Нижче пояса: чоловіча білизна виходить із тіні
Чоловіча спідня білизна виходить із тіні — через Instagram і новомодну пристрасть до ексгібіціонізму.
"Як гадаєте, який у мене розмір?" — запитую в чоловіка за лядою. У відповідь він оцінює мене поглядом від пояса й нижче. Я перебуваю у відділі чоловічої спідньої білизни лондонського універмагу Selfridges у ті безтурботні доковідні часи, коли підбирати спіднє можна було в Лондоні. У мого співрозмовника авторитетний вигляд: йому за 50, волосся акуратно зачесане на косий проділ, тонка оправа окулярів — міг би правити за фінансового аналітика. Але його голова зайнята іншим. У цьому царстві транків, брифів, боксерів і всього, що між ними (тепер варіантів чоловічої білизни — безліч), він головний. Разом ми вирішуємо, що боксери вільного крою на гумці ідеального ступеня еластичності треба брати в розмірі М, а обтислі брифи (які в нас називають "ластівками") з мембранної тканини — на розмір більше. Я йду з новими трофеями в руках і почуттям вдячності в душі. Мій тил прикритий — у буквальному сенсі.
Питанням вибору спідньої білизни я по-справжньому перейнявся, коли вперше зустрів білосніжні бавовняні боксери британського бренду Sunspel. Життя розділилося на до й після — нічого зручнішого зі ці "дідусеві" труси моє тіло до того не знало. На вигляд вони досить затрапезні: такі широкі, що у вузькі штани не заправити, з двома швами ззаду й манірним гульфиком спереду. Але в старомодній незугарності цих боксерів уся краса. Носити їх — таке ж піжонство, як доношувати батьківське пальто не за розміром — або надягати кашкет набік.
Тим часом на ринку чоловічої білизни панує хаос і плутанина. Знайти однотонне спіднє пристойного крою чоловікам майже так само складно, як дівчатам — встати в чергу за сумкою Birkin. У крамницях розводять руками: продають те, що хочуть носити покупці. Звідки в такому разі взялися транки з еластану з принтом томатів, радих пританцьовувати? І що це говорить про сучасну маскулінність? З цим запитанням я вирішив звернутися до експертів.
"Абсолютно точно принт із зображенням новорічних іграшок або білизна яскраво-червоного кольору на чоловікові — нічний кошмар для будь-якої дівчини", — каже моя колега, стилістка й дизайнерка Юлія Пеліпас. За її словами, занадто барвисті й дуже гарні труси — погана ознака нарцисизму: "Чоловік має вдягатися максимально ноншалантно. Ніби йому начхати на те, який має вигляд, — нехай це лише й видимість". Пеліпас радить триматися перевіреного — вибирати боксери класичного крою й за будь-яких обставин уникати малюнків і навіть дрібних геометричних візерунків. "Для мене будь-який принт на чоловічих трусах — провісник закінчення стосунків", — безапеляційно заявляє вона, і я їй охоче вірю.
Проти гіпертрофованих логотипів на спідній білизні виступає fashion-редактор Vogue Hommes International і паризький модник Джованні Даріо Лаудічина. Його рецепт простий — утримуватися від широких гумок, яскравих і темних забарвлень. "Через бум Instagram ми частіше ділимося інтимними знімками й охочіше оголюємося на втіху публіці. Тому для чоловіка вибір спідньої білизни щораз важливіший", — каже Лаудічина. У топі його фаворитів — боксери Charvet і Ron Dorff, білизна класичних італійських марок Ragno, Perofil, Cagi й кашемірові брифи Wayeröb.
Марк Волберг для Calvin KleinМоду на чоловіче тіло в спідній білизні ввів у масову культуру американський дизайнер Кельвін Кляйн. Канонічні знімки манекенника Марка Волберга в обтислих білих брифах Calvin Klein у 1990-х прикрашали знаменитий білборд на Г’юстон-стріт у нью-йоркському Сохо (востаннє там красувався фотограф Ітан Джеймс Грін у білих хіпсах). Еластична гумка з круговим написом Calvin Klein — рідкісний, майже неможливий випадок, коли логотип на чоловічих трусах має доречний вигляд. Ще один виняток з правил — спідня білизна Tom Ford. У гедоністичних колекціях дизайнера оселилися бавовняні хіпси тілесного й шоколадного відтінків з контрастною гумкою та вільні шовкові боксери скандальною ціною понад 200 євро за пару.
Під час карантину доступ до моїх найулюбленіших "дідусевих" трусів тимчасово закритий, через що я страшенно страждаю. Відтоді, вперше вилітаючи за межі України, до Нью-Йорка, роблю собі нагадування: відшукати крамницю Sunspel, щоб поповнити стратегічні запаси. Вона розташувалася в Сохо — непримітний фасад на три вікна, білосніжний зал, де можна купити те саме спіднє "парашути" й кашемірові лонгджонси (вони ж кальсони). Окрилений успіхом операції, відразу беру п’ять пар: три боксерів і дві хіпсів. За кілька днів повертаюся, щоб узяти ще. Нехай слави в Instagram вони не принесуть, але тіло напевне мені подякує.
Текст: Веня Брикалін
