6 культових ЛГБТ-фільмів, які варто подивитися кожному
Перегляд кінострічки знайомить нас з досвідом, що часто відрізняється від нашого. Кінематограф допомагає співчувати і розуміти інших і самих себе. За останні роки якість і кількість картин, які розповідають про різні аспекти життя членів ЛГБТ-спільноти, значно покращилися і неябияк вплинули на світогляд багатьох людей – ці стрічки створили резонанс, який залишив слід в історії людства. У "місяць гордості" (pride month) vogue.ua згадує шість кінострічок, які змусили подивитися на світ інакше.
Тільда Свінтон у фільмі "Орландо", 19921992 року режисер Саллі Поттер екранізувала однойменний роман Вірджинії Вульф, до адаптації якого залучила чудовий акторський склад. Тільда Свінтон зіграла безсмертного аристократа, що змінює стать від життя до життя, так письменник Квентін Крісп з'явився в ролі Єлизавети I, геніальний Біллі Зейн перевтілився в Мармадьюка Шелмердіна – кожен актор майстерно виконав свою роль, тим самим продемонстрував безпрецедентний погляд на питання гендеру. Фільм "Орландо" захопливо гарний і елегантно скромний в своєму прекрасному реалізмі. Він критикує застарілі моделі маскулінності і є революційним у своїй ідеї про силу квір-волі.
Гіларі Суонк у фільмі "Хлопці не плачуть", 1999"Ми пройшли довгий шлях", – сказала Гіларі Суонк 1999 року під час отримання "Оскара" за найкращу жіночу роль, яка дісталася їй за перформанс у суворому, але глибоко трагічному біографічному фільмі Кімберлі Пірс про Брендона Тіну, вбитого молодого трансгендера, який поплатився життям за те, щоб жити своєю правдою на американському Середньому Заході. Фільм "Хлопці не плачуть" змусив світ переглянути концепцію транс-ідентичності, продемонстрував драматизм кризи Тіни з несентиментальною відвертістю.
Джейк Джилленгол і Гіт Леджер у фільмі "Горбата гора", 2005У цій стрічці, що отримала вісім номінацій на премію "Оскар", Гіт Леджер і Джейк Джилленгол грають коханців-пастухів на Дикому Заході в 1960-х роках. Фільм швидко став культурним феноменом: актори з'являлися на обкладинках журналів, а кінострічку обговорювали ледь не на кожному ток-шоу. The Guardian проголосив цю історію кохання "найважливішим фільмом, який вийшов в Америці за останні роки".
Едді Редмейн у фільмі "Дівчина з Данії", 2015Режисер стрічки Том Гупер якось розповів, що був змушений зняти фільм "Дівчина з Данії", "бо дуже мало людей чули про Лілі Ельбе – першопрохідника, якого слід знати, але який залишився в тіні історії". Так, Едді Редмейн чудово виконує роль Ейнара Вегенера, а потім Лілі Ельбе – чоловіка-трансгендера, який прагне зробити операцію зі зміни статі 1930 року, задовго до того, як культура або медицина змогли б повністю задовольнити його потреби.
Кадр з фільму "Місячне сяйво", 2016Дія оскароносної драми "Місячне сяйво" розвивається в ледь впізнаваному, але в той же час тривожно реалістичному Маямі. У фільмі йдеться про три етапи життя головного героя Шайрона – від дитинства до зрілого віку, коли він примиряє свою сексуальність зі своєю культурою. Хлопець перебуває в складній ситуації, що складається з внутрішньої і зовнішньої кризи маскулінності. "Місячне сяйво" порушує питання кольорового одностатевого кохання – однієї теми, що базується на двох стовпах, що підтримують ненависть у застарілому і недалекому світі.
Тімоті Шаламе і Армі Гаммер у фільмі "Називай мене своїм ім'ям", 2017Оснований на роботі Андре Асімана, фільм "Називай мене своїм ім'ям" – це більше, ніж просто гірко-солодка історія літнього роману. Режисер Лука Гуаданьїно майстерно змальовує плутанину жадання і напруженості між розумним 17-річним Еліо і чарівним 24-річним Олівером. Від посиденьок у саду і романтичних прогулянок на півночі Італії до монологу про необхідність болю і сцени сліз біля каміна – "Називай мене своїм ім'ям" – це дуже ніжна і при цьому руйнівна історія кохання, яка демонструє, що на перший план завжди виходять почуття, а не люди, які їх відчувають.
