Поділитися

Як 50-річна історія костюмів вплинула на чоловіче сприйняття власного тіла

Хоч яка гарна тканина, хоч яка майстерна конструкція, хоч яка приваблива ціна, а брючний костюм був створений для представлення чоловічого тіла. Традиційно це образ мужності й сили — чітка лінія плечей, акуратна талія, підтягнений торс. Але за останні 50 років дизайнери знайшли нові й дивовижні способи розкрити глибше розуміння чоловічої статури.

Революція, що її здійснив майстер пошиття чоловічого одягу Джорджіо Армані, полягала в тому, що костюм міг прикрашати тіло, а не звужувати його, збільшувати або й зовсім змінювати форму. Тому не дивно, що до того, як Армані став титаном модного світу, він був студентом-медиком. З хірургічною точністю дизайнер змінив ширину, положення і вилоги піджака й дістав щось нове — силует, що елегантно драпується з плечей і плавно переходить у стегна. Раніше чоловіки в костюмах були серйозними, похмурими, непомітними; у костюмі від Armani вони перетворилися на щось інше — на об’єкт бажання.

Реклама.

Giorgio Armani, весна-літо 1992

Армані заснував свою компанію в 1975 році, і лише п’ять років по тому став канонічним лідером попкультури як художник костюмів для кінофільму "Американський жиголо". Сцена, де Річард Гір, одягаючись, кружляє довкола себе, була як про звабливу привабливість актора, так і про костюм Armani. "Після виготовлення костюма з легших на дотик матеріалів, він зробив його еротичнішим і підкреслив рух тіла в одязі, — каже Валері Стіл, директорка музею Технологічного інституту моди в Нью-Йорку. — Костюм став майже як шкіра; він випромінював ауру голизни".

Прибравши об’ємну й жорстку структуру лінії плечей і грудей, дизайнер зробив фігуру, приховану під костюмом, мускулистішою. У якомусь сенсі це було нелогічно, але не випадково, що саме в 1980 роках в абсолют звели фітнес-культуристів, схиблених на тренажерному залі.

Після декадентських 80-х прийшли гедоністичні 90-ті, і жоден дизайнер не зміг вловити нестримну енергію десятиліття краще, ніж Том Форд, який став креативним директором Gucci в 1994 році. Кастинг-директор Джеймс Скаллі зазначає, що позерство і сексуальність зникли на початку 90-х: "Том хотів знову побачити чоловіка в костюмі, — каже Скаллі. — Він хотів зробити його звабливим. Коли ти вдягав костюм Тома Форда, постава відразу ж змінювалася, а люди починали дивитися на тебе по-іншому".

Gucci, осінь-зима 1995/1996

Костюм Форда від Gucci потребував "котячої" статури: піджак мав гостру лінію плечей і звужену талію, і він поєднувався з обтислими розкльошеними штанами. Якщо Армані оголив чоловіка так, щоб було видно тіло під костюмом, то Форд відновив чітку структуру і зажадав, щоб ви мали статуру, гідну його чуттєвого вбрання. "Кожен чоловік працював над своїм тілом, щоб носити костюм Тома Форда, — каже Скаллі. — Всі вважали, що саме вони можуть стати тим самим хлопцем".

Все це було ляпасом переважній естетиці 90-х: незграбні штани кольору хакі, гранж і лінивий повсякденний одяг. Оксамитовий костюм Форда у відтінках коштовного каміння проклав шлях новому чоловічому архетипу — метросексуалу, статечному чоловікові, для якого струнке тіло було просто продовженням особистої гігієни. Тіло було не тільки для костюма — воно мало бути виставлене напоказ, як це робив сам Форд зі своїми фірмовими сорочками, розстебнутими до пупка.

Еді Сліман же, що посів пост креативного директора Dior Homme у 2000 році, прагнув радикально скоротити кількість маскулінних костюмів. Дизайн Слімана був натхнений гідрокостюмами для серферів, а його фірмовим образом був вузький чорний костюм, скроєний так, щоб він сидів чітко на фігурі. Цей стрункий силует викликав великий резонанс — такий великий, що Карл Лагерфельд скинув 91 фунт, щоб носити костюм Слімана.

Dior Homme, весна-літо 2007

"Костюми Еді були реакцією на розкіш 80-х і 90-х років, — каже Кларисса Есгерра, помічниця куратора Художнього музею округу Лос-Анджелес, яка у 2016 році допомагала опікуватися виставкою Reigning Men: Fashion in Menswear, 1715—2015 (2015). — У дизайні Слімана був відхід від мускулів і сили як джерел чоловічої сили. Стався великий зсув у бік самоаналізу".

Ці мінімалістичні чорні костюми були відхиленням від тілесних умов Форда до чогось більш саморефлексійного, похмурого й інтелектуального. "Це було схоже на те, що ми нарешті закінчили демонструвати своє мужнє тіло, — каже Есгерра. — Тепер це про те, як людина думає, про її емоції". Сліман запропонував похмуру юність замість дорослої мужності. Його худі хлопці уособлювали екзистенційний страх перед цинічнішим поколінням, що стикнулося з глибокими культурними потрясіннями після 11 вересня.

Thom Browne, весна-літо 2018

Thom Browne, весна-літо 2018

Водночас почалося ще одне повстання — цього разу з боку Тома Брауна. Його однойменний бренд, відкритий у 2001 році як ательє з пошиття одягу за попереднім замовленням, перетворив повсякденний костюм на щось зовсім своєрідне. Маленький піджак Брауна з високими проймами й вузькими плечима звужував тулуб, а штани із завищеною талією повністю оголювали щиколотки. Його костюм був фізичним втіленням хлопчика, що стає чоловіком прямо на ваших очах.

"Я хотів, щоб чоловік почувався так, як ніколи раніше, — пояснює дизайнер. — Я хотів, щоб він був унікальним, дуже індивідуальним".

Оделл Бекхем-молодший на гала-вечорі Met Gala 6 травня 2019 року, Нью-Йорк

Переосмислений костюм Брауна підірвав усі уявлення про чоловіка як про покірного годувальника, батька, офісного працівника. Повернувши в моду сірий костюм, дизайнер "звільнив" його — дав змогу власникові відчути, немов його тіло може спурхнути. Браун довів цю свободу до межі — подивіться на Оделла Бекхема-молодшого в піджаку без рукавів і плісованій спідниці на гала-вечорі Met 2019.

До цього Браун роками порушував гендерні норми у своїх подіумних колекціях. Він одягнув чоловіків у броги на підборах, прикріпив весільні сукні до спинок смокінгів і зробив спідницю головним предметом гардероба чоловіків. Так що в певному сенсі саме Браун передав естафету Алессандро Мікеле, який очолив Gucci у 2015 році й відразу ж викликав вибух андрогінної романтики. Граційний і стрункий крій Мікеле поєднував у собі чоловічий і жіночий архетипи: гнучка лінія плечей з м’якою підкладкою, що переходять у тонку лінію талії, великі вилоги, дикі штани кльош — щоб допомогти виразити неупереджений підхід нового покоління до гендерної ідентичності й образу тіла. Невипадково його химерні проєкти подібні до 70-х, що миттєво наповнює їх волелюбністю і сексуальністю тієї епохи. Його довготелесі костюми засвідчують, що тіло — це дитячий майданчик, набагато загадковіший, ніж можна собі уявити.

Джаред Лето на LACMA Art + Film 2019, 2 листопада 2019 року, Лос-Анджелес

Гаррі Стайлс на церемонії нагородження BRIT Awards 2020,18 лютого 2020 року, Лондон

У Лондоні молодий дизайнер Гарріс Рід просуває костюм як платформу для гендерної гнучкості ще далі, хоч і в меншому масштабі. Торік один з дизайнів Ріда — костюм із широкими плечима — Гаррі Стайлс представив на сторінках Vogue, і дістав велике схвалення і, звісно ж, обурення. "Поверніть мужніх чоловіків", — написала у твіттері провокаторка Кендіс Овенс у відповідь на світлини артиста.

Рід, американець британського походження, представив цього року колекцію із шести предметів, серед яких, окрім іншого, були елегантні чорні двійки зі струмливим водоспадом з плісованої органзи збоку. Цей дивний гібрид прекрасно уособлює те, як молоді люди дивляться на тіло сьогодні — мінливе, без жорсткої визначеності, відкрите для всіх прекрасних двозначностей і суперечностей людського досвіду.

Harris Reed, 2021

"Мені подобається використовувати костюми й сукні, і я розкриваю людям правду на думку про те, що ми не прив’язані до однієї „коробки", — каже Рід. — Вам не обов’язково носити одну конкретну річ. Вам також не обов’язково бути чимось одним".

За іронією долі, найпривабливіший костюм після COVID-19 представили відразу після того, як світ перейшов у режим ізоляції. На початку березня минулого року італійський бренд Ermenegildo Zegna співпрацював з лейблом Fear of God з Лос-Анджелеса. Алессандро Сарторі та Джеррі Лоренцо поєднали елегантність з комфортом всього за кілька днів до того, як ми всі на рік з головою пірнули в домашній одяг. Піджаки мали структуровану лінію плечей, яка змінювалася розкішним драпуванням. Штани крою carrot застібалися на змійку. Це були костюми, позбавлені формальності, але не вишуканості. Вони були призначені для заохочення почуттів, стосунків, а не статури. У світлі ізоляції вони подібні до тих, що призначені для тіл у спокої.