Київ-Болонья: що треба знати перед переїздом до Італії
Vogue UA продовжує розповідати історії українців, які вимушено евакуюються через війну Росії в Україні. Ми вже розповідали про життя наших людей у Хорватії, Литві, Норвегії та інших країнах. Своїм досвідом ділиться Маргарита Бабюк, яка вирушила до Італії.
Рішення про переїзд до Італії далося мені не швидко. Перший день війни в Києві шокував, другого дня ми пережили обстріл школи, де ховалися в укритті; диверсантів, що з'явились на її порозі, з вигляду звичайних киян. Після цього було 16 годин евакуації в Карпати, без зупинок на сон та кілька ночей у безпечному Львові. І навіть коли моя мама зі сльозами на очах переконувала мене, що єдиний спосіб для неї жити далі – це знати, що я буду в безпеці, все ще було важко наважитись виїхати за кордон. Це відчувалось, як зрада, як слабкість та сором. Зараз мені вже не соромно. І жодна українка, якій довелось виїхати – не слабка, у цьому я переконана.
Спочатку, автомобілем я добиралася зі Львова до кордону з Польщею, а вже звідти мені вдалося виїхати до Варшави – абсолютно незнайомі люди погодились довезти мене машиною. З Варшави до Болоньї я добиралась літаком. Варто пам'ятати, що в Італії діють обмеження у зв'язку з Covid-19, тому перед посадженням можуть запитати про covid-сертифікат або тест. Зараз "green pass" (так італійці називають covid-сертифікат) дійсний, якщо від часу 2-ї дози не минуло півроку, або є 3 дози вакцини. Тут майже всюди сканують QR-код: у крамницях, кав'ярнях і ресторанах, в державних установах. QR-код з додатку Дія також підходить.
Коли ви купуєте квиток на літак, вам можуть запропонувати заповнити форму, в якій потрібно вказати свою адресу постійного проживання в Україні, надати інформацію щодо місця приїзду та заповнити інші особисті дані. Не впевнена, чи це вимога лише перевізника Ryanair і чи є не заповнена анкета приводом для відмови у перельоті. Звісно, всі зараз з розумінням ставляться до українців, тому, навіть, якщо у вас немає можливості оформити додаткові форми онлайн, не соромтесь повідомляти про ваші обставини перевіряючим.
Варто сказати, що до Італії можна також їхати волонтерськими автобусами, їх на польському кордоні багато. Не важливо, куди вам треба: в місто у Польщі, чи одразу в Італію, – волонтери якимось магічним чином все координують, допомагаючи кожному. Також знаю напевно, що у Пшемишлі є центр допомоги, звідки в Італію організовано вивозять усіх бажаючих. Вже по приїзду я почала моніторити Facebook-групи Українці в Італії.
Одразу скажу, що особисто я пошуком житла не займалась, у мене тут живе родина. А тим людям, які власними силами шукають квартиру в Італії, на жаль, легко не буде.
На короткий строк (а 3 місяці тут – це короткий строк), зазвичай, житло здають лише поденно, тобто переплачувати доведеться суттєво. Для довготривалої оренди більшість орендодавців будуть вимагати ваш контракт на роботу – без нього італійці не повірять у вашу платоспроможність. Також поширеною тут практикою є оплата за оренду одразу на 2-3 місяці наперед. В середньому, 1 місяць оренди в Італії складатиме 500-800 євро (не враховуючи платежі за газ, електроенергію та інші комунальні послуги, яких в Італії багато). За послуги ріелторів (а без них ви не зможете оформити контракт) також знімається плата еквівалентна 1 місяцю оренди вибраного житла.
Усі ці формальності пояснюються дуже просто: за законом після оформлення контракту орендодавець не має права вас виселити, навіть, якщо щось піде не так. Наприклад, якщо ви тимчасово втратили можливість платити affitto (оренду). Тому італійці дуже серйозно ставлятья до вибору людей, яким здають житло, і вимагають залізних гарантій. Найліпший варіант, з мого погляду – шукати кімнати в помешканнях, які вже хтось офіційно знімає.
Для пошуку роботи вам знадобиться знання італійської. Здається, очевидно, але на цьому варто наголосити. Англійською з вами можуть поспілкуватись у великих містах, здебільшого у сфері обслуговування або у великих інтернаціональних компаніях. Але поспішати пропонувати роботу не будуть. Щоправда, бувають і винятки, особливо, якщо ви готові розглядати варіанти некваліфікованої роботи. Надійні пабліки чи ресурси з пошуку роботи конкретно по Італії мені не траплялись. Загалом, як щодо роботи, так і інших побутових питань – їх краще вирішувати через знайомих. Думаю, не зайвим буде сказати, що для італійців робота недалеко від дому -–це розкіш, і вважається абсолютно нормальним витрачати 30-40 хвилин в один бік. Тому змиріться з тим,, що транспорт знадобиться часто. На жаль, жодних пільг українцям не передбачено.
Щоб купити SIM-карту, вам знадобиться паспорт і 20-22 євро за підключення, а згодом – близько 9 євро щомісяця. За ці гроші ви отримаєте безліміт на дзвінки в Італії, 40-60 хвилин на українські номери, а також 50-70 Гб мобільного інтернету. Інформацію отримала в крамницях операторів TIM та Vodafone, можливо, є й інші варіанти, про які я не знаю.
Тішить, що зараз деякі комуни організовують безкоштовні курси італійської для українців. Розумію, багато хто з нас зараз має надію, що війна закінчиться так само раптово, як почалась, і ми повернемось додому. Проте, поки цього не сталось, на мою думку, важливо використовувати можливості для навчання та роботи, які надає нам світ й Італія зокрема.
Враховуючи свій особистий досвід, наважусь порадити тим, хто ще не визначився з країною переїзду. Якщо у вас немає близьких чи знайомих, які готові вас прихистити в Італії хоча б на перші 2-3 місяці, можливо, варто пошукати варіанти в інших країнах Євросоюзу. Самі італійці кивають у бік Німеччини, їм вона здається більш дружньою для українців. Чи Іспанія, де, як кажуть, орендувати житло виходить дешевше.
Моя думка в жодному разі не дискредитує самих італійців – вони чудові, залюбки допомагають, висловлюють нам підтримку словами, постерами, прапорами на балконах, збирають гуманітарну допомогу. Але бюрократія тут саме така, яку весь світ безсоромно висміює в стереотипних анекдотах. Вас дійсно можуть відсилати колом між віконцями в реєстратурі в лікарні тричі. Ви можете витратити цілий день, а то й кілька, щоб роздрукувати документ, який потім виявиться непотрібним.
Хоча, насправді, після сліз матері, ракет, що вибухають за рогом твого будинку, винищувачів над головою та смертей невинних людей – бюрократія здається не такою вже й проблематичною. Вирішите ви переїхати в Італію, чи вже шукаєте тут чи у іншій країні, я вірю, що кожному з нас усе вдасться. Нам потрібно вижити. Потрібно перемогти. З Україною в думках, чи на її землі – неважливо. Будемо жити!
