Культура постійної "невідкладності", яка панує в сучасному суспільстві, а також умови в яких ми живемо зараз змушує нас постійно перебувати в режимі "бий або тікай", тобто в активації симпатичної частини нервової системи. З часом це виснажує не лише тіло, а й психіку.
Автор книги "Суперблукаючий нерв" (Super nerf vague, видавництво Thierry Souccar), доктор Наваз Хабіб, пояснює роботу автономної нервової системи за допомогою такої аналогії: "Уявіть, що ваше тіло — це автомобіль з автоматичною коробкою передач і двома педалями: газом і гальмом. Щоб їхати, потрібні обидві. Газ дозволяє рухатись уперед, до цілі. Гальмо необхідне, щоб зупинитися, контролювати авто й дбати про безпеку, як свою, так та інших".
Нервова система діє як посередник між тілом і мозком через мережу нервів і нейронів. Вона регулює автоматичні й несвідомі функції організму: дихання, травлення, серцевий ритм, температуру тіла.
Складається з двох частин:
1. Симпатична нервова система (газ), яка активує організм у стресових ситуаціях та переводить його в режим "бий або тікай".
2. Парасимпатична нервова система (гальмо), яка забезпечує відпочинок, спокій, режим "відновлення й травлення".
Завдання — підтримувати баланс між цими системами, щоб організм функціонував оптимально. Проте постійне "натискання на газ" у сучасному темпі життя призводить до втрати контролю. Ми мчимо до хронічного стресу, тривожності, вигорання, депресії та хвороб.
Коли інстинкт виживання постійно увімкнений
Коли ми відчуваємо загрозу, нервова система спрацьовує, як сигналізація та активізує реакції захисту.
"Стовбур мозку у такому випадку дозволяє працювати лише тим функціям, які пов’язані з виживанням, тобто мобілізує симпатичну систему й переводить нас у режим "бий або тікай", – пояснює доктор Хабіб.
Але що важливо: не всі однаково сприймають загрозу. Це залежить від нашого особистого досвіду. Наприклад, дитячих травм, коли мозок ще формувався.
"Багато з нас мають травми прив’язаності з дитинства. Ми не могли безпечно проявляти свої емоції, жили поруч з емоційно закритими батьками чи в непередбачуваному середовищі. У результаті ми стали надто пильними й напруженими", – зазначає відома американська психологиня та авторка Ніколь ЛаПера. З роками багато людей залишаються "захопленими" симпатичною системою, тому що їхня нервова мережа звикла безперервно запускати режим стресу.
Ознаки розбалансованої нервової системи
У більшості людей нервова система перебуває в стані хронічної дерегуляції. "Це проявляється в низькій стресостійкості: будь-який дискомфорт здається загрозою", – пояснює Меґґі Гейз, коуч із регуляції нервової системи та лікування травм.
Симптоми:
- емоційно — відчуття безсилля, нездатність "виправити" свій стан, труднощі з проявом гніву, тривоги чи смутку;
- фізично — постійна напруга, запалення, хронічний біль, відчуття відчуження від тіла;
- поведінково — гіперчутливість до звуків, нескінченне прокручування стрічки у телефоні, дратівливість, імпульсивність.
На піку це призводить до стану "замороження": емоційна відстороненість, бажання ізолюватись або постійна потреба зайняти розум. У таких умовах нервова система витрачає величезну кількість енергії на утримання нас у стані "псевдоспокою". Меґґі Гейз радить поступово виключати зайві джерела стресу: багатозадачність, надмір кофеїну, оброблену їжу, токсичних людей. Але перший крок — усвідомлення. Потім шукати тут і зараз ознаки безпеки та повертати собі відчуття "все добре".
Як регулювати свою нервову систему?
Деякі практики підтримують і зцілюють нервову систему та допомагають їй краще справлятися зі стресом у довготривалій перспективі.
Перша стратегія має назву гормезис, тобто свідоме дозоване занурення в помірний стрес, щоб розвинути адаптивність і стійкість. "Це може бути незвична дія, контрольоване дихання (наприклад, метод Віма Хофа), фізичні навантаження або холодові практики", – пояснює доктор Хабіб.
У такому стані ми навчаємось "відпускати газ" завдяки диханню, присутності або підтримці іншої людини. Окрім цього, важливо регулярно практикувати щоденні ритуали у спокійний час, щоб привчити себе активувати "гальмо":
- рух;
- медитація;
- усвідомленість;
- глибоке дихання.
Простота — ключ до відновлення
"У разі хронічної дерегуляції нервової системи варто зосередитись на простих речах, які тіло створене любити. Це так звані glimmers (іскорки радості)", – радить Меґґі Гейз.
Це можуть бути:
- сонячне світло протягом 30 хвилин після пробудження;
- природа;
- вода;
- корисна їжа;
- безпечні соціальні зв’язки.
Навіть сповільнення в найзвичніших діях, як-от їжа, ходьба, миття посуду чи чищення зубів, може сигналізувати мозку: "загрози нема".
За матеріалами: Vogue.fr