Ексклюзив: Макс Барських про новий альбом, запуск модного бренду та своє альтер его
Влітку Макс Барських випускає альбом "1990". Цим релізом він обіцяє закінчити епоху ретровейву у своїй музиці. На артиста чекають інші виклики: запуск модного бренду, нове звучання і, звісно, грандіозні виступи в усьому світі. У 2021 році відбудеться друга частина туру "Неземна", у межах якого Барських дасть концерти в Штатах, Канаді, Австралії та інших країнах. Як карантин допоміг йому сповільнитися, змінитися й розставити крапки над i, Макс відверто розповів vogue.ua.
Макс БарськихТаке відчуття, що є два Макси Барських. Один дає понад 300 концертів на рік на трьох континентах, виходить на сцену в лілових штанах кльош і піджаку з лелітками на голе тіло, танцюючи, немов він на сцені не київського Палацу спорту, а в нью-йоркській "Студії 54". Другий сидить переді мною за столиком у кафе на Рейтарській: 30-річний худорлявий хлопець у білій футболці з великим лого Saint Laurent і спортивних штанях; зніяковіло вибачається, що розлив фреш на мій смартфон, та емоційно жестикулює під час інтерв’ю. Якби я не очікувала зустріти його тут, то могла б легко пройти повз, не впізнавши найпопулярнішого російськомовного артиста у світі, кліпи якого на YouTube переглянуло 140 мільйонів осіб (такою є статистика відео "Тумани" на сьогодні, 8 липня 2020 року).
У повсякденному житті Барських дуже скромний. Тихо говорить і не демонструє жодної ознаки зіркової хвороби. На питання про те, як в одній людині поєднуються відвертість на сцені й така замкненість і навіть сором’язливість у житті, Макс відповідає легко. "Є сценічний Макс Барських — моє альтер его. Паєтки й диско — це все про нього. Поза сценою він пропадає. У звичайному житті я не люблю бути в центрі уваги".
"Тобто ти скромна людина?" — допитуюсь я.
"Ну, тобі видніше, напевно, з боку, — відповідає артист. — Я сам не можу оцінити. Але зіркових забаганок у мене точно не буває. Якщо ти запитаєш моїх близьких друзів, вони скажуть, що слава ніяк мене не змінила, і я поводжуся точнісінько як і тоді, коли ми разом вчилися в школі в Херсоні 15 років тому".
Подвійне життя для артиста — небезпечна штука. Барських зізнається: не раз впадав у депресію через надзвичайно щільний графік. "У мене були періоди, коли я давав концерти через день. Я віддавав всю енергію публіці й не встигав її заповнювати. Бувало по три літаки на день, часто — різка зміна часових поясів, брак нормального сну. У 2017—2018 роках мав дуже важкий тур з альбомом „Тумани". Він складався з двох частин, і в підсумку ми об’їхали весь світ — виступали в Америці, Азії, Європі. Першого року дали приблизно 300 концертів. Складність була в перельотах — сьогодні Єгипет, завтра Білорусь, а післязавтра концерт в Азії. Уяви цей графік. Звісно, траплялися дні, коли я буквально виносив мозок своєму менеджерові. У стресовій ситуації я не агресивний, радше перетворююся на скиглія (сміється. — Ред.). Я відразу починаю думати, а чи потрібно мені це все, може краще б відпочити й присвятити себе близьким, та й узагалі, я втомився й хочу додому. Добре, поруч є люди, які завжди стусонуть, — мій менеджер Саша Кажіян, продюсер Алан Бадоєв. І це завжди дуже заслужені стусани".
2020 рік, за словами Катерини Хотєєвої, піар-директорки Макса, планували ще насиченішим. Він почався туром "Неземна": концерти відіграли в Латвії, Литві, Білорусі й Росії. Друга частина турне мала стартувати влітку й охопити Німеччину, Штати, Канаду, Велику Британію, Чехію, Австралію, Фінляндію, але через пандемію концерти перенесли на 2021 рік. Раптовий карантин дав змогу артистові відпочити. Напередодні карантину Барських полетів до Лос-Анджелеса, де зазвичай живе по пів року.
"Я провів два місяці в цілковитій ізоляції. Спершу було моторошно. Останні три роки я жив у божевільному режимі, коли й уявити не можеш, як це воно — нічого не робити. На карантині мене спочатку лихоманило: мовляв, ти просиджуєш час даремно, ти непродуктивний, стріпнися. Але пізніше я ввійшов у цей ритм і почав потроху відпочивати, кайфувати, шукати користь у тому, що відбувається. Став більше спілкуватися із сім’єю й друзями, захопився спортом, написав багато нової музики...".
Альбомом "1990" Барських планує завершити творчий пошук у стилістиці ретровейву, що тривав з 2016 року з появою альбому "Тумани". Музика й кліпи в стилі 1980-х зробили йому ім’я, зокрема й світове: Барських підписав контракт з американським лейблом Sony, заробив перший мільйон доларів, має найбільше ротацій на радіо з-поміж російськомовних артистів у світі. Тепер, каже Макс, настав час нових смислів. "Альбом „Тумани" був ближчий до пострадянського ретровейву, до того, який слухала й любила моя мама, під який вона танцювала на дискотеках у юності, а новий альбом "1990" все-таки ближчий до європейсько-американських вісімдесятих. У ньому інша гармоніка, більше урбаністичних звуків".
Важливу роль у майстерному перевтіленні на зірку скромного хлопця Макса Барських відіграють костюми й сценічні образи. "Продумуючи образ Макса, я завжди спираюся на атмосферу, у яку занурює його музика, — розповідає продюсер артиста, один з найдосвідченіших в українському шоу-бізнесі, Алан Бадоєв. — Саме вона диктує, який персонаж має з’явитися на сцені. А вже навколо нього наша команда вибудовує світ нового Барських".
І якщо у 2016 році в кліпі "Тумани" Барських і його партнерка, модель Анна Богдан, щосили експлуатували стилістику нормкору, танцюючи в комбінезонах і мішкуватих сорочках, які створили Антон Бєлінський і Олександр Каневський, то за останні два-три роки артист перетворився на головного апологета моди диско в країні. Над його костюмами в дусі героїв "Фабрики" Енді Воргола працює дизайнерський дует LUVI — Вікторія Заграфова й Людмила Седляр. Шкіряні штани з високою посадкою, піджаки з іскристим люрексом і великими підплечниками, рожевий блискучий костюм у поєднанні з леопардовою сорочкою (один з образів у свіжому кліпі "Лей, не жалей", пісня до якого з’явиться в новому альбомі), — за один концерт Макс Барських може змінити до семи образів. У недавній розмові з Vogue UA продюсер Алан Бадоєв пояснював це так: щоб постійно підтримувати цікавість до артиста у найрізноманітнішої аудиторії, про нього важливо створити й розповісти історію. Що ж, вигадники-оповідачі з Бадоєва й Барських неперевершені.
А восени почнеться нова історія: Макс Барських запускає власний бренд одягу. До цього були дві успішні колаборації з брендом LITKOVSKAYA, але тепер артист готовий самостійно поринути у фешн-індустрію — і здається, по-справжньому горить цим. Наша розмова триває години півтори й здебільшого ми обговорюємо нову колекцію — після того як Барських акуратно уточнює в директора Олександра, що сидить поруч, чи можна вже розповідати про неї пресі.
"Я завжди любив моду, але, на жаль, можливості добре вдягатися в дитинстві не було. Зазвичай я доношував одяг брата. Але іноді, коли з’являлися якісь кишенькові гроші, ми з друзями ходили в секонд-генд. Ще я любив збирати вирізки із журналів. І, пам’ятаю, коли заробив перші гроші, купив тканину, пішов до місцевої кравчині, ми разом зробили лекала й пошили спідницю на подарунок моїй сестрі", — згадує Макс.
У 30 років у Барських нарешті з’явилася можливість здійснити дитячу мрію — створювати той одяг, який йому до вподоби. "Буде дорого й багато, — жартує артист. — Я давно малюю ескізи (Макс художник за освітою. — Прим. ред.). Спершу в мене була ідея робити взуття, потім зрозумів, що все-таки хочу створити український люксовий бренд одягу". Барських каже, що за стилем його одяг — "щось середнє між Saint Laurent і Balmain". До першої колекції ввійдуть тільки жіночі образи. Восени Макс хоче зняти кампейн з найкращими українськими фотографами й операторами. Музикант планує запустити шоу-рум, а паралельно розвивати онлайн-продаж у країнах СНД і Європи.
Місяць тому Макс Барських опублікував у своєму Instagram текст на підтримку руху Black lives matter. Він один з небагатьох українських артистів, хто публічно висловилися про те, що відбувається в Штатах. "Я здебільшого живу в Америці — і, відтоді як там опинився, проблема расизму стала мені зрозумілішою. У мене багато друзів афроамериканців, і, спілкуючись з ними, я усвідомлюю, під яким тиском суспільства вони перебувають з раннього віку. Я уявляю, у яких ситуаціях вони могли б опинитися, і тому мені хотілося підтримати їх. Рано чи пізно така революція мала статися".
Про тиск Барських знає не із чуток: він виріс у 1990-х у південному портовому Херсоні, і в дитинстві не раз стикався з тим, що тепер заведено називати булінгом. "Я був дуже тендітним і моторошно соромився цього. Як не дивно, найбільше знущалася наді мною моя ж сім’я: я вдався в батька, тоді як мама, брат і сестра були міцнішої статури. І як тільки вони мене не називали... Я не любив літа, не любив ходити на пляж. Коли знімав футболку, жахався, думав, що на мене всі дивляться. Причому це тривало й у дорослішому віці: у 18 років я потрапив на шоу "Фабрика зірок" і якось у нас був кастинг з примірюванням, і коли нас попросили роздягнутися, щоб приміряти речі, я не сумнівався — щойно зніму футболку, не пройду далі. Уяви, який я був скутий..."
У Макса Барських є надзвичайно приваблива риса: він не намагається відповідати образу, сформованому на сцені. Легко говорить про незручні питання — комплекси, проблеми, депресії, і ця відкритість, до речі, ріднить його із західними виконавцями. Наприкінці розмови ми говоримо про гроші. Успіх альбому "Тумани" у 2016 році приніс артисту перший мільйон доларів (ці гроші завжди в обігу — уточнює Барських), але незадовго до цього музикант, виявляється, жив зовсім по-іншому.
"У 2013—2014 роках, після виходу альбому „По Фрейду", у мене взагалі не було грошей. Ні концертів, ні заощаджень — я продав машину, щоб були гроші на життя. Проєкт „Макс Барських" опинився на межі закриття. Це відбулося якраз перед випуском треку „Хочу танцювати" — перед чимось визначним завжди відбувається занепад. Але я нормально сприймав той період, пристосовувався. Думаю, можна почуватися класно навіть з кількома гривнями в кишені", — висновує артист. Його менеджер Саша, що сидить поруч, відразу вкидає ґедзика: "Звісно, тобі легко говорити, у тебе мільярди!". "Ага, мільярди — в YouTube", — сміється Макс.
В YouTube у Барських, щоправда, поки мільйони, але завжди є до чого прагнути.
Текст: Дарина Слободяник
Photo: @tymurdeina
Style: @luviofficial
MUA: @natastrilchuk
Hair: @stetsjulia
Art-director: @helengadjilova
Producer: @alanbadoev
Photo assistant: @andriiovod
Art-director assistant: Галина Венгловська
