Занадто дорого: як окупаційна радянська влада поховала під водою сотні українських сіл
Тисячі понівечених людських доль, сотні затоплених селищ, знищені екосистеми та зруйновані історичні пам’ятки — так сталося, що жахливі наслідки радянського свавілля зі створення гідроелектростанцій на українській землі не набували великого розголосу, втім навіть зараз не всім відомо, до чого призвело безглузде та нищівне господарювання тих часів. Воно й не дивно — радянська влада докладала безліч зусиль, щоб приховати ті злочини, що вона скоїла. Сьогодні, коли український Південь знову потерпає від терору загарбників, згадаємо історію створення великих водосховищ на українських річках — Дністровського та Кремечуцького водосховищ, Київського моря та, звісно ж, Каховського водоймища.
Дністровське водосховище
Понад 40 років минуло з часів створення Дністровського водосховища, втім досі мало кому відома його історія. Дністровське водосховище розкинулося на межі Вінницької, Хмельницької та Чернівецької областей і вирізняється неймовірною мальовничістю. Безкрає море в оточенні височенних зелених пагорбів — у кожного, хто потрапляє в ці місця, буквально затамовує подих від чудових краєвидів. Сьогодні тут активно розвивається туризм, ці місця полюбляють рибалки. До того ж на місцевих скелястих схилах якимось дивом зберігся скельний стародавній монастир. Але ці місця пам’ятають жахливу історію та тисячі людських трагедій. Чимало туристів навіть і гадки не мають, що під прозорою водою поховано десятки селищ.
На початку 1970-х років мешканцям понад 60 сіл, розташованих у низині Дністра, повідомили про те, що вони мають залишити свої оселі, пояснивши, що тепер тут буде водосховище. Люди відразу навіть повірити не могли, що їх отак запросто женуть з рідної землі, на якій віддавна мешкали їхні предки, адже ці місця мають дуже багату і довгу історію. Жителів змусили самотужки до останньої дощечки розібрати власні будинки, засипати криниці, знищити церкви, вирубити та спалити сади, а попіл і вугілля — вивезти. Кладовища теж підлягали "переїзду". На місті поселень люди мали залишити саму пустелю. Згодом розпочався процес затоплення, який тривав 8 років та остаточно завершився у 1987-му. Відтоді природній стан Дністра різко погіршився, річка стала міліти, зникли деякі рослини з пантеону Подільських Товтр.
Київське море
У 1959 році в межах проєкту "Дніпровського каскаду" розпочалося будівництво Київської водойми для потреб Київської ГЕС. Для створення "моря" завдовжки 100 км та завширшки 15 км було затоплено 92 000 га землі. Це 52 населених пункти, в яких мешкало понад 33 000 людей. Жителів селищ також змушували розбирати свої будинки власноруч. Тим, хто погоджувався на переїзд, платили мізерну компенсацію, а будинки тих, хто наважився протестувати, просто зносили бульдозером, насильно вивозячи людей у найближчі села або колгоспи. Переселенці згадують, що на місці Київського моря були дуже родючі поля, чудові ґрунти, сади і безліч озер. З початком будівництва ГЕС дерева вирубали, села позносили, а про цвинтарі забули. Тому одразу після будівництва по водоймі подекуди спливали труни.
Кременчуцьке море
"Перемога над природою" — так називали в СРСР проєкт зі зведення Кременчуцької ГЕС. Що ж, вельми влучна назва — природу було вкладено на лопатки: внаслідок затоплення прилеглих територій 75 % первинних природних ландшафтів заплави Дніпра було повністю трансформовано, зазнавши невідновних втрат. У 1950-х роках на території Черкаської, Полтавської та Кропивницької областей було затоплено 225 000 га землі, а разом з нею — понад 200 населених пунктів, звідки виселили 133 000 осіб. Тих мізерних грошей, що виплачували людям як "компенсацію" за втрачені оселі, катастрофічно не вистачало. Тож "біженці" змушені були власноруч будувати собі помешкання на новому місці. Так "за вказівкою партії" були змінені долі тисяч людей, а історію цілих поколінь водномить поховали під водою.
Каховське водосховище
Каховську водойму було створено через будівництво однойменної ГЕС та заповнено в 1955—1958 роках. Тоді внаслідок затоплення 212 000 га землі було переселено до 150 000 осіб і зникло під водою близько 100 населених пунктів та чимало історичних пам’яток, серед яких столиця хана Мамая — місто Замик. Пішла під воду більша частина історичного заповідника "Великий Луг". Водоймище покрило водою величезну територію найродючіших земель, зокрема знамениті дніпровські плавні. Упродовж кількох років після створення водойми з настанням весни перелітні птахи кружляли над водою в пошуку родових гніздувань і, не знайшовши, часто просто гинули. Безліч звірів були позбавлені дому. Затоплення катастрофічно вплинуло на екологічну рівновагу регіону. Створене водосховище призвело до зміни рівня ґрунтових вод, затоплення лісів та боліт, а також втрати природних житлових умов для різних видів тварин. Люди також були змушені мігрувати та адаптуватися до нових умов життя.
Сьогодні, просто зараз, і знов-таки через дії окупантів, які підірвали Каховську греблю, ця водойма знову затоплює цілий регіон, позбавляючи житла десятки тисяч людей, спричиняючи жахливі екологічні наслідки для усього Півдня країни. Каховська ГЕС знищена і відновленню не підлягає. Експерти наголошують, що вода буде прибувати упродовж чотирьох діб, поки водойма цілком не спустошиться.
