10 найкращих фільмів в історії українського кіно

У другу суботу вересня ми святкуємо День українського кіно. З цієї нагоди пропонуємо вам рейтинг 10 найкращих українських фільмів за всю історію. Він складений спеціалістами Довженко-центру на основі опитування представників національної та міжнародної кінокритичної спільноти. Увесь список зі 100 фільмів можна побачити на сайті Довженко-центру.

Нагадаємо, фільм "Тіні забутих предків", що вийшов на екрани в 1965 році, є екранізацією однойменної повісті Михайла Коцюбинського. Драма про неймовірне кохання Марічки та Івана, яким не судилося бути разом, розгортається в Карпатах, на Гуцульщині. Режисерові Сергію Параджанову блискуче вдалося втілити на екрані старовинні та глибинні традиції й обряди гуцулів. "Тіні забутих предків" очолили список 100 найкращих українських фільмів та ввійшли в історію як символ боротьби українців з радянським режимом.

Ось як описує цей фільм спеціаліст Довженко-центру: "З’явившись на зламі двох радянських епох, коли влада в Москві вже змінилася на реакційну, а в українському кіно ще тривала "відлига", "Тіні забутих предків" стали поворотною подією для розвитку української культури другої половини ХХ століття. Починаючи від дисидентського скандалу на прем’єрі "Тіней" в кінотеатрі "Україна", продовжуючи тривалим протистоянням режисерів-послідовників "поетичної" школи з радянською цензурою, закінчуючи перетворенням фільму Параджанова в ікону стиля для молодого кіно незалежної України".

Чи не найвідомший у світі український фільм знятий Олександром Довженко – яскравою постаттю української культури радянської доби. Стрікча знята в 30-і роки на київській фабриці ВУФКУ та розповідає про колективізацію, створення перших колгоспів в Україні та "класове питання". Цікаво, що ця безперечно авангардиська стрічка Довженко була заборонено радянською владою майжу одразу – через 9 днів після виходу.

Як зазначають у Довжено-центрі, на міжнародному референдумі кінокритиків у Брюсселі 1958 року цю стрічку було названо одним із 12 найвизначніших здобутків світового кінематографа.

Один з найважливіших фільмів як українського, так і світового авангарду. Як ззазначають у Довженко-центрі, "у документальному фільмі "Людина з кіноапаратом" Вертов реалізував багаторічні експерименти і теоретичні напрацювання у сфері операторського мистецтва та монтажу, перетворивши фільм на методичний посібник з кінематографії для майбутніх поколінь режисерів. Камера талановитого оператора Михаїла Кауфмана фіксує строкате життя українських мегаполісів — Одеси, Харкова та Києва доби непу".

Стрікча знята як хронік аодного дня з життя великого міста.

Зворушлива дебютна робота режисера Мирослава Слабошпицького розповідає про хлопця Сергія, який прибуває до інтернату для глухих, вступає в кримінальне угрупування "Плем'я" й закохується в дівчину Аню. Оригінальна стрічка Слабошпиуткого знята без єдиного слова, виключно жестовою мовою та стала революцією не тільки в медах українського кіно. Прем'єра відбулась у 2014 році на Каннському кінофестивалі, загалом стрічка була представлена на понад 109 кінофестивалях світу.

Стрічка одного з головних режисерів українського поетичного кіно Оеоніда Осика, сценарій для якої створив поки Іван Драч. В основі фільма – дві повісті українського письменника Василя Стефаника "Камінний хрест" та "Злодій", що розповідають про долю селян Галичини.

Як зазначає Довженко-центр, Завдяки своїй візуальній виразності стрічка стала однією з емблематичних робіт українського кіно 1960-х років. Саме кадр із "Камінного хреста" прикрасив обкладинку українського видання однієї з найбільш відомих книг про українське кіно "Історія українського кіно" Любомира Госейка.

Фільм чи не найвідомішої жінки українського кіно, одеситки Кіри Муратовоі. Саме "Астентчний синдром" приніс їй світову славу: в 1990 році Кіра Муратова отримала за неі "Срібного ведмедя" Берлінського кінофестивалю.

"Астенічний синдром" – це дві новели: перша розповідає про жінку, яка перебуває у депресії після похорон свого чоловіка; в друга – про шкільного учителя з дивним астенічним синдромом. "Астенічний синдром" багато в чому став маніфестом свого часу, фільмо з якого фактично почалося нове радянське та пострадянське кіно, зазначають в Довженко-центрі.

Російськомовний фільм відомого українського режисера Романа Балаяна. Розповідає про кризу середнього віку у 40-річного Сергія, якого зіграв тогочасна зірка московського каро та театру Олег Янковський. Знімаючи фільм про втому чоловіка в розквіті сил, сорокадвохрічний Роман Балаян в "Польотах" ледь не єдиний раз в своїй фільмографії філігранно влучив як в нерв часу, так і в якийсь універсальний стан важкості й маруди життя, розповідають в Довженко-центрі.

Стрічка, в якій культовий український актор Іван Миколайчук спробував себе в ролі сценариста. Фільм відомого режисера Юрія Іллєнка розповідає про трагічну історію сім’ї Дзвонарів. Складне й водночас романтичне та поетичне кіно розповідає про долю трьох братів з невеличкого села на Буковині, на кордоні з Румунією. Спершу брати потрапляють в батраки, потім опиняються по різні боки барикад, бо один брат служив у Радянській армії, а інший в ОУН-УПА, зрештою, двоє братів трагічно гинуть. Іван Миколайчук зіграв у фільмі роль старшого брата Петра.

Стрічка "Білий птах з чорною ознакою" підсилила гоніння на українське кіно в 70-ті роки. Ось як пише про це мистецтвознавиця Лариса Брюховецька: "У сімдесяті почалися гоніння на діячів культури. Сильним ударом для українського кінематографа стало вилучення з кіно, а потім і арешт Сергія Параджанова. Торкнулося це й Івана. В 68- му під час знімання "Аннички" хтось звинуватив його в націоналізмі. У відповідь Миколайчук спалахнув, намагаючись пояснити різницю між націоналізмом і патріотизмом. Інцидент закінчився доносом у Київ, де Миколайчука кваліфікували як людину ворожої ідеології. А після фільму "Білий птах з чорною ознакою" життя Миколайчука зовсім ускладнилося. Адже стрічку сприйняли мало не як випад ворожих націоналістичних сил. Не раз доводилося акторові пояснювати свою позицію в різних інстанціях та "органах". Він почувався зацькованим та обкладеним з усіх боків".

Складний, тонкий, нервовий і напружений фільм про стосунки дбайливої матері (її втілює на екрані Зінаїда Шарко) та її сина-підлітка, який хочу переїхати до власного батька в інше місто.Фільм був закінчений в 1971 році, але на екрани потрапив лише в 1987, тоді ж отримав призи на Всесоюзному кінофестивалі та на МКФ у Локарно. Через цей фільм режисерку зі скандалом позбавили диплому ВДІКУ та надовго заборонили знімати.

"Вавилон XX" – режисерський дебют актора Івана Миколайчука. Події фільму розгортаються в мальовничому українському селі Вавилоні у 20-х роках XX століття та розповідають про зіткнення старого і нового політичних світів. Міжнародна прем’єра фільму відбулася на фестивалі в Локарно, фільм став гучною подією, хоча знімався в ті часи (1979), коли українське кіно зазнавало неабиякого тиску з боку офіційної радянської влади.