1970-ті важко назвати десятиліттям стриманості. У моді ця епоха дала нам психоделічні принти Missoni, фантазійні шифонові речі Zandra Rhodes і розкутий диско-гламур Studio 54. У годинникарстві настрій був таким самим яскравим: виразна геометрія, масивні золоті браслети й циферблати зі зрізів напівдорогоцінного каміння. Сьогодні ця смілива, дещо надмірна й дуже вільна естетика знову повертається на зап’ястя. Бренди відповідають на зростання інтересу до більш розкутого дизайну. Цей інтерес уже добре помітний на ринку вінтажних годинників.
Наприкінці 1960-х і в 1970-х роках годинникові майстри почали працювати з матеріалами, які раніше частіше використовували в ювелірному дизайні, а не в традиційному годинникарстві. Замість лакованих або пофарбованих циферблатів вони почали використовувати декоративне каміння: малахіт, лазурит, тигрове око, корал і бірюзу. Кожен циферблат вирізали з блоку натурального каменю, а потім обробляли до товщини в частки міліметра. Це була дуже тонка й складна робота. Багато каменів тріскалися ще під час виробництва, перш ніж майстрам вдавалося отримати один бездоганний циферблат.
Rolex став одним із найвідоміших брендів, які підтримали цей напрям. На початку 1970-х Rolex почав використовувати кам’яні циферблати в моделях на кшталт Day-Date. Вінтажні годинники цього періоду досі залишаються дуже популярними. Особливо це стосується Day-Date із жовтого золота з циферблатами з лазуриту або яшми. Їхні насичені коштовні відтінки одразу впізнаються як частина естетики 1970-х. Rolex і сьогодні продовжує виготовляти циферблати з твердого каменю: від оніксу та бірюзи до авантюрину й сердоліку.
Привабливість цих матеріалів не обмежувалася годинникарством. Вона була частиною ширших модних настроїв епохи. Дерев’яні аксесуари й напівдорогоцінне каміння належали до більш богемного боку стилю 1970-х. Це був не стільки Джон Траволта у фільмі "Лихоманка суботнього вечора", скільки Мік Джаггер у фільмі "Перформанс": у м’яких тканинах і прикрасах із природним настроєм. Годинники того часу теж стали частиною цієї естетики. Циферблати з твердого каменю, ковані золоті манжети й насичені коштовні відтінки перетворювали годинники на виразні аксесуари. Вони вже не сприймалися лише як технічні предмети. Цю зміну добре уособлювали такі постаті, як Елізабет Тейлор.
Piaget, в архівах якого є все: від годинників із кам’яними циферблатами до скульптурних манжет, і далі звертається до цього періоду по натхнення. Бренд уже відродив вінтажні дизайни, пов’язані з Енді Ворголом. Цього року Piaget повертається до ще однієї характерної форми тієї епохи: годинника-сотуара. Нові годинники-підвіски Swinging Pebbles вирізані з декоративного каміння й підвішені на кручених золотих ланцюгах. Вони нагадують про давню традицію дому Piaget, у якій годинник завжди був не лише механізмом, а й дизайнерським об’єктом.
Dior також звернувся до формату годинника-намиста. Йдеться про підвіску Rose des Vents Secret Watch, створену Віктуар де Кастеллан. Bvlgari, своєю чергою, продовжує традицію 1970-х, у якій годинник передусім сприймали як ювелірний виріб. Це добре видно на прикладі годинника-манжети Tubogas. Це браслет із гнучких золотих витків, оздоблений коштовним камінням, який водночас показує час.
Саме цей період також дав годинникарству кілька найвпливовіших силуетів. У 1972 році Audemars Piguet представив Royal Oak, створений Жеральдом Жентою. Його кутовий корпус та інтегрований браслет сформували нову архітектурну логіку в дизайні годинників. Відтоді цей дизайн став одним із головних візуальних знаків епохи. Нова версія Royal Oak Mini отримала крихітний циферблат з оніксу з діамантовими індексами. У межах нового проєкту Atelier des Établisseurs Audemars Piguet знову звертається до того самого періоду через модель Établisseurs Galets із кам’яним циферблатом. У ній бренд спирається на свою ювелірну спадщину 1970-х, використовує форми, схожі на гальку, і працює з напівдорогоцінними матеріалами.
За кілька років Жеральд Жента застосував ту саму ідею інтегрованого браслета до Patek Philippe Nautilus. Цю модель представили у 1976 році. Вона отримала характерний корпус, натхненний формою ілюмінатора. Patek Philippe, один із головних консерваторів швейцарського годинникарства, також прийняв експериментальний дух тієї епохи. Бренд створював еліптичні корпуси, фактурні браслети й кольорові циферблати з каменю. Golden Ellipse, представлений у 1968 році, торік повернувся на повноцінному браслеті. Це відродження дуже точно відповідає сучасному інтересу до скульптурних золотих годинників.
Усі ці речі об’єднує не лише ностальгія. Вони також говорять про новий інтерес до індивідуальності. У 1970-х до дизайну годинників ставилися з великою свободою. Сьогодні ця свобода знову здається дуже сучасною. Через пів століття дух цього десятиліття продовжує жити: на зап’ястях, а іноді й на шиї.
За матеріалом vogue.co.uk