Чому варто подивитися документальний фільм Netflix "Таємниці Мерілін Монро: Втрачені записи"
Нова документальна стрічка Netflix кидає світло на таємницю смерті Мерілін Монро та фактично вперше дає змогу висловитися близьким легендарної акторки. Фільм "Таємниці Мерілін Монро: Втрачені записи" вартий того, щоб присвятити йому вечір.
В основі стрічки режисерки Емми Купер лежить надзвичайно цікавий та ексклюзивний матеріал. Це фундаментальне дослідження обставин смерті Монро, яке провів ірландський письменник, фіналіст Пулітцерівської премії Ентоні Саммерс. Три роки Саммерс збирав матеріал, записав сотні годин інтерв’ю з усіма близькими до актриси людьми, від режисера Біллі Вайлдера до психіатра Мерілін Монро Ральфа Грінсона. В 1985 році Саммерс випустив книжку про Монро "Богиня". Він пояснює: звернувся до постаті Монро, бо дізнався, що окружний прокурор Лос-Анджелеса знову відкриває справу про її смерть. Тож письменник провів над цією справою три роки, зібрав 650 інтерв’ю, що згодом лягли в основу фільму Netflix.
Про те, як померла чи не найвідоміша жінка в історії, було розказано тисячі історії та знято безліч фільмів. Монро померла 5 серпня 1962 року, і це було визнано самогубством. Офіційні джерела повідомляли, що економка Монро, Юніс Мюррей, близько 3 ранку помітила, що двері спальні актриси були замкнені. Тоді вона зателефонувала психіатру Монро, докторові Ральфу Грінсону. Той приїхав до будинку актриси близько 3:30 ранку, зайшов через вікно до кімнати й виявив, що Монро мертва. Медики й поліція визнали смерть актриси ймовірним самогубством через передозування наркотиками. Але найбільше відкриття зі 101-хвилинного документального фільму в тому, що автори стверджують: Монро померла дорогою до лікарні, а не була знайдена мертвою у власному будинку в Брентвуді. Водночас вони ставлять під сумнів версію про самогубство.
Але Ентоні Саммерс не каже про те, що Монро вбили. Його версія полягає в тому, що це було випадкове передозування наркотиками. А всі таємниці й чутки щодо смерті актриси були спричинені її зв’язком з братами Кеннеді. Згодом окружний прокурор Лос-Анджелеса завершив розгляд справи й підтвердив первинну зафіксовану причину смерті – передозування.
Мерілін Монро в метро на Мангеттені в 1955 роціОдна з найважливіших фраз фільму звучить на його початку. Її говорить сама Монро, ми чуємо запис її приємного, звабливого голосу, водночас кокетливого та дуже сумного. "Як почати писати історію життя? – запитує вона. – Правда рідко спливає назовні. Зазвичай це брехня. Якщо захочете щось запитати, я вам розкажу... Якщо ви запитаєте про правду, розумієте? Бо інакше складно знати, з чого почати. Якщо не почнеш з правди". На думку авторів фільму, ці слова і є певною мірою квінтесенцію життя Мерілін Монро та причиною її нещастя. Її ніколи не питали про правду – ніхто не хотів знати правду про життя та негаразди найсексуальнішої жінки на світі, натомість всі хотіли щобільше брехні, чуток і таємниць, як за її життя, так і після смерті.
З чоловіком Артуром Міллером у кабріолеті Thunderbird у 1956 роціУ фільмі дві основні теми – стосунки Монро з кіно та чоловіками. Кіно й чоловіки були її великими пристрастями. Ми чуємо розповідь Монро про те, як саме вона закохалася в мистецтво кіно. Дитиною вона завжди дивилася кіно в неділю, в обід. Це була свята традиція в її родині. Дівчинкою зачаровано спостерігала за тим, що відбувалося на екрані – Монро зізнається, що їй було зовсім байдуже, який саме фільм показують, аби просто дивитися на екран і прекрасних людей, акторів. Дитиною Мерілін була закохана в голлівудських зірок – Джин Гарлоу, Джуді Гарленд, Кларка Гейбла – та мріяла бути, як вони. У фільмі звучать уривки інтерв’ю колег Монро. Наприклад, Джонні Г’юстон, режисер фільму "Асфальтові джунглі", одного з перших, де знімалася Монро, згадує: "Вона була юна, дуже вродлива, скромна та сором’язлива. Я дав їй сценарій, а вона повернулася за два дні й прочитала свої репліки просто блискуче". Біллі Вайлдер, який зняв Монро у двох прекрасних фільмах, як-от "Сверблячка семи років" і "Декому це подобається", каже: "У мене ніколи не було проблем з Монро. Але в Монро були проблеми з Монро", маючи на увазі її схильність до депресій та психологічні проблеми.
Мерілін Монро під час танцювального заняття в 1949 роціЩе одна тема, що проходить крізь фільм – це стосунки з чоловіками. Зокрема, з братами Кеннеді. Монро познайомилася з родиною Кеннеді в 1950-х. Тоді вони часто зустрічалися в пляжному будинку в Малібу, що належав акторові Пітерові Лоуфорду і його дружині Патрісії Кеннеді Лоуфорд. Історія свідчить про те, що Монро мала роман як з президентом Джоном Ф. Кеннеді, так і генеральним прокурором США Робертом Ф. Кеннеді. А чутки розповідають про те, що після її смерті з будинку вилучили будь-які предмети, які могли натякнути на стосунки Мерілін Монро з родиною Кеннеді.
Вечір з нагоди 45-річчя Джона Ф. Кеннеді, 1962 рікФільм дає змогу подивитися на Мерілін Монро під іншим кутом, побачити її як живу людину, а не картинку з обкладинки світського журналу. "Для мене Мерілін завжди була трохи одновимірною, — каже режисерка Емма Купер в інтерв’ю Guardian. – Але тепер вона стала для мене набагато реальнішою людиною, живою жінкою, якої я ніколи в ній не бачила".
І до сьогодні Мерілін Монро залишаться однією з найяскравіших жінок в історії, надихаючи сучасників. Варто тільки згадати цьогорічний образ Кім Кардаш’ян на Met Gala, який став модним омажем знаменитій прозорій сукні, в якій Мерілін Монро якраз 60 років тому співала гіт Happy Birthday Mr. President з нагоди 45-річчя Джона Ф. Кеннеді...
