Їсти чи не їсти – ось у чому питання

16 березня 2019

Маша Нілова розповідає про свої стосунки з дієтами. І робить цілком однозначні висновки. 
 

Замовити сьогодні в якомусь модному місці капучино на звичайному молоці – це faux pas. Якщо ти хоч трохи в темі, то замовиш матчу на вівсяному. І підпишеш фото в Instagram: «Коли день починається з корисних звичок». Це щось з тієї категорії, коли трендом стають, наприклад, вузькі футуристичні окуляри. Їх надівають абсолютно всі. При цьому неважливо, личать вони тобі чи ні. Щось схоже – з дієтами: незрозуміло, чи перетравлює організм на сніданок чіа-пудинг на кокосовому молоці, чи йому буде комфортніше від прозаїчної гречаної каші.

Приблизно рік тому я почала активно вивчати і випробовувати модні дієти. Не для фото в Instagtam. Я хотіла заглибитися в біохімічні процеси, що відбуваються на тлі тієї чи іншої дієти, щоб зрозуміти, як ще, крім медичних препаратів, можна впливати на стан свого організму. Тут потрібний невеликий відступ. Мій шлях до розуміння того, що таке правильне харчування, почався 13 років тому, коли я потрапила в лікарню і була ошелешена діагнозом: «діабет». Він не був наслідком неправильного харчування – я завжди любила свіжі і корисні продукти, подані в обдуманому безладді – і неодмінно на красивій тарілці. Але стався збій в ендокринній системі, який почався зі щитовидної залози. На цьому тлі розвинувся діабет.

Тестувати дієти я почала з аутоімунного палеопротоколу. Купила курс Ізабелли Венц, відомого американського блогера і фармацевта з США. У неї теж аутоімунне захворювання «щитовидки», але їй вдалося уникнути замісної гормональної терапії – за допомогою строгої системи харчування і спеціальних добавок.

Головний принцип палеодієти – харчуватися так, як харчувалися предки в кам'яному віці: щось зловив, щось зірвав. Хитрість, звичайно, не в тому, щоб «ловити» і «зривати», а в тому, щоб знайти натуральні, необроблені продукти: м'ясо, рибу, овочі і фрукти. Ідея хороша – але дорога. Пошук овочів і фруктів, вирощених без добавок, м'яса і птиці з позначкою «вільний вигул», дикої риби – перетворювався у квест. Доводилося купувати їжу в GoodWine. Другий принцип дієти – ніяких каш, хліба, пасти, піци, і вже тим більше десертів – дався мені простіше: я і до того намагалася обходитися без вуглеводів.

Якось швидко я почала відчувати, що «здуваюся». Зникло відчуття голоду: шматок курячої грудки з порцією салату насичує краще, ніж той же тост з авокадо. На курсі у Ізабелли я почула про Дейва Аспрі і його знахідку – bulletproof кави: велика чашка кави збивається у блендері з ложкою кокосового і ложкою вершкового масла. Звучить «фу», але на смак – звичайний лате з пишною піною. Жир не відчувається, але насичує. Такою кавою я замінила сніданок (до речі, це рецепт з кетодієти, але про нього пізніше). Досить швидко три кілограми, які я довго не могла скинути, пішли.

Джерела енергії на «палео» – це вуглеводи з фруктів і деяких овочів, жири з рослинних олій, білок з м'яса і риби. У процентному співвідношенні – приблизно по 40% на білки і жири, 20% на фрукти. Цілком збалансований раціон, якщо не брати до уваги, що іноді сняться круасани з хрусткою скоринкою. При цьому цукор у крові, природно, рівніший, без різких стрибків, кількість інсуліну в організмі знижується, і зайва рідина йде. На палеодієті я провела чотири місяці і, швидше за все, продовжувала б, якби не запланована поїздка в Індію.

Поринути на пошуки себе з аюрведичними мудростями, і поєднувати це з палеодієтою виявилося неможливо: корова в Індії – це не м'ясо вільного вигулу, а священна тварина.

Так моя дієта «накрилася». Мій сніданок складався з папайї та чаю масала. Фрукти і молоко – жах. А мені було так смачно і добре. Тоді я зробила висновок: тіло погоджується приймати те, що приймає розум.

Після повернення додому мій раціон був сумішшю вегетаріанської і палеодієти: трохи м'яса, помірна кількість жиру, трохи фруктів і багато овочів. А потім сталося вуглеводне завантаження тривалістю у два місяці – відпустка в Італії. Все заборонене відразу: фокача, піца, круасани, капучино. Результат не змусив себе довго чекати: скачки цукру, ранкова набряклість, «рятівний круг» на талії. Якби не ходьба, плавання і в цілому активний спосіб життя, приїхала б до Києва як колобок. 

До кінця канікул у мене сформувався чіткий намір сісти на кетогенну дієту. Я так і зробила – різко, наступного дня після повернення. Кетодієта – це жир, жир і ще раз жир. Рослинні олії, вершкове масло, вершки, жирні сири і м'ясо, сало. Ідея в тому, що організм переходить на інший режим роботи і починає споживати енергію з жиру. Цей процес називається «кетоз». Дозволена кількість вуглеводів не має перевищувати 20-30 г, а це – два огірки і один помідор. Вуглеводів мало в зелені, тому гори зеленого салату вітаються. Кетодієта має медичні показання і добре працює з деякими серйозними захворюваннями. Але в народі її використовують для швидкої втрати ваги.

Можливо, я занадто різко на неї перейшла, можливо, винні особливості мого організму, але відчувала я себе на ній зовсім не так бадьоро й енергійно, як відгукуються про неї завзяті прихильники. Навпаки, я ледве тягнула ноги. Можливо, це був «кетогрип» – період, коли організм адаптовується до нового режиму, – але мене налякали результати аналізів. Показники, які були в нормі, раптом підскочили. Благо, цукор був у нормі.

Будь-яка дієта – це агресивний метод

Ти ніколи не знаєш, які механізми, крім втрати ваги, можуть включитися в організмі. Якщо підсумувати мій шлях до ідеальної системи харчування, я б виділила кілька правил зі свого досвіду.

Правило перше і найважливіше: слухай свої відчуття. Тіло знає, що йому потрібно. Це як з окулярами: треба міряти. Але якщо у випадку з окулярами нічим не ризикуєш, то при виборі дієти на кону здоров'я. Правило друге: важливо знайти баланс. Він – у кожного свій. Загальновідомі максими ( «цукру і булок поменше, фізнавантаження – побільше») треба приміряти на себе і обчислювати: наскільки менше і наскільки більше. Правило третє: якщо наважився на дієту, потрібно починати її плавно і грамотно. Вивчити інформацію, здати аналізи, проконсультуватися з фахівцем – це не додаткові заходи, а норма. Так, і до речі: фахівець – це не блогер, який закінчив двомісячні курси нутриціології і рекомендує всім вітамін D і Омега-3, а людина з вищою медичною освітою.

Шлях до правильного харчування – це не шлях в один день, і я все ще продовжую вивчати повороти і розвилки з розумінням всіх можлвостей: заблукати, спіткнутися, піднятися і піти далі.

здорове харчування · здоров’я · диета · еда ·

Ще в розділі Догляд за тілом

Популярне