Історія одного фото: підрив ДніпроГЕС радянськими військами
Росія продовжує підтверджувати діями свою терористичну сутність — у ніч проти 6 червня загарбники підірвали дамбу Каховської ГЕС, що вже призвело до затоплення міста Нова Каховка, а також загрожує великою водою ще 80 населеним пунктам. Однак для окупантів це не перший випадок такого безрозсудного тероризму на території України. 18 серпня 1941 року радянські війська підірвали ДніпроГЕС.
82 роки тому радянські війська, а саме офіцери-червоноармійці 274-ї стрілецької дивізії, підірвали греблю Запорізької гідроелектростанції — найбільшої в Європі на той момент. Їх мета була проста — не допустити переходу німців на лівий берег Дніпра. Це їм не допомогло зупинити ворога, який за кілька місяців зміг відновити дамбу, але призвело до величезних втрат — за різними даними біля 100 000 українців, що мешкали у навколишніх населених пунктах, загинули під час затоплення. До речі, жертвами цих дій стали і радянські солдати, яки переправлялися через греблю в той момент.
Радянська влада довго приховувала масштаби трагедії у Запоріжжі, звинувативши у підриві німців. Виконавці підриву, Борис Епов та Олексій Петровський, діяли за наказом Сталіна і не попередили про свої дії ані місцеву владу, ані військове керівництво, навіть не намагаючись знизити кількість жертв та жахливі наслідки. Так, для організації вибуху вони використали понад 20 тонн вибухівки амоналу, через що у греблі утворився пролом завдовжки 165 метрів. Він спровокував хвилю висотою 20 метрів, що змила плавні острова Хортиця та прибережну смугу в Запоріжжі, згодом прорвавшись до Марганця та Нікополя. Ці міста розташовувалися у 80 кілометрах від місця вибуху.
Будівництво ДніпроГЕСу почалося 1927 року із залученням 10 000 робітників, а через п'ять років ця кількість сягала вже 63 000 людей. За свою історію станція кілька разів ставала об'єктом ворожих атак, але саме 18 серпня 1942 року вважається чорним днем в історії українського народу та черговим доказом усієї суті тоталітарної машини.
