За останні роки українське кіно пройшло великий шлях від локального успіху до участі у головних кінофестивалях світу у Венеції, Каннах, Берліні та головної кінопремії світу – "Оскар". У нашій добірці розповідаємо про нове українське кіно, зняте за останні три роки, відоме далеко за межами нашої країни, яке розповідає світові і нам самим, що є сучасна Україна.
"Бачення метелика"
Головна героїня картини — аеророзвідниця з позивним "Метелик", яка повертається з полону. Її чекають рідні, друзі, побратими та коханий, але нове життя приносить і нові виклики. Захоплива, тонка стрічка досліджує важливе для нашого суспільства питання складної психологічної адаптації військових у мирному житті
"Бачення метелика" — дебютна повнометражна робота режисера Максима Наконечного. Сценарій фільму він написав спільно з письменницею та режисеркою Іриною Цілик ("Земля блакитна, ніби апельсин", "Я і Фелікс"). У головній ролі знялась акторка Рита Бурковська, нині військовослужбовиця. Гучна прем'єра стрічки відбулась у програмі "Особливий погляд" Каннського кінофестивалю у травні 2022 року, і для команди червоний хідник Канн став способом нагадати про війну: гостей зустрічали звуки повітряної тривоги, а актори та режисери тримали в руках плакат з написом: "Росіяни вбивають українців. Ви вважаєте образливим і тривожним говорити про цей геноцид?".
"20 днів в Маріуполі"
"20 днів у Маріуполі" — документальна стрічка Пулітцерівського лауреата Мстислава Чернова, яка розповідає про облогу міста навесні 2022 року. Тоді члени команди Associated Press, серед яких був і Мстислав Чернов, стали останніми міжнародними журналістами в оточеному Маріуполі. Вони продовжили роботу та зафіксували кадри, які пізніше стали визначальними образами війни: смерті дітей, масові поховання, розбомблений пологовий будинок та інші жахи російських злочині.
В 2024 році стрічка принесла Україні перший "Оскар" – в категорії "документальне кіно". Але насамперед "20 днів у Маріуполі" – документ російсько-української війни, який має бачити кожна людина у світі.
"Будинок "Слово"
Одна з найважливіших стрічок, знятих за останні роки, розповідає драматичну історію українських письменників доби Розстріляного відродження. Події фільму починаються у 1927 році в Харкові, де за наказом Сталіна збудували кооперативний будинок "Слово". У ньому зібрали під одним дахом українських письменників, яких змусили працювати на благо системи. Фільм розповідає про те, як комуністичний рай перетворюється на справжнє пекло з репресіями, розстрілами, втраченими мріями та життями. Серед українських письменників, зображених у стрічці, — Хвильовий, Курбас, Яловий, які увійдуть в історію України як "Розстріляне відродження".
Режисер фільму — Тарас Томенко, автори сценарію — Тарас Томенко та поетка й письменниця Любов Якимчук.
"Під вулканом"
Фільм польського режисера Даміана Кацура розповідає історію української родини, яка вирушила у відпустку на Канарські острови, проте, коли росія почала повномасштабний наступ, вони за ніч із туристів перетворилися на біженців. Україно-польський фільм змальовує зворушливий і чуттєвий портрет звичайних людей, життя яких в один день змінює жорстока війна.
Головні ролі у "Під вулканом" зіграли Анастасія Карпенко ("Як там Катя?", "Я і Фелікс") та Роман Луцький ("Відблиск", "Сторожова застава"). Оператором виступив Микита Кузьменко, який зняв фільм "Памфір" та відомий роботою над кліпами Гаррі Стайлза, Дуа Ліпи, Cardi B. Це сильне глядацьке кіно, яке розповідає світові про Україну з емпатією та делікатністю.
"Як там Катя?"
Звичайна жінка в страшних життєвих обставинах – це ключова тема фільму "Як там Катя?". Картина розповідає про лікарку швидкої допомоги та одиноку мати Анну, яка є опорою для своєї родини – сестри, матері та єдиної доньки Каті. Але одного дня її донька потрапляє під машину: неочікувана та шокуюча трагедія може все зруйнувати та залишити героїню на одинці з байдужою системою та безмежною втратою…
"Як там Катя?" – повнометражний дебютом української режисерки Крістіни Тинькевич. Світова прем’єра фільму відбулась на 75-му кінофестивалі у Локарно, де він отримав дві нагороди: спеціальний приз журі Ciné+ та приз за найкращу акторську гру для Анастасії Карпенко, яка блискуче зіграла роль Анни.
"Назавжди-назавжди"
Чуттєвий, стильний, красивий фільм Анни Бурячкової переносить нас у Київ 90-х років. Тоня (Аліна Чебан) переходить до нової школи та потрапляє в компанію відчайдушної молоді. Невдовзі вона закохується й опиняється в центрі пристрасного любовного трикутника. Водночас дівчину переслідує її складне минуле. У цьому світі немає місця для напівтонів: палке кохання — назавжди, непохитна дружба — назавжди, життєва драма — назавжди. Назавжди? Чи вдасться Тоні знайти себе і не загубитися в хаосі суперечливих стосунків?
Світова прем’єра "Назавжди-Назавжди" відбулася на Венеційському кінофестивалі в секції "Горизонти Екстра" у 2022 році. В інтерв'ю Vogue Анна Бурячкова розповіла про власне дорослішання в Києві 1990-х, роботу з акторами та реакцію глядачів на фільм.
"Стрічка часу"
"Стрічка часу" — це зворшуливий та теплий погляд на життя українських шкіл у часи повномасштабної війни: від Харкова та Запоріжжя до Києва, Чернігова, Черкас, Одеси, Миколаєва, Очакова, Кам’янського. Це документальне кіно про вчителів та учнів, які під час військових дій продовжують навчати та навчатися, зокрема на деокупованих і прифронтових територіях. За словами режисерки Катерини Горностай, для неї та команди було важливим показати, як живуть сьогоднішні учні в Україні, чому радіють, що робить їх щасливими попри війну.
Фільм показали цьогоріч в межах основного конкурсу 75-го Берлінського міжнародного кінофестивалю,
