1/4 століття: якою була мода у 2000 році
2025 рік уже на порозі, а це означає, що вже минула перша чверть 21-го століття. Зазвичай ми дивимося вперед і з нетерпінням чекаємо майбутнього. Власне, наступного року справді є на що чекати: дебюти в Celine, Givenchy, Tom Ford і, ймовірно, Chanel, хоча ми ще чекаємо на підтвердження, чий саме дебют це буде. А ще неминучі сюрпризи, як поява Бейонсе на показі Luar чи чергове разюче шоу Margiela Artisanal від Джона Гальяно.
Однак, як хранителі найповнішого архіву моди 21-го століття – адже Vogue Runway, по суті, є "музеєм образів" – ми рахуємо, що нині варто й озирнутися назад. У серії матеріалі "1/4 століття" ми детально вивчаємо початок 2000-х, виділяючи колекції, що задавали тон, найяскравіші образи з червоних доріжок, а також інновації, тренди та культові речі, які вплинули не лише на індустрію, але й на світ в цілому.
"Що ми робили до Style.com?". Як сайт назавжди змінив моду
Сказати, що Style.com "зламав" Інтернет, — це не перебільшення, а факт. Сайт революціонізував висвітлення модних показів, змінивши уявлення про швидкість, масштаб і авторитетність. Однак він не був створений для цього.
Офіційно запущений у вересні 2000 року як "онлайн-домівка журналів Vogue та W", сайт мав стати важливою платформою для багатьох брендів. Задуманий як комерційний проєкт, Style.com прагнув бути дієвішим за друковані видання. "Цей проєкт, можливо, є найамбітнішою спробою поєднати глянець з ритейлом, — писав Сол Ханселл у The New York Times у 2000 році. — Користувачі зможуть миттєво купувати рекомендовані журналом речі".
Дизайнерська мода завжди була недосяжною для багатьох, як і спосіб її презентації. Style.com часто приписують "демократизацію" модних показів, але точніше буде сказати, що він надав доступ до ексклюзивних подій і світу гламура. Рецензії в день показу, фотографії з-за лаштунків і вуличний стиль створювали у користувачів відчуття "присутності". Неможливо пояснити сучасним "цифровим уродженцям", якими були часи до Інтернету. Мода завжди неохоче приймала нові технології. Наприклад, коли Гельмут Ланг представив колекцію осінь-зима 1998/1999 на CD-ROM, це було шоком. Тому, коли у 2000 році з’явився Style.com, не всі були готові до такого формату.
Style.com зробив революцію, надаючи доступ до повних показів, коли раніше модні шоу були представлені лише кількома відібраними образами, схваленими редакторами. Мати всі колекції в одному місці з можливістю архівного пошуку стало величезним проривом. Завдяки функціям, як-от пошук і створення мудбордів, Style.com можна назвати своєрідним прототипом сучасних модних додатків, які полюбили міленіали та покоління Z.
У Style.com цінувалася миттєвість, а мода перетворилася на пікселі. Вплив сайту зробив зображення такими ж важливими, а іноді й важливішими за сам одяг. Фото стали способом, через який і інсайдери, і сторонні могли розповідати свої історії. Vogue Runway, запущений у 2015 році, не тільки продовжує місію Style.com, але й зберігає його архів — справжній музей зображень.
Клас 2000: Індивідуалісти
У липневому випуску 2000 року Vogue зібрав 14 дизайнерів для зйомки у стилі класичного випускного фото. Зйомку у Нью-Йорку провів Стівен Мейзел, а стилізацією займалася Грейс Коддінгтон. Ці дизайнери представляли нову хвилю талантів, які змінювали моду, і вибір редакції був напрочуд влучним. Кожен із них був по-своєму революційним.
До цієї групи увійшли: Ніколя Жеск’єр (тоді ще в Balenciaga), Хусейн Чалаян, Веронік Бранкіньо, Джунья Ватанабе, Ан Вандевордт і Філіп Арікс із A.F. Vandevorst, Мігель Адровер, Еді Сліман (тоді в Dior Homme), Джозеф Тімістер, Олів’є Тейскенс, Лоуренс Стіл, Роберто Менікетті з Burberry Prorsum і Віктор Горстінг та Рольф Снурен із Viktor & Rolf. Разом вони перевернули уявлення про модні будинки, перенесли концептуалізм у центр уваги, радикалізували силуети і змістили вісь впливу до нових локацій, таких як Бельгія. Вони виконали те, що має робити кожна група сміливих новаторів: повністю переосмислили моду.
З перспективи 25 років (писати ці цифри здається менш страшним, ніж говорити "чверть століття"), ми знаємо, як розгорнулися їхні історії. Деякі з дизайнерів очолили культові модні доми, інші були змушені закрити свої бренди, а один із них — Тімістер — на жаль, пішов із життя. Але, дивлячись на цю групову фотографію, виникає сучасне питання: як би виглядало таке фото сьогодні — і хто б на ньому був?
Сукня, яка спровокувала тисячі пошукових запитів… і Google Images
На межі 2000-х світ хвилювався через "міленіумний баг", який міг зруйнувати комп’ютерні системи та спричинити хаос. Але цього не сталося. Натомість через два місяці співпраця Дженніфер Лопес і Versace поставило Google на межу краху.
23 лютого 2000 року Дженніфер Лопес з’явилася на 42-й церемонії "Ґреммі", одягнувши зелену шифонову сукню від Versace з тропічним принтом, зі спідницею, розріз якої сягав стегна, і глибоким декольте. Коли Лопес вийшла на сцену вручати першу нагороду вечора, шум у залі відчутно зріс. "Це вперше за п’ять чи шість років я впевнений, що на мене ніхто не дивиться", — пожартував її співведучий Девід Духовни. За цією подією спостерігали 25 мільйонів глядачів на каналі CBS.
Наступного дня сукня стала світовою сенсацією. У 2000 році смартфонів ще не було, але чутки про вбрання швидко поширилися офісами, і люди кинулися шукати "зелена сукня Джей Ло" на своїх комп’ютерах. У Пало-Альто молода пошукова система Google, якій тоді було всього 18 місяців, зафіксувала величезний наплив запитів, який майже перевантажив їхні сервери. Як згадував колишній генеральний директор Google Ерік Шмідт у 2015 році: "Дженніфер Лопес одягла зелену сукню, яка привернула увагу всього світу. На той час це був найпопулярніший запит, який ми коли-небудь бачили. Але ми не мали надійного способу надати користувачам те, що вони шукали: фото Джей Ло в цій сукні. Так народився Google Image Search". Функцію пошуку зображень, тепер відому як Google Images, запустили у 2001 році безпосередньо завдяки дизайну Донателли Версаче для Лопес.
У 2019 році Лопес і Versace возз’єдналися на показі в Мілані, щоб відзначити річницю легендарної сукні. Цього вечора Лопес вийшла на подіум у новій версії свого історичного вбрання. І знову кількість пошукових запитів різко зросла, доводячи, що ця сукня все ще має потужний вплив навіть через десятиліття.
Net-a-Porter доводить: справа не в тому, щоб бути першим, а в тому, щоб бути найкращим
На межі тисячоліть Інтернет, ще нова і незвідана технологія, викликав одночасно захоплення і недовіру. У 1990-х роках розвиток персональних комп’ютерів та винахід веббраузера призвели до так званого "дотком-буму". Люди втрачали голову від можливостей, які відкривалися перед ними: нові вебсайти й онлайн-компанії з’являлися щодня, отримуючи величезні інвестиції. Але в березні 2000 року бульбашка луснула, посиливши сумніви у стійкості цієї нової технології.
Електронна комерція розпочала 2000-ні з обережності. Наприклад, Boo.com, багатообіцяючий онлайн-магазин, орієнтований на молодь, пропонував модний одяг, спортивний мерч і революційні на той час функції, як-от 360-градусний перегляд товарів і віртуальний помічник "Міс Бу". Але все це виявилося занадто складним для свого часу: більшість комп’ютерів працювали через повільний модемний Інтернет, який не міг обробляти такі ресурсоємні функції. До того ж сайт не підтримував Macintosh. Через два роки Boo витратив $135 мільйонів інвестицій і збанкрутував.
У цей непростий час LVMH запустив eLuxury.com, платформу, яка продавала шкіряні вироби від Louis Vuitton, Marc Jacobs і Fendi, а також люксові косметичні продукти, як-от креми La Prairie. Приблизно тоді ж, у 2000 році, колишня редакторка моди Наталі Масенет заснувала Net-a-Porter. Її успіх не був миттєвим, але завдяки контактам у світі моди, які вона завела під час роботи в журналах, Масенет змогла поступово побудувати стабільну базу клієнтів.
eLuxury не протримався навіть десяти років, а до 2005 року Net-a-Porter вже повідомляв про продажі на суму $16 мільйонів. Відтоді компанія стала взірцем онлайн-магазину, який задав стандарт для всіх наступних. Секрет Масенет криється в її редакційному підході: вона створювала головну сторінку Net-a-Porter, як розворот у модному журналі, не лише підкреслюючи тренди, але й пояснюючи їх у доступній формі.
Додайте до цього бездоганний сервіс: навіть ті, хто раніше ніколи не робив онлайн-покупок, наважувалися придбати щось завдяки простій процедурі повернення без додаткових витрат. У той час, коли люксові бренди ще не поспішали освоювати цифровий простір, Net-a-Porter захопив їхню аудиторію.
Коли кавовий столик — це не кавовий столик?
Хусейн Чалаян вже закарбував своє ім’я в модній індустрії, коли одягнув моделей у чадри, досліджуючи статус мусульманських жінок у суспільстві. Пізніше він створив віртуозні сукні, які трансформувалися прямо на очах глядачів під саундтрек 20 століття. Цей саундтрек включав "істеричні промови Гітлера, бомбардування з повітря, звук реактивних двигунів і гудіння лопатей гелікоптерів", як згадувала Сара Мауер із Vogue Runway.
Чалаян здобув репутацію авангардиста своїми новаторськими колекціями, але найсильніше його провокаторський дух проявився в колекції осінь-зима 2000/2001, коли він перетворив меблі на моду. Чохли для крісел трансформувалися в сукні прямо на подіумі. Потім модель зробила крок у кавовий столик, і той перетворився на спідницю — дивовижне інженерне досягнення, успіх якого, включно з самим дизайнером, ніхто не міг передбачити до моменту, коли це сталося. Винахідливість цього шоу та його тонкий соціальний коментар встановили високу планку, яку за майже 25 років мало хто з його колег зміг досягти.
Покази року
Найяскравіші виходи на червоних доріжках
Фінальний кадр
За матеріалом vogue.com
