–24 кг за рік: зіркова візажистка Наталія Стрільчук – про свій шлях до здорових стосунків з тілом та бодипозитив
"Якщо скласти гроші, які я витратила на схуднення за все своє життя, то, певно, можна було б купити розкішні апартаменти десь на Золотих воротах", – каже селебриті-візажисткаНаталія Стрільчук. Вона втратила 24 кілограми за останній рік, проте каже, що цифри – не головне; головне – здорові стосунки з тілом та їжею. Про свій досвід Наталія розповіла VOGUEUA.
Протягом останніх двох років я думаю про власний подкаст, в якому хотіла б говорити про бодипозитив, про стосунки з власним тілом тощо, – для мене це актуальна тема. Принаймні, це дало б мені змогу самій розібратися в багатьох питаннях. Я худну з 14 років. Нещодавно прибиралася в квартирі у мами і знайшла свої підліткові фото. На них – худенька дівчинка, яка вважає себе повною і "професійно" худне.
У дитинстві я була пухкенькою, як і багато дітей. Пам’ятаю, коли мама приводила мене зовсім маленькою до педіатра, лікар міг сказати: "Ой, яка хороша дівчинка. Напевно, вона добре кушає". Насправді мама переживала, бо дівчинка "кушати" зовсім не любила.
Необережно кинуті фрази розвивають у нас комплекси і невірне сприйняття себе, своїх стосунків із їжею. Що мала думати дитина, коли чула такі судження? – Напевно, що бути пухкенькою – це погано, що дівчинка такою бути не має, що "добре кушати" – це не добре тощо.
В результаті підлітком я вважала себе повненькою, була закомплексованою та без кінця сиділа на всіляких дієтах. Мама мені худнути не забороняла. Це в подальшому призвело мене до розладів харчової поведінки та проблем у стосунках із тілом. Бо будь-яка дієта в підлітковому віці – передумова РХП. Так, я, на щастя, не мала серйозних проблем на кшталт смертельно небезпечної анорексії або булімії, проте людина, яка періодично сідає на дієти (а в моєму пубертаті були модними абсолютно неадекватні, незбалансовані рисові, білкові дієти тощо), має підвищений ризик РХП.
Попри всі свої комплекси, я була відмінницею, завжди намагалася бути кращою, була на видноті. Вже дорослою, з позиції професійного досвіду навчилася вдягатися так, щоб люди не помічали моєї ваги. Навіть коли я худла на 10–15 кг, ніхто цього не помічав: за рахунок одягу на мені цього не було видно ніколи.
Усе своє життя я скидала та набирала вагу. Схуднути ніколи не було проблемою; важко було цю вагу втримати. Візуально мене завжди сприймали меншою – можливо, завдяки моєму невеликому зросту. Навіть у магазині, коли я просила L чи XL, мені несли одяг розміру М та запевняли: "Та ну що ви, ви влізете". Я, звісно, не влазила. Думаю, вводили в оману й мої пропорції: у мене завжди була фігура "пісочний годинник" з вираженою талією, лінією стегон та грудей.
Весь мій шлях схуднення – це серіал, причому не на один сезон. Напевно, щоразу рушійною силою було бажання подобатись: адже у нас є пунктик: "Худий – означає красивий". Отже, "худі подобаються всім".
Проте цього разу було щось, що відрізняло мій досвід від попередніх. Пройшовши довгий шлях експериментів з дієтологами, з процедурами краси зі зменшення об'ємів тіла тощо, я пішла шляхом лікування. Точкою старту стало вигорання на роботі, постійна втома. Я розуміла, що моє тіло не є здоровим, і головне, чого мені хотілося, – почуватися краще.
Я пішла до ендокринологині Євгенії Рогальської. Мені пощастило, що Ігор Ігнатенко (колишній візажист CHANEL. – Прим. ред.), який очолює wellness-центр Sandler, де колись приймала Женя, допоміг мені з записом: нових клієнтів лікарка вже не брала. У неї був щільний графік, але я встигла потрапити на приймання перед Новим 2022 роком.
Ми зробили величезний чекап. За результатами аналізів та досліджень у мене виявилася запущена інсулінорезистентність та чимало інших порушень. З'ясувалося також, що мій гормональний фон був у дисбалансі.
Лікарка розписала мені план лікування, і я дуже засмутилася. Знадобився певний час, щоб пройти всі етапи від шоку та жалю до самої себе до прийняття. Однією з рекомендацій були біоідентичніпелети. Вони досі лишаються спірним питанням для багатьох, бо метод новий та не вивчений досконало. А ще активно застосовуються і в pro-age-терапії, і, можливо, сама ця "модність" часто відштовхує. Метод полягає в тому, що в жирову тканину вживляється капсула з медичними препаратами, які показані пацієнтові. Найчастіше складові подібних пелет – гормони. Вони щодня повільно вивільняються в жирову тканину і мають привести до балансу гормональний статус. Я була засмучена всім – від усвідомлення того, що моє здоров'я – у поганому стані, до розуміння, що тепер доведеться витратити купу грошей.
Але я зібрала себе докупи і взялася за справу. Спочатку пройшла курс детокс-крапельниць, потім поставила пелети для збалансування гормонального фону. Я не називатиму конкретні препарати з огляду на етичність: індустрія наразі така, що на ваш запит на конкретний препарат відмовляти ніхто не буде, за законом попиту та пропозиції. Проте їх має підбирати виключно лікар, це дуже індивідуально.
Певний раціон був мені рекомендований також. Мушу сказати, що на момент консультації у лікарки моє харчування було досить чистим: я роками ходила до дієтологів та мала ясну картину щодо того, як маю харчуватися. Проте останні два роки роботи з модними дієтологами не пішли мені на користь: як я пізніше зрозуміла, за станом моїх гормонів не можна було вживати певну їжу. Так, одна з модних дієтологинь, у якої я пройшла школу та брала приватні консультації, розробила мені програму харчування, до якої я часто поверталася; на ній я швидко худла, проте не могла втримати вагу.
Схуднувши пару років тому, пам'ятаю, якось я прийшла до модної дієтологині, щоб вона вивела мене на рівний спосіб життя – коли ти можеш нормально харчуватися, але не набирати вагу. Вона мені прописала свій класичний, як я тепер розумію, план харчування, де було багато складних вуглеводів, які мені були протипоказані. Я почала сильно набрякати, а за пів року – повернула нещодавно втрачені 12 кілограмів.
Тож на початку 2022 у мене вже було певне розуміння, що таке ЗСЖ, що таке здорова тарілка нормальної людини (білки, жири, вуглеводи, клітковина) і що мені не підходить. Я харчувалася здебільшого нормально – з поправкою на зриви, які, здається, бувають у всіх живих людей.
Женя порадила відмовитися від цукру, випічки та алкоголю. Що я, власне, і зробила. Перший місяць, коли я ще проходила курс крапельниць, я намагалася споживати більше клітковини, віддавала перевагу незаправленим салатам. За планом я вже мала худнути. Але цього не ставалося: за 1,5 місяці я втратила аж один кілограм. Це зійшов набряк з тіла. А потім почалося повномасштабне вторгнення.
Каталізатором мого схуднення стала війна. На п'ятий день ми виїхали в евакуацію до родичів; дорога зайняла шість днів. Коли ми під'їжджали до пункту призначення, я просила зустрічати мене з чарочкою самогону: проводити по 19 годин за кермом на день виявилося важко. За ці дні я втратила шість кілограмів.
Далі я почала стабільно скидати вагу; це був один з доказів того, що лікування дає результати і картина змінюється. Мені потрібно було постійно контролювати показники гормонів і крові. У селі, у війну, це було важко, але ми впорались. Три місяці я взагалі не вживала алкоголю та цукру. Наприкінці березня дозволила собі з'їсти бублик.
Це схуднення було найбільш усвідомлене за всю мою історію дієт. Проте вагу цього разу я не контролювала, – було просто не до того. У будинку нас було багато; у мене було два спортивні костюми і крихітне дзеркало у ванній, де я бачила переважно своє обличчя. Коли ми повернулися до Києва (мені потрібно було зібрати одяг для поїздки в LA), я зрозуміла, що весь мій гардероб на мене великий. Тоді я встала на ваги – і зрозуміла, що втратила 15 кг. Весь мій одяг наразі на мене великий. Перешити ці речі нереально, тому ми з Артемом Климчуком готуємо ці речі на якийсь благодійний сейл.
Коли ти сидиш на дієті заради схуднення, у близьких активується бажання чимось тебе нагодувати або підбити на солоденьке. Коли ти говориш, що тобі чогось не можна за станом здоров'я, близькі сприймають це з більшим розумінням. Немає оцього вічного: "Та з'їж, нічого з того не буде". Це було класно, мене ніхто ні на що не провокував, а лише підтримували.
Зараз я до себе звикла, мені здається, що нічого не змінилося. Проте з 4 січня 2022 року я схудла на 24 кг. Коли зараз я приходжу до клієнтів, з якими не бачилася рік, у них трапляється шок, і це є темою нескінченних розмов. Всі питають, що я робила, натякаючи на те вічне: "Що з'їсти, щоб схуднути". На жаль, або на щастя, чарівної пігулки для схуднення не існує. Навіть моя мотивація цього разу була інша, ніж зазвичай, – я піклувалася про здоров'я, а не про те, щоб подобатися іншим.
Ми можемо багато говорити про бодипозитив та любов до себе, проте треба чесно відповідати собі, що є ця любов: заїсти негаразди чимось солоденьким чи піклуватися про власне здоров'я та самопочуття. Чи можна бути здоровим в повному тілі? Навряд. Вага – це додаткове навантаження на спину; ти менш рухливий, в тебе велике навантаження на ноги – особливо, коли людина працює на ногах, як я. Носити на собі 20 зайвих кілограмів – банально важко. Просто візьміть ці 20 кг в руки і пронесіть – на скільки вас вистачить? За 150 метрів будете виснажені.
Нещодавно я зустріла свого колишнього, який сказав: "Надто схудла. Тобі б набрати принаймні 10 кг". Це дивно, але в стосунках я завжди була в своїй максимальній вазі. Через любов чоловіків я цієї ваги не відчувала – мені здавалося, що я класна, гармонійна, а якщо мене і моє тіло люблять, то що може бути краще. А коли ти це відчуваєш, то несвідомо це транслюєш. І отримуєш повне прийняття оточення.
Щодо відчуття щастя від нової форми (та змісту) – на жаль, через війну я не можу сказати, що щаслива, – як і всі ми. Проте я точно відчуваю себе легкою, тішуся з цього. Позавчора ми з подружкою сиділи в барі, і я склала ніжку на ніжку, при чому переплела ноги двічі, як усі худенькі дівчата, що завжди так легко робили, і про що я так давно мріяла.
До речі, я зараз не худну, у мене стан плато. Так, у мене є жирові складочки, але це здоровий жир, який має бути в жіночому тілі. Весь наш гормональний фон, здоров'я та самопочуття – саме в ньому. Цікаво, що забезпечувати гормонами тіло різної ваги – різне навантаження для організму.
Вперше в житті я худла без спорту та без процедур, тому шкіра доволі важко повертається у форму; тілу не вистачає фізичних вправ. Тому в Sandler мені розробили план фізичних навантажень на 3 місяці наперед, і з нового року я починаю, адже худнути більше не хочу, лише хочу підтягнути шкіру, привести її в тонус. Мене чекають апаратні процедури та тренування три рази на тиждень. Я вже маю досвід ледь не з усіма апаратами для догляду за тілом, від кріолиполизу та ін'єкцій ліполітиків до ендосфер, вакуумних масажів, LPG та iCoon, тому призначення мені робили з урахуванням того, що працює саме на мені (а це гідро-, ручний массаж та лімфодренажні огортання).
Струнке тіло дає набагато більше можливостей. Моє тіло почуває себе набагато краще, так само, як і я. А вага – це просто цифра, яка насправді не має значення, адже нас при зустрічі ніхто не зважує. Я своєї показники не приховую: зараз важу 62 кг при зрості 156 см, мені 38 років. Ці цифри не означають нічого, – на них все одно ніхто не зважає. Все одно всі сприймають тебе так, як сприймаєш себе ти сам, і як ти це транслюєш.
Коментар дієтолога
Євгенія Рогальська, лікарка-ендикринологиня, дієтологиня
"У роботі з Наталією ми вивчали причини зайвої ваги, робили аналізи, чекап; виходячи з цього – розробили план лікування: корегування не лише гормонального, а й психоемоційного фону. Це дуже важливо. Окрім того, ми працювали з дефіцитом нутрієнтів та з апетитом. Отже, план харчування, медичні призначення та супервізія лікаря – це головні складові успіху".
Читайте також:
