RU UA

Журнал VOGUE

Підписатися
Продовжуючи перегляд сайту, ви погоджуєтесь, що ознайомились з оновленою політикою конфіденційності і погоджуєтесь на використання файлів cookie.
Погоджуюсь

Куди поїхати в Україні: післякарантинний Львів, водоспади, озеро Синевир

25 липня 2020

Львів — Сколе — Орявчик — Кам'янка — Озеро Синевир — Водоспад Шипіт: Олена Пономаренко вирушила досліджувати Західну Україну — і зрозуміла, чому Укравтодор має таку одіозну славу.

Фото: Володимир Пономаренко

Якщо до Львова можна доїхати цілком спокійно, то, наприклад, поїздка до водоспаду Шипіт може завершитися ремонтом ходової. Чесно попереджаю всіх, хто бажає повторити маршрут: дорогами це назвати складно. Кілометри знущань і принижень. Але добра новина в тому, що красу природи і пам'яток навіть вони зіпсувати не можуть.

Фото: Володимир Пономаренко
Львів

Карантинні обмеження змінили Львів. Замість гучного, переповненого туристами міста з атракціонами — тиша і благодать, як десь у Лозанні: скромні столики на чотирьох, соціальна дистанція і можливість відвідати найкращі ресторани без очікування й бронювання.

У «Реберні» тепер не малюють тарілку і прилади просто на очах у публіки. Ребра не обробляють сокиркою — їх подають акуратно нарубаними й приносять разові рукавички.

Вже немає веселих екскурсій в «Копальню кави»; «Будинок легенд» зачинено; у «Під Золотою Розою» столики більше не застеляють мереживними скатертинами. Можна сумувати скільки завгодно, але коли йдеться про безпеку і здоров'я — це можна тільки прийняти.

У Львові зараз знайдете багато пропозицій гарного житла: й апартаменти, й готелі можна знайти на booking.com. І, мабуть, це рідкісна можливість насолодитися улюбленим містом під час відсутності туристів. А ще — в найкрасивішому, зеленому залі Ресторації Бачевських слухати фортепіано і насолоджуватися галицькою кухнею, ніби з «Фелікс. Австрія».

Орявчик

Маленьке, дике село розташоване в горах, майже 900 метрів над рівнем моря. Добиратися нескладно: траса Київ — Чоп, з'їзд на Тисовець. Але потім на вас чекають кілька кілометрів кам'янистої дороги й кілька крутих підйомів. Ані спортивна машина, ані поганий водій не впораються.

Фото: Володимир Пономаренко

Винагородою буде вид на гори, які постійно в русі: то світанок, то захід сонця, то хмари, то туман, що стрімко рухається. А ще — басейн у ялинках, пухнасті вівці, що розгулюють у горах, сповнюючи беканням околиці, і солодке від зелені, трав і квітів гірське повітря.

Фото: Володимир Пономаренко

Умови — радше, затишок, ніж комфорт, але краса локації компенсує все. Можна купувати домашнє молоко і мед, ходити в гори, збирати неймовірні букети і просто медитувати на дерев'яній терасі з видом на весь світ, поки тутешній кіт Василь з розкішними щоками, як у єнота, дрімає в кріслі на шкурі.

Фото: Володимир Пономаренко
Козяча ферма двох Катерин

Про цю локацію я прочитала в Інстаграмі Аліси Ілієвої. Ферму облаштували дві прекрасні жінки. Старша, Катерина Тарасенко (Лісова) — переселенка. Молодша, Катерина Ільків — з карпатського села Орів, де вони і познайомилися. Чи не більше, ніж їхні вихованці — смішні соціальні кози, — мене вразила життєва сила і стійкість цих жінок. Вони виграють гранти, створюють щось з нічого, будують нове життя власними руками. На фермі можна пограти з кізочками, продегустувати сир, придбати його; пройти майстер-клас з виготовлення бринзи і відпочити на пікніку. Посилання на цей чарівний стартап — на Facebook. Дорога сюди, на відміну від дороги до озер і водоспадів, — практично бездоганна.

Водоспад Кам'янка

Водоспад знаходиться на території заповідника «Сколівські бескиди».

Водоспад Кам'янка. Getty images

За вхід попросять символічну плату, але, чесно, хочеться платити втричі більше, аби там хоч якось облаштували дорогу. У Танзанії на сафарі дорога була вдесятеро комфортнішою — і я не жартую.

Сам водоспад — невеликий; спекотного дня можна викупатися просто під струменями води. Головне, мати спеціальне взуття — дно дуже кам'янисте.

Фото: Володимир Пономаренко

Ще один атракціон — гірське озеро — трохи далі. Треба зупинити машину і піднятися вгору на 350 метрів. А там — Васнєцов, Джон Еверетт Мілле, словом, суцільний живопис: дрібне озерце з криштальною водою в оточенні зелені й вікових дерев.

Фото: Володимир Пономаренко

Якщо рухатися в бік села Кам'янка, чітко тримаючись вигинів дороги, можна впертися в стрімчак, під яким тече гірська річка. Тут ідеально б влаштувати пікнік, тим більше, що кострища вже облаштовано.

Фото: Володимир Пономаренко

Тут немає людей, окрім поодиноких пастухів. Пейзаж — хмари, бездонне небо, гори, луки. Наче в казці.

Фото: Володимир Пономаренко
Озеро Синевир

Легендарна українська пам'ятка, яка невдовзі може стати лише спогадом: червневі дощі остаточно зруйнували дорогу, і добиратися до озера тепер — квест з елементами екстриму. Тут теж без жартів і перебільшень. Намагаюся придумати, яким би транспортом було ідеально, — напевно, все ж таки гелікоптером. За в'їзд теж беруть плату, але на якості під'їзного шляху це жодним чином не позначається.

Саме озеро — фантастично красиве і величне. Часто в його центрі видніється острів, але в сезон дощів (а такий в Карпатах трапляється нерідко) він ховається під водою.

Озером можна поплавати на плоту; рятувальних жилетів не видають, а течії в озері підступні — купатися тут категорично заборонено. Прогулятися навколо Синевира — обовязковий атракціон. Повітря і краса такі, що щемить серце.

озеро синевир фото
озеро синевир фото
озеро синевир фото
озеро синевир фото

Водоспад Шипот

Ще один фантастично прекрасний пункт призначення, куди прямуєш через кілометри бездоріжжя.

Фото: Володимир Пономаренко

На піт-стоп раджу завітати до Гранд-готелю "Пилипець": там чудовий сервіс та неймовірний банош, з овечою бринзою і білими грибами. Овечу бринзу в півлітровій баночці я купила додому — там же, біля водоспаду, — і це був найкращий сувенір з Карпат. Там же можна знайти й джеми з чорниці та брусниці — лісових, зібраних вручну карпатських ягід. Вважаю це за скарб.

Фото: Володимир Пономаренко

Так ось, власне водоспад: біля нього завжди прохолодно, а сам він величний і могутній. Не Ігуасу, звісно, але дуже красивий.

Фото: Володимир Пономаренко

На території є мотузковий парк — напевно, це особливе задоволення, блукати на висоті кількох метрів хиткими містками, натягнутими між вікових гігантів-дерев. Але я не пробувала: декорації занадто фантастичні, як у фільмі про Гаррі Поттера.

Фото: Володимир Пономаренко
Перевал 

На зворотному шляху з Шипота до Орявчика ми зупинилися на перевалі.

Фото: Володимир Пономаренко

Нам пощастило застати захід сонця, і світлини вийшли просто приголомшливими: тепле золоте світло, панорама, гори, стоги сіна і багато-багато повітря. Впевнена, що локація фотогенічна в будь-який час доби.

Фото: Володимир Пономаренко

Було ще кілька речей, які мене вразили: корови кольору greige, бежево-сірі, з дзвіночками на шиях; лелеки, що поважно походжали дорогами; чебрець. Напевно, хтось буде сміятися, але я вперше зрозуміла, що знаменитий чебрець і середземноморський тимян — одна й та ж сама травичка. І в Карпатах вона росте в дикій природі. Тобто ось той самий тимян, трохи дешевший за морських гребінців, — це чебрець, яким усіяні карпатські схили. А квітки у нього — як у лаванди, лілові. 

Сколе

Містечко Сколе вгніздилося в долині, оточене горами і наче відрізане від світу. Але там є супермаркети, вирує життя, а ще — є декадентський палац баронів Гределів, на тлі якого можна влаштувати незабутню фотосесію, і старовинна дерев'яна церква в бойківському стилі. Її спорудили в кінці XVI століття, і атмосфера тут цілком старовинна. Затишно і тихо, як у коконі. Поруч з церквою — вихід до річки, де є симпатичні пляжі. Ну як пляжі — де влаштувався, там і пляж. Зате глибина дає змогу поплавати, а не просто походити по воді. Місцеві діти пірнають зі скель — і за цим трохи моторошно спостерігати, але повторити дуже хочеться.

Фото: Володимир Пономаренко

путешествия ·

Ще в розділі Подорожі

Популярне