"Ми можемо робити дуже великі і круті речі": Катерина Приймак (VETERANKA) — про гендерну рівність, зміни в суспільстві, активізм та команду
"Ми відстоюємо права жінок — у війську під час служби і після демобілізації", — говорить 31-річна Катерина Приймак, парамедикиня, очільниця громадської організації Рух Veteranka (ГО "Жіночий ветеранський рух").
Катерина Приймак — учасниця першого друкованого видання Vogue Ukraine Leaders 2024.
Вони з посестрами — співзасновницями Руху Veteranka — впевнені: захист прав жінок автоматично посилює права людини загалом. "Це не лише про базові права на життя, безпеку, самореалізацію, а й про доступність медичних послуг, можливості професійного зростання й освіти. Ми прагнемо здорового суспільства, в якому людина може розвиватися".
Культурологиня за освітою, ветеранка, бойова медикиня Катерина Приймак опікується питаннями реінтеграції військовослужбовиць у цивільне життя та головним напрямком своєї роботи називає зміни в секторі безпеки та оборони. Їй 31 рік, третину з них вона живе війною та мріє про мир.
Приймак говорить швидко, емоційно і, здається, не здатна сповільнитися ані на хвилину. В зумі я спостерігаю, як вона, крокуючи вулицями Києва, на бігу відповідає на повідомлення, стрибає в таксі, мчить в офіс — і навіть там, не спроможна зупинитися, кружляє кабінетами та коридорами. Вона поспішає — і цей безперестанний біг, очевидно, допомагає їй принаймні залишатися на місці.
Після бакалаврату в педагогічному університеті ім. Драгоманова та Революції гідності вона могла йти в магістратуру й опікуватися новими виставками в PinchukArtCentre, де почала працювати після Майдану, але замість того восени 2014-го пішла в Добровольчий Украї́нський Корпус "Правий сектор". "Я часто думаю про те, ким би я була і що б робила, якби не війна. Мабуть, я не часто роблю вибір сама, за мене це робить всесвіт. Я просто намагаюся довіряти цьому шляху".
Парамедикинею у складі евакуаційної бригади вона пройшла найгарячіші точки фронту на Донеччині: Піски, шахта "Бутівка". За 11 місяців служби вигоріла вщент. Тоді Катерина радикально змінила профіль – у 2015-му пішла працювати на телебачення асистенткою кастингу на СТБ, де подолала повний цикл кар’єрного зростання.
У 2018-му Марія Берлінська запросила її доєднатися до команди глобального адвокаційного проєкту "Невидимий батальйон", який досліджував і документував участь українських жінок у війні проти окупаційної армії Росії. Вони працювали над посиленням спільноти — і врешті у 2019 році перетворились з "Невидимого батальйону" на ГО "Жіночий ветеранський рух", яке і донині працює для розширення прав жінок у війську.
Швидко з’ясувалося, що адвокація прав жінок потребує спеціальної освіти. Тоді вона вступила на магістратуру до Київської школи економіки, на програму "Публічна політика та врядування". У 2021-му отримала диплом. Одночасно вчила англійську, щоб комунікувати з міжнародними організаціями, зокрема UN Women, та представляти українських ветеранок в ООН у Нью Йорку та Женеві.
Її мета — говорити з людьми публічно, змінюючи суспільну думку, і взаємодіяти з державою там, де потрібна експертиза військовослужбовиць. "Ніхто не піде в армію, якщо бачитиме ветеранів, до яких усім байдуже, які не можуть реалізуватися в цивільному житті, набувають залежностей або стають ізольованими через інвалідність", — палко розповідає Катерина. Вона вважає, що армія зараз — найважливіша сфера. "На жаль, ми діємо дуже повільно. Армія зробила квантовий стрибок у розвитку, але цього недостатньо, аби вижити. Те, як функціонує держава, треба аналізувати, змінювати та модернізувати".
До 2016 року жінка, яка командувала бойовим підрозділом, могла бути оформлена в його штаті як швачка, кухарка або банщиця. Завдяки роботі Приймак з "Невидимого батальйону", який досліджував та документував участь українських жінок у війні проти окупаційної армії Росії, було відкрито 63 бойові посади для жінок. Однодумиці домоглися змін законодавства: у 2016-му — наказу Міноборони, а за два роки – ухвалення Закону України "Щодо забезпечення рівних прав і можливостей жінок і чоловіків під час проходження військової служби у Збройних Силах України та інших військових формуваннях". Приймак вважає, що це тільки початок.
"Коли досліджуєш питання гендерної рівності і бачиш суцільні бар’єри – потрібні зміни в суспільстві, – каже Катерина. — З одного боку, жінок засуджують за можливість виїздити за кордон; з іншого, коли вони хочуть служити, — їх намагаються відправити на тилові посади".
Зараз Рух Veteranka розширюється, запроваджується система членських внесків, щоб мати більше можливостей підтримувати посестер. У першу добу повномасштабного вторгнення вони заснували ще один напрямок — забезпечення захисниць та їхніх підрозділів; так з'явився благодійний фонд Veteranka, адже постала гостра потреба у таргетованій матеріальній допомозі жінкам-військовим на фронті та під час реабілітації. "Неможливо бути стійкою організацією за відсутності хоча б кількох джерел фінансування. Якби не гранти і донорська допомога, я б не могла годувати команду", — зізнається Приймак. UN Women — структура ООН з питань гендерної рівності та розширення прав і можливостей жінок, — не може підтримувати військові програми через інституційні обмеження, проте допомагає проєктам для ветеранок та цеху соціального підприємництва By VTRNK, де шиють жіночу військову форму та мерч руху.
Вона хоче прожити життя із сенсом і результатом. "На рівні якихось ціннісних переконань я не можу бачити руйнацію, біль і страждання". Їй боляче дихати, коли на цвинтарі вона бачить родини, що прийшли вшанувати своїх загиблих. "Тому я йду на стару частину кладовища і безперервно курю. Можливо, це егоїзм", — знизує плечима.
Лідерка Жіночого ветеранського руху вже п’ять років у психотерапії, понад рік приймає антидепресанти. "Не відновивши ресурс, не маєш ефективності", — тверезо зазначає вона. Ефективність потрібна як ніколи: Катерина хоче розробити дієві механізми притягнення військових до відповідальності — чи то за провалені операції, чи то за правопорушення. "Якщо ми говоримо про протидію сексуальним домаганням і насильству, без змін на рівні військової юстиції відповідальність неможлива". Вона співпрацює з Міноборони, щоб створити інструкцію такої протидії.
Катерина каже, що пишається своєю командою і бачить величезні перспективи розвитку. "Ми можемо робити дуже великі і круті речі. Моя мета — посилити нашу організацію так, щоб ми могли допомагати швидше, ефективніше, експертніше. Все, що потрібно — соціальний капітал, команда і знання".
Читайте також
"Я тримаюсь на каві і адреналіні": волонтерка, репортерка телеканалу «Суспільне. Черкаси» Вікторія Хамаза – про доброту, красу і збори
Ярослава Гресь — про роботу з UNITED24, завдяки якій вдалося зібрати 670 млн доларів на допомогу Україні
