Останні три місяці показали нам, наскільки різноманітна наша країна. Хтось уперше спробував справжні полтавські галушки, хтось закохався в гуцульський діалект, а хтось нарешті придбав автентичну вишиванку. Ще один гарний спосіб пізнати регіони нашої країни – це вивчати особливості мови. Ми вже розповідали вам по найхарактерніші вислови, які зрозуміє кожен закарпатець, та про характерні вислови харків’ян. Сьогодні пропонуємо зануритися в колоритну одеську мову – секретами ділиться одеситка, редакторка відділу культури Дар’ я Слободяник.
Одеса завжди була оточена міфами, але перед усім в Одесі звикли романтизувати її мову – колоритну, живу, неповторну. "Мова одеська — плавна і слизька, як прованська олія, з легким букетом помаранчевої шкірки", – писав у середині XIX сторіччя публіцист і громадський діяч Осип Рабінович, який вважається одним із засновників одеської літературної традиції, яку потім продовжив Ісаак Бабель та інші визначні письменники. В цій фразі багато любові до одеського говору, але є й трохи іронії – без цього в Одесі ніяк.
Спеціалісти вважають, що та сама колоритна одеська мова сформувалася в XIX столітті під впливом французької, грецької, німецької, української мови та ідишу – адже Одеса як портове місто завжди гостинно приймала у свої обійми представників різних націй. Але найцікавіше у феномені одеського говору те, що так говорять і в сучасній Одесі – досить просто пройтися вулицями чи завітати на Привоз. Готуючи цей матеріал, я раптом усвідомила, що всі ці слова, що написані нижче, знаю від свого батька, справжнього одесита. Ба більше, вони й зараз становлять основу його лексикона та звучать настільки природно, що я не звертаю уваги. А ще я помітила, що більшість цих слів пов’язані з їжею – адже в Одесі ми добре знаємося на цій справі.
Обожнюю це слово, як і, власне, "синенькі". Навчилася його навіть не в тата, а почула від бабусі, татової мами. Родом вона була з Миколаєва. І чи варто казати, що найсмачнішу ікру із синеньких роблять одесити?..
В Одесі їх їдять на пляжі, і найсмачніші продаються теж дорогою до пляжу. У свої 17 років, спускаючись після пар в ОНУ на Французькому бульварі до пляжу "Дельфін", ми з друзями завжди купували рачки. Іти на пляж без рачків було неможливо.
Улюблене слово мого батька. І піти від нього без "тормозка", звісно, нереально.
У лексиконі мого тата немає слова кукурудза — тільки пшонка.
Мій тато завжди використовує це слово дещо зневажливо.
Теж вимовляється зневажливо. Мій тато іноді каже "лапсердак" на мої модні оверсайз-пальта... І нічого з цим не поробиш.
Перше, що чуєш, коли сідаєш в таксі в Одесі
Навіть якшо це таксі — убер, однаково в Одесі це називається "кастрюлити"