazar, gazaar) – це шовкова або вовняна тканина, виготовлена ​​з переплетених подвійних ниток високої в'язкості. У газара гладка текстура, з одного боку тканина матова, з іншого – глянсова.

Шовковий газар широко використовують у весільних і вечірніх вбраннях завдяки її здатності утримувати форму. Над розробкою тканини Баленсіаґа працював разом зі швейцарською текстильною фірмою Abraham. Майстерність Баленсіаґи в цій блискучій, легкій тканині з її «глинистою» здатністю зберігати свою форму була продемонстрована трапецієподібними весільними сукнями в його колекціях 1967 і 1968 років.

Крістобаль Баленсіаґа в ательє, Париж, 1968 рік

Він шив уніформу авіаперевізникам. Стюардеси польотів Air France 1968 року були, мабуть, найстильнішими авіаперевізниками всіх часів. Їхні темно-сині ансамблі, створені незадовго до того, як Баленсіаґа оголосив про свій вихід зі світу моди, вирізнялися гладкими лініями і білими деталями. Мода авіаперевізників була великою тенденцією в 1960-х: 1965 року Еміліо Пуччі розробив уніформу для Braniff Airlines, а П'єру Кардену належать футуристичні плащі 1969 року для жінок Olympic Airlines.

Уніформа авіаперевізників Air France

Крістобаль Баленсіаґа був непублічною людиною. На відміну від більшості колег-дизайнерів, Баленсіаґа завжди намагався уникнути публічності: він ніколи не виходив з поклоном в кінці своїх шоу, а єдине повне інтерв'ю, яке він коли-небудь давав, було 1971 року для Пруденс Глін з газети The Times.

Весілля Марії дель Кармен Мартінес-Бордю і Франко, 1972

Його остання сукня була представлена за кілька днів до його смерті. 1972 року Баленсіаґа вже зачинив усі свої кутюрні Доми в Парижі, Барселоні та Мадриді, коли його попросили розробити весільну сукню для внучки Франциско Франко і майбутньої герцогині Марії дель Кармен Мартінес-Бордю і Франко. Він помер через 16 днів після весілля, у віці 77 років.