6 фільмів, які вплинули на режисера Олега Сенцова
Олег Сенцов, який народився 13 липня 1976 року, вважається одним з найвідоміших режисерів сучасної України. У 2014 році його викрали, а згодом незаконно засудили в росії до 20 років позбавлення волі з відбуванням покарання в колонії суворого режиму. Попри умови й свавілля, які йому довелося пережити, під час свого ув’язнення Сенцову вдалося попрацювати над книжкою та сценаріями до фільмів. Він також писав чимало листів. В одному з них, до Ольги Ковтун від 15 лютого 2016 року, Сенцов розповів про фільми, які вплинули на нього як на режисера.
Кадр з фільму "Три кольори: Синій", 1993"Три кольори: Синій" — один з найвідоміших фільмів легендарного польського режисера Криштофа Кесльовського. Сюжет фільму розгортається в Парижі й розповідає про жінку, яка втратила чоловіка й дитину в автокатастрофі. Переживаючи цю трагічну подію, вона намагається ізолювати себе від минулого життя, але виявляє, що не це так просто, якби їй того хотілося. "Синій" — перший з трьох фільмів трилогії "Три кольори", присвяченої ідеалам Французької революції — свободі, рівності та братерству. За словами Кесльовського, предметом фільму є свобода, зокрема емоційна, а не її соціальне чи політичне значення. Ця стрічка дістала визнання критиків і кілька нагород, зокрема "Золотого лева" та "Кубок Вольпі".
Кадр з фільму "Пригода", 1960"Пригода" — італійська драма режисера Мікеланджело Антоніоні. Фільм розповідає про зникнення молодої жінки під час подорожі на човні в Середземному морі та подальші її пошуки, які розпочали її коханець та найкраща подруга. Стрічка відома своїм незвичайним темпом, що увиразнює візуальну композицію, настрій і характер, а не традиційний розвиток оповіді. Фільм "Пригода" був номінований на численні нагороди та здобув приз журі Каннського кінофестивалю, водночас він викликав безліч суперечок серед глядачів і зробив Антоніоні всесвітньо відомим режисером.
Кадр з фільму "Персона", 1966"Персона" — фільм культового шведського режисера Інґмара Берґмана, який він назвав визначальним у своїй творчості. Дві жінки, 84 хвилини майже постійних великих планів і морфінг їхніх облич, — із цією загадковою драмою, події якої розгортаються в ізольованому котеджі, Берґман перейшов на новий рівень майстерності психологічної напруги. Вивчаючи відносини між актрисою, яка стала німою, і її медсестрою, прекрасно знятий фільм Берґмана досліджував нестабільні основи ідентичності.
Кадр з фільму "Доґвіль", 2003"Доґвіль" — авангардна кримінальна драма з приголомшливим акторським складом, яка стала першою частиною трилогії Ларса фон Трієра "США — країна можливостей". Події фільму відбуваються в США в часи Великої депресії. Особливістю стрічки є те, що в ній майже немає декорацій — це було зроблено для того, щоб зосередити увагу на історії головної героїні, котра тікає від бандитів до маленького містечка Доґвіль, і знаходить там притулок, за який розплачується фізичною працею.
Кадр з фільму "Вісім з половиною", 1963"Вісім з половиною" або "8½" — класика світового кіномистецтва й вершина майстерності Федеріко Фелліні. Фільм оповідає про процес створення кіно. Марчелло Мастроянні грає режисера середніх років, який вагається між реальністю і нереальністю. Фелліні вводить глядача у свідомість режисера, у думках якого переважають спогади й фантазії, коли він намагається впоратися із сімейними проблемами. "8½" всесвітньо визнали як критики, так і індустрія; фільм здобув безліч нагород, зокрема дві премії "Оскар".
Кадр з фільму "Навмання, Бальтазаре", 1966"Навмання, Бальтазаре" — французький драматичний фільм Роберта Брессона. Сюжет цієї стрічки оповідає про осла, якого віддають різним власникам, більшість з яких ставляться до нього зверхньо й жорстоко. Завдяки знаковому аскетичному режисерському стилю Брессона ця стрічка справляє глибоке емоційне враження, за що її часто вносять до різноманітних списків найкращих фільмів усіх часів.
