RU UA

Журнал VOGUE

Підписатися
Продовжуючи перегляд сайту, ви погоджуєтесь, що ознайомились з оновленою політикою конфіденційності і погоджуєтесь на використання файлів cookie.
Погоджуюсь

Яким буде святковий концерт в Андріївській церкві — розповідає Кирило Карабиць

31 грудня 2020

В останній день року на нас чекає розкішний сюрприз. 31 грудня о 18.00 в Андріївській церкві відбудеться прем’єра знайдених симфоній композитора Максима Березовського у виконанні оркестру «Київські солісти». За диригентським пультом — ініціатор концерту, один з найуспішніших у світі українських диригентів, керівник Борнмутського симфонічного оркестру Кирило Карабиць. Трансляція відбудеться на YouTube і послухати концерт зможуть усі охочі. Про детективну історію, яка стоїть за знайденими симфоніями Березовського і цим концертом, vogue.ua розповів Кирило Карабиць.

Про знайдені симфонії
Кирило Карабиць, фото Conrad Cwik

Концерт # Березовський275 — це прецедент. Симфонії були надруковані 200 років тому й зберігалися в Паризькому музичному архіві під ім’ям Beresciollo. Українська музикознавиця Лариса Івченко, яка працює в Національній бібліотеці імені В. І. Вернадського, ще 20 років тому вивчала нотну колекцію Кирила Розумовського й натрапила в ній на неповну копію нот симфоній. Вона вивчила їх, описала та дійшла висновку, що це симфонії Березовського, а також дізналася, що оригінали начебто зберігаються в Парижі. На цьому все й скінчилося.

Їхати в Україну нині я не збирався, подорожувати під час локдауну складно. Але буквально кілька тижнів тому в мене було інтерв’ю з однією журналісткою, і вона «зачепила» мене на тему Березовського. Вона знала, що мені це цікаво, оскільки у 2016 році я привозив до Києва «Симфонію до мажор» Березовського, ноти якої було знайдено в архівах Ватикану, — ми тоді виконували її в Національній філармонії. І після цього інтерв’ю в моїй голові склався пазл. Саме закінчувався рік Березовського у світі, і я подумав, що потрібно відшукати ці симфонії, привезти до Києва й обов’язково до кінця року встигнути зіграти концерт. Я поклав слухавку, а наступного ранку вже нишпорив у паризькому архіві, який, до слова, був закритий на карантин для широкої публіки. Я розшукав ці ноти в повному обсязі, відредагував і привіз до Києва. У підсумку на все знадобилося буквально десять днів. Так, це скидається на детективну історію, але багато які історії, які я робив в Україні, детективні (сміється. — Прим. ред.).

Про те, чому відкривати українських композиторів — важливо
Фото Conrad Cwik

З Березовським ситуація непроста — майже всі його твори втрачено. Так, ми знаємо, що він відомий на весь світ геніальний класик української музики, що з ним співвідносять виникнення української опери. Це справді український Моцарт, різниця лише в тому, що всі твори Моцарта знайдено й зафіксовано, а Березовського — втрачено...

Я живу в Парижі й працюю з оркестрами в усьому світі, але я український диригент. Тому такі історії ніколи не залишають мене байдужим. Коли я тільки почав працювати з Борнмутським оркестром, у межах одного з перших наших великих проєктів ми записали симфонії Прокоф’єва. Зокрема, його ранні твори до 1910 року, які він написав, коли його сім’я жила на Донбасі. Це дуже важливі для його доробку твори, там дуже відчувається «скіфство» — типові прокоф’євські речі можна почути вже там, і вони пов’язані саме з його корінням, з Донбасом. І знаєте, що приємно? Багато які лондонські критики досі після тієї програми називають Прокоф’єва українським композитором. Це найкраща похвала. У професії диригента мають бути такі відкриття — інакше ти просто рутинно й механічно виконуєш свою роботу й не розвиваєшся. Мені ж дуже важливо відкривати рідкісну українську музику, знаходити забуті імена в історії української музики... Я втішений, що ми встигли зробити концерт у рік Березовського, який відзначають у світі, що оркестр «Київські солісти» так швидко зацікавився й відгукнувся, знайшов у цьому натхнення. Але не можу сказати, що ця можливість зненацька трапилася, радше я сам її собі влаштував (сміється. — Прим. ред.).

Про роботу диригента під час пандемії

Пандемія знищила наявні орієнтири, обнулила все. Хто працює у творчій сфері, має два варіанти: або впадати в депресію, або ввімкнути механізми креативу й придумувати нові формати. У мене так і вийшло. У Цюрихській опері я недавно диригував оперною постановою «Борис Годунов» режисера Баррі Коскі, і вона була дуже незвичною: хор і оркестр, щоб дотримати соціальної дистанції, розташували в окремому залі за два кілометри від основного, і транслювали звідти звук через монітор і колонки, розставлені по всьому залі. І звук, і трансляції виявилися прекрасними.

У мене нині багато концертів, які транслюють онлайн, як і наш київський, багато записів для радіо. Багато що залишається під питанням — наприклад, у Тулузі в мене концерт 12 січня, і я поки не знаю, дозволять глядачам бути в залі чи трансляція буде онлайн. Але я все-таки впевнений, що довго це тривати не може, це компроміс. Я вірю, що і опера, і класична музика, і мистецтво загалом мають повернутися в офлайн.

Дивитися трансляцію концерту # Березовський275 можна прямо на нашій сторінці:


 

Ще в розділі Музика

Популярне