Учитися етикету з книг, які написані людьми, котрі точно знають толк у приємних манерах – заняття корисне й приємне водночас. Про свої улюблені надихаючі видання розповідає Тетяна Полякова, консультант з ділового, світського й міжнаціонального спілкування.
Перечитуючи "Баронессу" (прим. "Баронесса.В поисках Ники, мятежницы из рода Ротшильдов"), улюблену книгу-спомин Ганни Ротшильд про свою тітку Ніку (Панноніку) Ротшильд і її життя в джазі – саме Ганни, а не Надн Ротшильд, трохи самодіяльної французької актриси і музи людей з художніми нахилами, котра згодом стала дружиною барона Едмона де Ротшильда і написала в Швейцарії книгу про влаштування життя й етикет, манери та облаштування будинку, і про те, "як треба", точніше про те, що вона побачила, ввійшовши до родини моїх улюблених Ніки і Ганни Ротшильд, я ловлю себе на думці про те, що всі мої джерела натхнення з організації заходів, вбирання будинків і механізму "каруселі" зручностей чийогось життя, я отримала з мемуарів. Будинок для мене – це саме карусель, при цьому ключі від якої є лише в однієї людини. Гостей може бути багато, членів сім'ї ще більше, а зайнятих сервісом – безліч.
Так ось ці безпосередні члени сім'ї – це і є головні герої каруселі. І як точно і красиво описують вони, автори мемуарів, назви і влаштування інтер'єрів, віталень і садів, парків, маєтків і садиб. Тільки встигаю записувати адреси і складати план відвідувань якщо не самих маєтків, то аукціонів розпродажів речей з господарств, аукціонів порцеляни, меблів, текстилю, скла, приладдя, килимів ... Адже кожна річ підтримується фотографіями, хроніками, описами. Точнісінько так само, як аукціони коштовностей відновлюють і скетчі, й ескізи приватних замовлень. Адже найкращі посвяти завжди на замовлення! І тут вже замовник квапить і мотивує ювелірів-виконавців. А гардероби, повністю побудовані на колекціях кутюра і нарядах для виходів, а з ними фотографії балів, прийомів і знаменитих виходів, які увійшли в історію arte de vivre, стилю життя, маскарадів! A парадні портрети цих членів сімей? А групові фотографії? Кінематограф поки не замінює мені цих архівів.. І моя відповідь – порада на питання "як і в чому?" і "куди?" – завжди проста: почитайте, погортайте, подивіться ... Це те, про що ніколи не пишуть в журналах мод.
Аукціон речей Рудольфа Нурієва, Іва Сен-Лорана і П'єра Берже, аукціон улюбленої Дебори Герцогині Девонширської, рідної бабусі прекрасної та улюбленої Лагерфельдом Стеллі Тенант. Мемуарі Дебо так і називалися "Wait for me!". Oдна з іменитих та знаменитих сестер Мілфорд, з якими пов'язані найкрасивіші імена покоління. Історія. Її Королівська Величність Королева Єлизавета, її сестра, Жаклін Кеннеді, Черчілль, Бекон, Юбер де Живанші. І я злукавила: про Стеллу Теннант і про її Дебо писали журнали мод.
Фотографії, скетчі, рукою заповнені аркуші, вкладені до спеціального щоденника господарки будинку: "Dinner Diaries. Reviving the art of the hostess book". Корисне видання для наслідування. Від списку гостей, меню, планів розсадження за столом. І пишеться такий архів господинею не через хвастощі, аж ніяк, а для того, щоб не повторитися. Не з шампанським, і не з меню, а саме з темою оформлення віталень і їдалень, і з накриттям столу. Адже сервізів, як правило, мали три: фаянс для сніданку і для сімейних посиденьок, фарфор обідній і столовий, і, звичайно ж, сімейний парадний сервіз. І в нові будинки, маєтки, моторні яхти, і на весілля, і до від'їзду дітей з рідної домівки. Це теорія. Факти ж і назви марок, посуду, скла та текстилю і зворушливі історії їх вибору – завжди в мемуарах. Ханна Ротшильд наводить фільмографію і джазові посвяти. Баррі Гарріс, Дюк Еллінгтон, Майлз Девіс, імена звучать, як музика.
A я саме так згадую свою фільмографію, з якої починалося моє захоплення тією темою, яку я вивела в свій особистий бізнес-проект. Перед очима мої найперші відкриття. Рідна тітка Амалія Рютберг. Це – з дитинства. Як, на щастя, і палаци Ленінграда і передмість, і колекції фамільних цінностей, розселених з палаців до комуналок небагатослівних і красивих жителів міста.
"Из сервизных кладовых", книга-посвята, каталог виставки предметів столового оздоблення з комор Ермітажу. Скільки назв і скільки ідей на підтримку теми. І чим затишний будинок відрізняється від найрозкішнішого готелю. Саме підбіркою і малюнками, змішаним вибором. Саме змішаним, а не смішним. І у кожного сервізу, кожної чайної пари колекції келихів, не кажучи вже про люстру з муранського скла, або з французького кришталю, є своя історія. Та ще й яка.
Емі Вандербільдт написала книгу "A Guide to Gracious Living". Де ще, як не в американському виданні, прочитати про правила запрошень з урахуванням необхідності знати правила поведінки і проведення Бар-Міцви, Хануки, великодніх, різдвяних обідів і вечерь? Як все знати і тоді, і зараз? Для мене кращих книг, ніж підручник Емі Вандербільдт і "Vogue Book of Etiquette", видання 1948 року, просто не існує.
Традиції відійшли? Ні. Традиції лиш можуть отримувати сучасне прочитання. Сім'ї потребують традиції. Підглянуті, прочитані, побачені. Для того, щоб перетворити традиції на справжні сімейні цінності. Як з'ясовується, на найжаданіші коштовності. Адже саме класичні видання розповідають про все. І зручно-докладно. Запрошення на весілля: прo заручини дітей повідомляли батьки, запрошення оформлялося так, що з тексту і та якості паперу було зрозуміло, хто і за що платить. І запрошують батьки нареченого або нареченої, або дві сім'ї, або самі молодята. Це тепер на весілля запрошують агентства і головний контакт – це ім'я виконавця, ведучого кілька проектів одночасно. І його увага буде завжди увагою до третьої особи.
Класика і занудно? Аж ніяк! І знову Америка. Знаю, що приклади з американського життя традиційно переносяться легше. 19-річна уродженка передмістя Нью-Йорка написала свій варіант "Today's Etiquette Lillian Eichler" – все також дуже докладно. Як шпаргалка, причому написала так що всі непродавані і непопулярні талмуди з теми стали знову затребуваними. І моя порада молодим лекторам з теми – прочитати саме цю книгу.
Я була на Christina O, яхті Онассіса і заглядала до святої святих: сервізні з колекціями посуду зі скла і срібла, зафіксованими за морськими законами в ящики меблів. Так що й інтер'єр, й предмети декору столу – всі перед очима. Пам'ять – мій найкращий фотоапарат. Відомо, що про багато місць, де мені пощастило побувати, я розповісти не можу. Так що відволічімось на книги. Фоліанти про бали й садиби, інтер'єри, будинки та події.
Все, немов для таких допитливих, як я. Ілюстрована хрестоматія дрес-кодів. Обов'язкових і сьогодні. Правила корисно знати. І ще, звичайно ж, колекційні видання "Tоwn and Counry", "Interior Design", був період в моєму житті, коли я могла днями не виходити взимку з другого поверху будинку до грецьких горах, звідти, де передплатник зберігав добірки цих журналів за останні 35 років. І танжирські інтер'єри, і предмети інтер'єру Барбари Гаттон, знаменитої "Бідної Багатої Дівчинки".
Татьяна Полякова, консультант з ділового, світського й міжнаціонального спілкування – @tatyanapolyakova_etiquette.
Читайте також: