Життя в умовах пандемії змусило нас перебудувати свій режим на пасивніші тональності, відмовитися від постійного руху на користь сповільнення й усвідомленості. За рекомендаціями психологів і терапевтів, або ж за внутрішнім покликом, ми навчилися застосовувати свої навички в запропонованих обставинах (тобто вдома). І зважаючи, що наші нові хобі приносять як задоволення, так і користь, нерозумно забути про них, коли квартира перестане бути запобіжним засобом. Ми зібрали 5 звичок, усталити які можна якраз на карантині.
Помітили ви за собою чи ні, але поклик природи в ізоляції відчувається особливо гостро. І тут особливим видається не прогулянка лісом або туга за домашнім садом, а копирсання в ґрунті й створення нового життя в себе на підвіконні. І так, якщо внутрішній садівник прокинувся, — це не означає, що потрібно брати в оренду ділянку землі, щоб усю засадити її городиною. Почніть з догляду за домашніми рослинами, які, можливо, давно мріють про турботу й краплі води на листі. Сад на підвіконні або балконі з ароматними травами, помідорами чері або навіть картоплею — додатковий плюс у карму й салат з органічних овочів на вечерю.
Мабуть, ніколи раніше ми не мали можливості стільки готувати. Рецепти здорової, смачної й гарної їжі заполонили всі медіа й соціальні мережі, а якщо ми й думаємо про щось між робочими підходами, так про те, щоб його приготувати на обід або чим перекусити за чаєм. Та й цінність їжі підвищилася: тепер доставлення улюбленої пасти додому — не вимога розбещеного розуму, а жага отримати задоволення ззовні, урізноманітнивши будні. Саме тому хочеться залишити звичку готувати для себе й близьких хоча б більшу частину тижня, щоб не втрачати відчуття турботи про своє тіло й не забувати знову про ту частину дому, де стоїть плита.
Разом з рівнем рефлексії за останні кілька місяців поліпшилася і якість роботи. Ми почали ставитися до своїх обов’язків відповідальніше, креативніше і чуйніше. Нині ми сприймаємо життя як тонку матерію, яку потрібно цінувати і якою потрібно встигнути насолодитися. І в цьому місці з’являється особлива цінність людських зв’язків. Емпатійність, властива далеко не всім людям, знайшла собі місце в ситуації з пандемією, навчивши людей допомагати нужденним і ще більше турбуватися про близьких. Здавалося б, що в цьому нового і як про це можна забути? Нового нічого, але цінувати те, що в нас є — дар, який потрібно виховувати.
Бузок розцвів. Виявляється, його красою необов’язково насолоджуватися в ботанічному саду, а можна й по дорозі в крамницю. Град на початку травня. Щоб радіти цьому природному колапсу, не потрібно меланхолійно сидіти в ресторані, а досить визирнути у вікно. Дивно, скільки захоплення здатні викликати речі, які раніше радше дратували або були провісником алергічної реакції. Що ж, знаходити щастя в дрібницях — наша нова суперздатність. Нехай такий і залишається.
Просто неймовірно! Виходить, знайти час на вивчення іноземної мови можна й сидячи вдома. Відвідати виставку цілком реально, не перебуваючи в музеї, а щоденне п’ятнадцятихвилинне тренування може принести більше користі, ніж півтори години інтенсивних вправ. Здавалося б, ми знали про це й раніше, але переконалися тільки тепер. З тим, як швидко розвивається світ, очевидно, що все-все-все випробувати й побачити неможливо. Але спробувати трохи більше цілком реально: вистачить ноутбука зі смартфоном і надійного зв’язку з Інтернетом. Сама розкіш.