RU UA

Журнал VOGUE

Підписатися
Продовжуючи перегляд сайту, ви погоджуєтесь, що ознайомились з оновленою політикою конфіденційності і погоджуєтесь на використання файлів cookie.
Погоджуюсь

В ім'я мистецтва: 5 одеських художників з непростою долею

18 вересня 2021

В Музеї сучасного мистецтва Одеси представлено проєкт «Вчора, сьогодні, завжди», присвячений життю міста на Чорному морі і творчості його талановитих жителів різних періодів історії. Серед експонатів виставки — унікальні роботи, творці яких — люди зі своєю історією. Куратором виставки виступив Андрій Сігунцов. В цьому матеріалі розповідаємо про 5 художників, які так чи інакше опинилися в складних перипетіях долі, але вийшли з них гідно й продовжили свій творчий шлях.

Сандро Фазіні
Сандро ФазиниСандро Фазіні

Наприкінці ХХ століття в українській єврейській родині на світ з'явився малюк, який прославився на весь світ. Але його прізвище — Файнзильберг — ви навряд чи чули, а ось ім'я французького художника Сандро Фазіні — напевно. З дитинства хлопець відчував у собі потяг до мистецтва і ще в юності почав малювати для різних журналів. Тоді, в безлічі замальовок і обкладинок для альманахів, і народився псевдонім на італійський лад — Сандро Фазіні. В Одесі новоявлений художник створює роботи практично у всіх авангардних напрямках і фотографує. Але після революції 1917 року для людей мистецтва наступають важкі часи. Тоді Сандро вирішує убезпечити себе й намагається емігрувати, зрештою прорвавшись до Франції. Там шляхом проб і помилок він гучно заявляє про себе, ставши художником Паризької школи й експериментальним фотографом. Але через кілька років ситуація знову загострюється з приходом до влади Гітлера. Художників-євреїв починають переслідувати, а їхні роботи знищувати. У 1942 році Сандро Фазіні і його дружину заарештували й через два роки стратили в Освенцімі. На батьківщині про долю художника стало відомо порівняно недавно і тепер він вважається українським митцем.

«Спортсмены», Сандро Фазини«Спортсмени», Сандро Фазіні
Соня Делоне 
Соня ДелонеСоня Делоне

З творців, які відкрили себе й стали знаменитими далеко за межами батьківщини, одна з найяскравіших і неординарних особистостей — абстракціоністка Соня Делоне. Попри спірні моменти її біографії, недавно було доведено, що народилася художниця в Одесі в 1885 році. Дитинство, проведене серед мальовничих пейзажів за межами міста, визначило світогляд Сари на все її життя. У п'ять років у дівчинки померли батьки і вона стала вихованкою дядька. Завдяки йому Сара багато подорожувала, вивчаючи художників усього світу. У 20 років вона вирішує жити й творити в Парижі — центрі мистецтв. Там, вийшовши заміж за абстракціоніста, вона почала в своїх проєктах експериментувати з кольором і формою, створивши нову течію кубізму — орфізм. З приходом Першої Світової війни художниця постійно мігрує Європою, але не зупиняється у своїй творчості ні на мить. Після повернення в Париж вона починає створювати не лише картини, а й одяг, посуд та інші елементи промислового мистецтва. У 1941 році чоловік Соні Делоне помирає, і в горі вона працює з подвоєною силою. Величезну кількість її робіт через деякий час презентують у Луврі, й художниця стала першою жінкою в світі, чия прижиттєва виставка проходила в знаменитому музеї. В Україні її роботи на вагу золота, й одна з них — у Музеї сучасного мистецтва в Одесі.

«Женщина за ширмой», Соня Делоне«Жінка за ширмою», Соня Делоне
Петро Нілус
Петр НилусПетро Нілус

Для художників-одеситів початок ХХ століття був непростим часом — безпеку найчастіше могла гарантувати лише еміграція. "Принц акварелі" й белетрист Петро Нілус любив свою батьківщину й робив усе, щоб не залишати її. А з Одесою його пов'язувало багато що — саме там художник ще в кінці ХІХ століття почав свій творчий шлях у майстерні Киріака Костанді, а згодом став членом товариства Південноросійських художників і засновником Одеського літературно-артистичного товариства, постійно видаючи журнали і проводячи виставки. Якоїсь миті Петро навіть пішов супроти власної совісті й почав співпрацювати з більшовиками, але це лише ненадовго відтермінувало необхідний від'їзд. Невдовзі, побоюючись репресій, Петро Олександрович переїхав до Східної Європи, а згодом зупинився в Парижі. Там його романтичні роботи було високо оцінено, й Нілус провів безліч виставок у вигнанні, так більше й не повернувшись до Одеси.

«Женский портрет», Петр Нилус«Жіночий портрет», Петро Нілус
Михайло Жук
Михаил ЖукМихайло Жук

Одним із найяскравіших українських художників-новаторів є Михайло Жук. Його роботи в техніках офорт, ксилографії та лінографіі свого часу були доволі неоднозначними й незрозумілими. За все довге життя у Михайла Івановича відбулася усього одна персональна виставка. Творча стежка в житті Михайла визначилася ще в дитинстві. Вирішивши пізнати образотворче мистецтво, в 1896 році 13-річний хлопець їде до Києва. Потім за планом була Петербурзька академія мистецтв, але Михайлового батька засилають до Сибіру і молодий художник їде вчитися до Кракова. За відмінну успішність юнак отримує безліч нагород і ґрантів, але всі зароблені гроші Михайло Жук вкладає у справу звільнення батька. В Україні Михайло Жук займається кар'єрою художника, малюючи безліч портретів культурних діячів і оформляючи книги та журнали. Роботи графіка незрозумілі багатьом його сучасникам, і вони залишаються в тіні, чекаючи свого часу. Паралельно Михайло Іванович починає займатися керамікою, викладаючи в Одеському політехнікумі мистецтв. У 30-ті роки художника заарештувало НКВС і йому довелося облишити свою пристрасть — портрети. Тоді ж Михайло Жук віддався викладанню та кераміці до кінця життя, тримаючи під замком свій талант.

«Портрет Г. Комара», Михаил Жук«Портрет Г. Комара», Михайло Жук
Теофіл Фраєрман 
Теофил Фраерман Теофіл Фраєрман 

Тернистим видався і життєвий шлях Теофіла Фраєрмана. Багато фактів його біографії досі спірні і можуть ґрунтуватися лише на припущеннях. Проте, достеменно відомо, що народився Теофіл у Бердичеві в 1883 році, невдовзі переїхав з родиною до Одеси і, підробляючи маляром, мріяв займатися живописом. Це й здійснилося — Фраєрман став учнем Киріака Костанді. Через чотири роки навчання він вирішив спробувати щастя в Мюнхені, а звідти попрямував просто до Парижа, причому є відомості, що в цей час у нього не було ані копійки в кишені. Вступивши до однієї з художніх шкіл Парижа, Теофіл поліпшив свій фінансовий стан — його творчість виявилася дуже затребуваною. Тоді юнак став використовувати псевдонім Тео Фра. У 1917 році він приїжджає до Одеси, ймовірно, через хворобу матері. Повернутися назад йому вже не вдасться. Теофіл стає членом Товариства незалежних художників, пізніше — керівником Музею західного і східного мистецтва. У 1930-х роках більшовики починають звинувачувати  Фраєрмана у "формалізмі" й "космополітизмі". Художника звільняють, не приймають у художньому товаристві. Теофіл остерігається з цього часу й до самої смерті показувати свої творіння, побоюючись нових проблем. Зараз картини Фраєрмана на вагу золота. Практично всі його твори, що залишилися в Європі, ніколи не були знайдені.

«Одесские купальни», Теофил Фраерман «Одеські купальні», Теофіл Фраєрман 

Ознайомитися з роботами видатних майстрів-художників можна в Музеї сучасного мистецтва Одеси по вул. Леонтовича, 5. Виставка триватиме до 26 грудня. Вартість відвідування — 100 гривень.

Текст: Олена Побочій

выставка · украинские художники · музей ·

Ще в розділі Арт

Популярне