Продовжуючи перегляд сайту, ви погоджуєтесь, що ознайомились з оновленою політикою конфіденційності і погоджуєтесь на використання файлів cookie.
Погоджуюсь

Українське поетичне кіно: 4 стрічки, які має побачити кожен

18 липня 2022

З 14 липня по 31 серпня в київському кінотеатрі "Жовтень" триватимуть ретроспективні покази українського поетичного кіно, в межах яких можна переглянути стрічки великих майстрів Сергія Параджанова, Юрія Іллєнка, Леоніда Осики та інших.  "З початку повномасштабної війни росії проти України ми усвідомили, яке насправді значення мають наші багатовікові культурні здобутки", — зазначають організатори програми. Українське кіно є вагомою частиною нашого спадку. Багато з цих фільмів були заборонені й роками припадали пилом на полицях кіностудій, а деякі — геть знищені. Розповідаємо про найцікавіші фільми програми, які має побачити кожен українець.

Фільм "Совість", режисер Володимир Денисенко
«Криниця для спраглих», 1965; режисер Юрій Іллєнко

Дебютний фільм одного з найвідоміших українських режисерів та операторів Юрія Іллєнка (саме Іллєнко був оператором культової стрічки "Тіні забутих предків"). Фільм зняли в 1965 році, але він тривалий час був під забороною радянської влади. Прем’єра фільму Іллєнка відбулася лише через 22 роки на Мюнхенському міжнародному кінофестивалі та мала неабиякий успіх. Метафорична, алегорична, символічна притча за сценарієм Івана Драча. Головна тема фільму — знищення українського села, втрата зв’язку між поколіннями, руйнування моральних орієнтирів.

«Пропала грамота», 1972; Борис Івченко

Екранізація однойменного твору Миколи Гоголя. Головні герої — козаки, яким належить тернистий шлях до самої цариці в Петербург. Вони мають доставити їй грамоту свого гетьмана. Однак дорога буде довгою, сповненою веселих історій і загадкових подій. Та з усім упораються ці браві молодці й виконають відповідальне доручення. Борис Івченко зняв стрічку в 1972 році на кіностудії імені Довженка в Києві, за сценарієм Івана Драча. У фільмі закцентовано на показі колоритного сільського побуту козаків та українських національних традицій, а в кадрі можна почути пісні у виконанні Ніни Матвієнко. Головну роль козака Василя зіграв один з найпронизливіших українських акторів, справжня зірка поетичного кіно Іван Миколайчук.

«Лісова пісня. Мавка», 1981; режисер Юрій Іллєнко

Атмосферний фільм-казка за однойменною драмою Лесі Українка 1981 року, який у 2015 році зацифрували спеціалісти Довженко-центру. Символічно, що режисер Юрій Іллєнко, який за життя зазнавав постійної цензури та більшість сценаріїв якого лежали роками під забороною, чекав аж 20 років, щоб зняти свою "Лісову пісню". Роль Мавки зіграла актриса Людмила Єфименко, дружина режисера, зірка стрічок «Легенда про княгиню Ольгу» та «Молитва за гетьмана Мазепу».

«Совість», 1968 ; режисер Володимир Денисенко

Один з найяскравіших незалежних фільмів України знято на кіностудії Довженка зусиллями студентів режисера та акторів Київського інституту ім. І. К. Карпенка-Карого. Події стрічки відбуваються в окупованій німцями Україні та оповідають про парубка Василя, який, захищаючись, вбиває німецького офіцера. Тепер односельці мають зробити складний вибір: видати Василя німцям чи захистити свого?..

«Совість» — унікальний приклад незалежного кіно, знятого в межах та всупереч радянській системі, зазначають фахівці Довженко-центру. Режисера фільму Володимира Денисенка ще студентом другого курсу Інституту ім. І. К. Карпенка-Карого в 1948 році заарештували й ув’язнили на п’ять років виправно-трудових робіт за сфабрикованим звинуваченням в «українському буржуазному націоналізмі». В 1956 році його реабілітували, тоді ж Денисенкові вдалося не просто повернутися до кіно, а й зняти кілька знакових стрічок («Солдатка», «Сон», «Роман і Франческа») та пройти стажування в Олександра Довженка. Прем’єра стрічки відбулася в 1991 році на Першому Всеукраїнському кінофестивалі в Києві, вже після смерті режисера. Тоді «Совість» здобула "Приз журі кінокритиків".

Ще в розділі CINEMA

Популярне